Ухвала суду № 48144126, 04.08.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1629/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Кулінка Л. Д.

Доповідач Письменний О. А.

УХВАЛА

Іменем України

04.08.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Фомічова С.Є., Карпенка О.Л.

при секретарі - Кравченко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.04.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

Встановила :

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, яким просила поділити між нею та ОСОБА_2 спільне майно подружжя, до складу якого входить автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, номер державної реєстрації НОМЕР_1. Також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію за вартість частки у спільному майні подружжя у розмірі 32012,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між нею та ОСОБА_2 20.08.2005 року зареєстровано шлюб. В 2010 році ними придбано легковий автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, номер державної реєстрації НОМЕР_1. З метою придбання автомобіля між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» укладено кредитний договір на суму 48564,68 грн. На забезпечення виконання умов договору передано спірний автомобіль у заставу. У серпні 2013 року кредитні кошти виплачено у повному обсязі та знято обтяження з спірного автомобіля. Вказує, що шлюбні відносини між нею та ОСОБА_2 не склались і нею в жовтні 2014 року подано до суду позов про розірвання шлюбу. Оскільки, спірний автомобіль придбано під час перебування сторін у шлюбі, він є спільною сумісною власністю подружжя. У зв'язку з тим, що спірне майно не може бути поділене в натурі, просить присудити автомобіль відповідачу та стягнути з нього компенсацію вартості її частки у спільному майні подружжя.

Відповідачем подано зустрічний позов про поділ майна подружжя, який ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.12.2014 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом (а.с. 70).

Зустрічний позов мотивований тим, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 набуте наступне майно: 22.08.2011 року - мобільний телефон Samsung C 3222 Noble Black вартісю 380 грн., 19.03.2011 року - ноутбук Samsung RV/410/RV510/S3510/E3510-2790 грн., 14.11.2013 року - велотренажер магнітний EFIT 380B/11717115 Кингстон-2130 грн., 15.07.2012 року - диван Оскар зелений-2570 грн. Загальна сума вказаного вище майна складає 7870,00 грн.

Також вказує, що автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, частково придбано за його особисті кошти, отримані від продажу спадкового майна в розмірі 22367,36 грн.

У січні 2015 року відповідачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь компенсацію вартості належної йому 1/2 частки в спільному майні в розмірі 3930,00 грн., шляхом її зарахування в рахунок зменшення суми стягнення грошової компенсації з відповідача на користь ОСОБА_3 за належну їй частку в автомобілі ВАЗ 21101 ЗНГ, державний номер НОМЕР_1.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.04.2015 року первісний позов задоволено повністю. Визнано легковий автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, 2007 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частку в спільному майні подружжя у розмірі 21900,00 грн., залишено за ОСОБА_2 право власності на автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, 2007 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1. В задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального права, якою просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги за первісним позовом задовольнити частково та в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 25,5% частки у спільному майні подружжя у розмірі 11169 грн., зустрічний позов задовольнити у повному обсязі та вирішити питання про судові витрати.

Вказує, що на виплату вартості спірного автомобіля ним було використано особисті кошти в сумі 23667,36 грн., що становить 49% його загальної вартості, тому поділу підлягає тільки 51% вартості спірного автомобіля, а розмір частки позивача складає 25,5%.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника позивача, яка заперечила проти апеляц2ійної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач не довів придбання спірного автомобіля за особисті кошти, що унеможливлює вирішення спору у обраний ним спосіб захисту права.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 Сімейного кодексу України), що узгоджується з пп. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України в від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Тобто, у результаті придбання подружжям майна за кредитні кошти боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Положеннями частин 1, 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 69 Сімейного кодексу України визначено, що дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

За частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами 2, 4 статті 71 Сімейного кодексу України, передбачено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, що узгоджується з постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Згідно частини 1 статті 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до частини 4 статті 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2005 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, НОМЕР_2 від 20.08.2005 року (а.с. 12, 48).

Під час перебування у шлюбі, 24.03.2010 року, між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено кредитно-заставний договір № KGMDAD40301237 від 24.03.2010 року, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 37814,68 грн. зі сплатою 20,04 % річних з кінцевим терміном повернення 23.03.2015 року. Предметом застави виступає ВАЗ 21101, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 58-60).

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 26815640 від 13.04.2010 року, автомобіль ВАЗ 21101 ЗНГ, номер державної реєстрації НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, перебуває під заставою на підставі договору застави автотранспорту від 24.03.2010 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (а.с. 4-5).

Відповідно до повідомлення публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» № 809357 від 15.08.2013 року, надісланого на адресу Міжрегіонального реєстраційно-екзаменаційного відділу Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, у зв'язку з повним погашенням кредиту з автомобіля марки ВАЗ 21101 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами): № кузова НОМЕР_3, за заявою банку знято заборону відчуження та виведено його з реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 6).

Згідно заяви про відмову від спадщини від 30.03.2011 року, яка міститься у спадковій справі № 327/2012, ОСОБА_2 відмовився від спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с. 176).

ОСОБА_2 не є стороною у договорі купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 190).

Договір про дарування ОСОБА_2 коштів у сумі 23667, 36 грн. від продажу спадкового майна ОСОБА_5, відсутній.

Отже, посилання відповідача на те, що 49% відсотків спірного автомобіля придбано за його особисті кошти і поділу підлягає 51% вартості автомобіля є безпідставними, оскільки докази того, що на придбання спірного автомобіля потрачені його особисті кошти у сумі 23667, 36 грн., які отриманні від продажу спадкового майна після померлої ОСОБА_5, відсутні.

З огляду на вказане вбачається, що вимоги відповідача є необґрунтованими, не доведеними матеріалами справи і висновок суду про відмову у їх задоволенні є правильним.

Оскільки зі змісту апеляційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.04.2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: