Постанова № 48137649, 03.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 917/662/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузніцовій І.В.

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3329 П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 у справі № 917/662/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія", м. Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельна компанія "Будпостач", м. Полтава,

про стягнення 258482,44грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ТОВ "Торгово-промислова компанія" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Торгово-будівельна компанія "Будпостач", в якому просила стягнути з відповідача заборгоованість за договором поставки будівельних матеріалів №04/14/П/16 від 11.09.2014 р. у розмірі 258482,44 грн., з них: 109825,03 гривень - сума основного боргу; 12474.92 грн. - сума пені; 1308,87грн. - три відсотки річних; 11869,59грн. - інфляційні втрати; 2196,50 гривень - штраф, передбачений договором; 120807,53 грн. - сума доплати у зв'язку із корегуванням цін.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 у справі № 917/662/15 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 у справі № 917/662/15 частково і прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Торгово-будівельна компанія "Будпостач" на користь ТОВ "Торгово-промислова компанія" 109825,03 грн. суми основного боргу, 12474,92 грн. суми пені, 1308,87 грн. трьох відсотків річних, 11869,59 грн. інфляційних втрат, 2196,50 грн. штрафу, 45864,03 грн. суми доплати у зв’язку із корегуванням ціни на дату оплати та 3670,78 грн. судового збору.

Відповідач надав доповнення до апеляційної скарги (вх. №9571, від 18.06.2015 року), в якому просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2015 року по справі № 917/662/15 частково і прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Торгівельно-будівельна компанія «Будпостач» на користь ТОВ «Торгівельно-промислова компанія» 109825,03 грн. суми основного боргу, 12474,92 грн. суми пені, 1308,87 грн. трьох відсотків річних, 11869,59 грн. інфляційних втрат, 2196,50 грн. штрафу, 45864,03 грн. суми доплати у зв’язку із корегуванням ціни на дату оплати та 3670,78 грн. судового збору.

Також надав уточнення до апеляційної скарги (вх. №11066, від 23.07.2015 року), в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2015 року по справі №917/662/15 частково і прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «Будпостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» 109825,03 грн. суми основного боргу, 12474,92 грн. суми пені, 1308,87 грн. трьох відсотків річних, 11869,59 грн. інфляційних втрат, 2196,50 грн. штрафу, 58628,99 грн. суми доплати у зв'язку із корегуванням ціни на дату оплати та 3926,07 грн. судового збору.

Позивач надав відзиви (вх. №11501, від 03.08.2015 року) та (вх №11312, від 29.07.2015 року) на апеляційну скаргу відповідача в яких просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2015 року № 917/662/15 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справу розглядати без участі представника позивача.

Позивач та відповідач своїх представників у призначене судове засідання не направили, про час і місце розгляду справи повідомленні належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 99-100).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи 11 вересня 2014 року між ТОВ “Торгово-промислова компанія” (позивач, постачальник) та ТОВ "Торгово-будівельна компанія "Будпостач" (відповідач, покупець) був укладеній договір №04/14/П/16 від 11 вересня 2014 року поставки будівельних матеріалів (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Предметом поставки є будівельні матеріали відповідно до специфікації до даного договору (п. 1.2. договору).

У відповідності до умов договору (п. 6.1. договору) товар поставляється покупцю у терміни визначені строком дії договору та графіком поставок.

Графіками поставок № 1 та № 2 визначено кінцевий строк поставки до 30.09.2014 року.

Відповідно до п. 7.1. договору ціна зазначена в специфікаціях по договору та встановлена на момент їх підписання. Сторони погоджуються, що ціни на товар, які вказані в специфікаціях до договору, вказані в національній валюті України. У той же час вони визначені, виходячи із комерційного (договірного) міжбанківського курсу гривні до євро на день підписання специфікації, який складає 17,07803391 гривень за 1 євро.

Покупець (згідно п. 8.5.1. договору) зобов'язаний оплатити 70 % вартості товару протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації (підписано 10 вересня 2014 року), а повну оплату товару (доплату 30 % вартості) покупець (згідно п. 8.5.2. договору) зобов'язаний оплатити в строк до 5-ти банківських днів від дати прийняття кожної партії товару у відповідності до видаткових накладних.

За період з 19.09.2014 р. по 25.09.2014 р. на виконання умов договору постачальником було поставлено покупцю передбачений договором товар відповідно до видаткових накладних № № 04ДН091902, 04ДН091903, 04ДН091904, 04ДН091905, 04ДН091906, 04ДН091907, 04ДН091908, 04ДН091911, 04ДН091913, 04ДН091914, 04ДН091920, 04ДН091921, 04ДН091923, 04ДН091922 від 19.09.2014р., 04ДН092504, 04ДН092503 від 25.09.2014р. на загальну суму 365693,03 грн.

Відповідач прийняв товар без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від товару покупець не надавав. Претензій з боку покупця щодо асортименту, кількості, якості, ціни відповідач не заявляв.

Прийнятий товар відповідач оплатив лише частково на суму 255868,00 гривень. Таким чином, заборгованість відповідача за товар становить 109825,03 гривень.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію № 512 від 11.12.2014 року із вимогою сплатити суму основного боргу у розмірі 109825,03 грн., яку було залишено відповідачем без розгляду та задоволення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу Україні, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір процентів

Так, відповідачу нараховано інфляційні витрати у розмірі 11869,59 грн. та 3% річних у розмірі - 1308,87 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 14.2.2. договору передбачено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку у розмірі 0,2% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення зобов'язання.

Однак, із урахуванням положень ст. 343 ГК України позивач нарахував відповідача пеню у розмірі, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Сума пені, нарахована відповідачу за період з 03.10.2014 р. по 24.02.2015 р. становить 12474,92 грн.

Згідно із умовами пункту 14.4. договору, у відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 231 Господарського кодексу Україні, за односторонню необгрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії договору винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 2% від суми невиконаного зобов'язання. Так, сума штрафу, що нарахована відповідачу становить - 2196,50грн.

Крім того, підпунктами 8.5.3. та 8.5.4. договору сторони погодили корегування ціни та вартості неоплаченого товару на дату остаточної оплати, у разі, коли на дату такої оплати міжбанківський (договірний) курс євро визначений у п. 7.1. договору у розмірі 17,07803391 гривень за 1 євро на сайті (http://minfin.com.ua/currency/mb/eur буде збільшений.

Станом на 24.02.2015 року курс продажу євро встановлено у відношенні 35,8900 гривень за 1 євро.

Враховуючи вищевикладене, станом на 24.02.2015 року сума боргу 109825,03 грн. із використанням формули розрахунку погодженої сторонами у підпункті 8.5.4. договору становить 230632,56 гривень.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12474,92 грн. - пені; 1308,87грн. - 3% річних; 11869,59грн. - інфляційних витрат; 2196,50 гривень - штрафу та 120807,53 грн. - суми доплати у зв'язку із корегуванням цін, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача в апеляційній скарзі щодо різниці в курсі колегія суддів зазначає, що апелянт апелянт помилково бере для розрахунку дату надходження позовної заяви до суду. Позивач правомірно здійснив розрахунок на день складання позовної заяви, а саме 24.02.2015 року, що вказано в самому позові.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому рішення господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 року у справі № 917/662/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2015 року у справі № 917/662/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.08.2015 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.