Ухвала суду № 48136891, 07.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

07.08.2015

Справа № 910/19690/15

Суддя Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перт"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання виконати платіжні доручення на переказ грошових коштів, а також стягнення 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Суд зазначає, що правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", ст. 55 ГПК України передбачає визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Як вбачається із змісту поданої позовної заяви № 29/07-01 від 29.07.15 р., предметом даного позову є зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення, переказавши грошові кошти у загальному розмірі 923 402,00 грн. з одного рахунку на інший, внаслідок чого з відкритих в установі банку (відповідача) рахунків позивача будуть перераховані певні (наведені в платіжних дорученнях) суми грошових коштів на інші рахунки. Тобто фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, в розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.

Відтак, заявлені позовні вимоги направлені на захист майнового інтересу позивача та підлягають вартісній оцінці (по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати згідно платіжних доручень), отже є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.

При цьому судом взято до уваги викладені в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі №910/9232/14 правові висновки щодо віднесення зобов’язальних правовідносин, що склались на підставі договору банківського рахунка, до майново-грошових.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Нормами статті 55 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог; у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Як встановлено судом, у позовній заяві позивачем не визначено ціни позову, тоді як зі змісту позовної частини вбачається, що позивач просить суд зобов’язати відповідача перерахувати грошові кошти згідно платіжних доручень, а саме: № 259 від 28.04.15 р. на суму 679 686,00 грн. та № 311 від 26.05.15 р. тощо. Тобто при зверненні з даним позовом до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 18468,04 грн., виходячи з ціни позову 923402,00 грн.

З поданого позивачем в якості доказів сплати судового збору платіжного доручення № 26393 від 24.07.15 р. вбачається, що позивачем за подання до суду вказаної позовної заяви № 29/07-01 від 29.07.15 р. сплачено лише 1218,00 грн. судового збору, тобто судовим збором оплачено немайнову вимогу, за умови звернення до суду з майновими вимогами, а тому в меншому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір".

Інших доказів сплати судового збору позивачем до позовної заяви не додано.

Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти платіжне доручення № 26393 від 24.07.15 р. як належний доказ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

У відповідності до п.3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви.

З огляду на повернення позовної заяви без розгляду, судовий збір у сумі 1218,00 грн., перерахований позивачем платіжним дорученням № 26393 від 24.07.15 р., підлягає поверненню.

Керуючись Законом України “Про судовий збір”, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.

Повернути позивачу – Товариству з обмеженою відповідальністю "Перт" (вул. Кіквідзе, 11, м. Київ, 01103, код 35263995) судовий збір у сумі 1218,00 грн., перерахований платіжним дорученням № 26393 від 24.07.15 р., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.11 р..

Додаток: на 34 арк.

Дана ухвала набирає законної сили з 07 серпня 2015 року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору заявник має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Суддя Селівон А.М.