Ухвала суду № 48143410, 27.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1896/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1677/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Турів О.М.,

з участю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Тисменицького районного суду від 25 червня 2015 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 25 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 4154 долари 79 центів США, що згідно курсу НБУ на 24.07.2014 р. становить 48539 грн. 86 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 485,38 грн судових витрат.

У решті позову відмовлено за спливом позовної давності.

Апелянт незгідний з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій вказує, що згідно п.1.1. кредитного договору №142-2007 від 12 жовтня 2007 року банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби у сумі 15 000,00 дол. США, строком з 12 жовтня 2007 р. до 12 жовтня 2012 р. включно, з щомісячним погашенням кредиту до 05 числа кожного місяця (включно) у сумі не менш ніж 245 дол. США, починаючи з листопада 2007 р.

Визначені в договорі строки платежів у погашення кредиторської заборгованості не є окремими грошовими зобов'язаннями перед Банком, а є складовою єдиного грошового зобов'язання з поверненням суми отриманого кредиту та сплати процентів, строк виконання якого є єдиним і визначений датою - 12 жовтня 2012 р. включно, а тому з цієї дати обчислюється строк позовної давності.

Кредитний договір від 12 жовтня 2007 р. вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.8.1).

Посилання відповідача на сплив строку позовної давності лише підтверджує факт не виконання зобов'язань за кредитним договором.

Не повернення кредиту виникло починаючи з 05.11.2008 року. З цього моменту банк активно вів переговори з відповідачем, та йшов на різні уступки, чим відстрочував строк повернення заборгованості за кредитом, копія заяви відповідача до Банку від 16.10.2009 року додавалась.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, змінити його і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2Р, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 12.10.2007 р. між ВАТ «Інноваційно-промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 142-2007, за умовами якого банк надав відповідачу кредит на споживчі потреби на загальну суму 15000 дол США строком з 12.10.2007 р. до 12.10.2012 р. включно, зі щомісячним погашення кредиту до 05 числа кожного місяця (включно) у сумі не менше 245 дол США, починаючи з листопада 2007 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та інші передбачені платежі в розмірі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та графіком платежів за користування кредитом (а.с.7-10).

22.05.2014 р. між ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» та позивачем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором (а.с.79-89).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем станом на 24.07.2014 р. проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором з відповідачем (а.с.11), згідно якого заборгованість складає 24945,18 доларів США, з якої заборгованість за кредитом - 13327,61 доларів США, заборгованість по відсотках - 11617,57 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 24.07.2014 р. (100 доларів США - 1168,2867 грн.) складає 291431,22 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відсотки за цим кредитним договором нараховано до 23.07.2014 р., при цьому строк дії кредитного договору, укладеного між сторонами, встановлено до 12.10.2012 р.

Оскільки кредитний договір не містить будь-яких умов щодо нарахування процентів після закінчення строку його дії та в разі неповернення суми кредиту, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що нарахування відсотків після 12.10.2012 р. суперечить умовам договору, а також вимогам норм матеріального права. У звязку з цим, у разі несвоєчасного повернення коштів за кредитом можливе нарахування тільки неустойки, інших фінансових санкцій або збитків, правова природа яких відрізняється від процентної ставки за користування кредитними коштами.

Відповідно до умов кредитного договору та графіку внесення платежів за користування кредитом сторони узгодили погашення кредиту щомісячними платежами по 245 доларів США по тілу кредиту, починаючи з листопада 2007 р.. та щомісячні суми на погашення платежів по тілу кредиту - до 05 числа кожного місяця (включно) і по відсотках - до 05 числа кожного місяця (включно), наступного за місяцем нарахування відсотків (п.п. 1.1, 1.2, 3.4, 4.1 договору).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання відповідно до ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок (ст.253 ЦК).

Згідно вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу. За таких обставин, початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, що висловлено Верховним Судом України у постанові від19.03.2014- р у справі № 6-20цс14 та у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 р. у справі № 6-169цс14.

Судом встановлено, що відповідач перестав виконувати щомісячні зобов'язання за кредитним договром після 05.11.2008 р., коли вніс останній платіж на погашення кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. .22 зворот).

Позивач, до якого перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, звернувся до суду з даним позовом тільки 01.08.2014 р. (а.с.98), направивши поштою позовну заяву до суду. Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача у межах трьохрічного строку загальної позовної давності, починаючи з 01.08.2011 р. до 12.10.2012 р. включно, у сумі 4154,79 доларів США, з яких: 3730 дол США по тілу кредиту; 382,79 дол США по відсотках; 42 дол США комісії, що згідно курсу НБУ станом на 24.07.2014 р. становить 48539,86 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеними мотивами ухвали.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 25 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_3

ОСОБА_4