Ухвала суду № 48153050, 24.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 334/6822/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/6822/14-к Слідчий суддя в 1 інст. Лисенко Л.І.

Провадження №11-сс/778/400/14 Доповідач в 2 інст. Алейніков Г.І.

Категорія ст.183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Алейнікова Г.І.,

суддів Дадашевої С.В., Булейко О.Л.,

при секретарі Дмитренко Ю.Ф.,

за участю прокурора Коваль І.М.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя апеляційну скаргу захисника-адвоката Козар М.В., який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 липня 2014 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Поліщук К.П. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Херсон Херсонської області, громадянки України, з неповною вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та до затримання проживала за адресою АДРЕСА_2, раніше судимої 4 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

та до останньої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Запорізькому СІЗО строком на 60 днів, з одночасним визначенням розміру застави.

Строк дії ухвали встановлено з 18-00 год. 17 липня 2014 року до 18-00 год. 14 вересня 2014 року.

Згідно ухвали слідчого судді, органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється в тому, що вона, 14 липня 2014 року, приблизно о 16 годині 50 хвилин, маючи умисел на викрадення чужого майна, знаходячись біля дому №4 по вул.Добролюбова в м.Запоріжжя, підійшла до ОСОБА_6, штовхнула його у спину, від чого останній не втримався на ногах і впав на землю, тим самим спричинила потерпілому фізичну біль, застосувавши насильство яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, і відкрито викрала з заднього карману штанів ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1760 гривен, та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6, після чого зникла з місця з викраденим майном, чим завдала потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого.

14 липня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080050002785 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

15 липня 2014 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

17 липня 2014 року слідчий звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивував тим, що остання будучи раніше судимою, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не працює, засобів існування не має, тобто має реальну можливість сховатися від слідства або суду, продовжити займатися злочинною діяльністю, чинити тиск на потерпілого та свідків, і таким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Задовольняючи вказане клопотання, слідчий суддя у своїй ухвалі зазначив про наявність в матеріалах провадження доказів, які вказують на обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та перелічених у клопотанні, оскільки підозрювана, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого нею злочину і наступного покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування, продовжити займатися злочинною діяльністю, чинити тиск на потерпілого та свідків, і таким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Козар М.В. просить вищевказану ухвалу слідчого судді щодо ОСОБА_5 скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки слідчого судді про необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є помилковими, та з урахуванням особи підозрюваної адвокат вважає можливим застосувати до неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, і наполягав на законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Вищезазначена ухвала слідчого судді, на думку колегії суддів, відповідає вказаним вимогам закону.

Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваної ОСОБА_5, вислухана думка прокурора, захисника, слідчого, та з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_5, дані про її особу в їх сукупності, тяжкість покарання що загрожує підозрюваній, а також конкретні обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи є обґрунтованими, заявлені у клопотанні ризики на даний час існують. Так, підозрювана ОСОБА_5, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину і наступного покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування, продовжити займатися злочинною діяльністю, чинити тиск на потерпілого та свідків, і таким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.

На думку колегії суддів, обґрунтовано, та з урахуванням ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Козар М.В., не спростовують правильність висновків слідчого судді щодо необхідності застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суттєвих порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.183, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника-адвоката Козар М.В. залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 17 липня 2014 року, якою задоволено клопотання слідчого, та щодо ОСОБА_5, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Запорізькому СІЗО строком на 60 днів, з одночасним визначенням розміру застави, - без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, і набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді:

Дадашева С.В. Булейко О.Л. Алейніков Г.І.