Ухвала суду № 48125158, 03.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11-кп/790/1514/15 Головуючий І-ої інстанції

Справа № 629/1669/15-к Попов О.Г.

Категорія: ч.1 ст.309 КК України Доповідач: Ємець О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Ємця О.П.,

суддів - Мікуліна М.І., Снігерьової Р.І.,

при секретарі - Потюк А.В.,

за участю: прокурора - Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4., уродженець м.Донецька, громадянин України, українець, з середньо-технічною освітою, не працюючий, не військовозобовязаний, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

-12.11.2007 р. Ленінським райсудом м. Донецька за ч.2 ст.186 КК України з застосуванням ч.1 ст.69 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 24.01.2009 року за рішенням Ворошиловського райсуду м. Донецька на підставі ст.81 КК України із Донецького СІЗО №5 умовно - достроково на не відбутий строк 9 місяців 11 днів;

- 11.06.2009р. Ленінським райсудом м. Донецька за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 30.03.2012 року за рішенням Кіровського райсуду м. Донецька на підставі ст.81 КК України із Донецької ВК №124 умовно - достроково на не відбутий строк 11 місяців 20 днів;

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України і йому призначено покарання 1 рік позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого до набрання вироком законної сили обрано у вигляді тримання під вартою.

Постановлено стягнути з обвинуваченого судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи на загальну суму 430грн. 43коп. на користь держави.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Як встановив суд, ОСОБА_2, маючи намір на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту 24 жовтня 2014 року приблизно о 12.00 годині, проходячи вздовж залізничної колії, що проходить неподалік від залізничної станції Лозова Південна залізниця, що знаходиться в м. Лозова Харківської області, помітив кілька кущів рослини дикорослих конопель. Після чого, діючи навмисно, на підставі раптово виниклого злочинного наміру, направленого на незаконне придбання та зберігання наркотичних речовин без мети збуту, в порушення Закону України «Про незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» та Закону України «Про міри протидій незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та зловживання ними» від 15.02.1995 року, ОСОБА_2 зірвав дані кущі рослини дикорослих конопель, достовірно знаючи про те, що вона відноситься до наркотичних засобів, які помістив до полімерного пакету білого кольору та став зберігати для особистого вживання без мети збуту. Після чого, ОСОБА_2 у вказаний день, а саме 24.10.2014 року продовжуючи свою злочину діяльність, направився на пішохідний міст залізничного вокзалу станції Лозова. В той час, коли він спускався із пішохідного мосту в напрямку виходу до міста Лозова Харківської області, був виявлений працівниками міліції, після чого в ході огляду місця події в кімнаті міліції ЛВ на ст. Лозова, що знаходиться в приміщенні залізничного вокзалу станції Лозова працівниками міліції у ОСОБА_2 вилучено виданий ним пакет із полімерного матеріалу білого кольору з речовиною рослинного походження коричневого кольору в подрібненому вигляді масою 60,0 грамів, що знаходився в його господарській сумці. Згідно висновку хімічної експертизи №217 від 30.10.2014 року вилучена у ОСОБА_2 речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 56,52 грамів.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить призначити йому менш суворе покарання у виді обмеження волі або із застосуванням ст.75 КК України. Обвинувачений вважає, що суд необґрунтовано визнав обставиною, яка обтяжує покарання, рецидив злочинів, оскільки він раніше не судимий за вчинення подібних злочинів, і цей злочин ним було скоєно після відбуття покарань за попередніми вироками. Також просить врахувати позицію прокурора, який в судових дебатах просив призначити йому покарання з застосуванням ст.75 КК України. Крім того, вказує, що суд не розглянув питання щодо застосування положень ч.4 ст.309 КК України, тоді як він згоден добровільно пройти курс лікування від наркоманії.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу та звільнити його від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, прокурора, який вважав вирок законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на перевірених судом, за згодою учасників судового провадження, в порядку ч. 3 ст.349 КПК України доказах.

Фактичні обставини справи, та винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину ніким не оскаржуються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє та переглядає його в межах апеляційної скарги.

Покарання за вчинення ОСОБА_2 зазначеного злочину судом першої інстанції призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України, з урахуванням тяжкості злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, даних про особу обвинуваченого, а також обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, серед яких і ті, на яких наголошується в апеляційній скарзі.

Зокрема, судом враховано дані про особу винного, який раніше судимий, 30.06.2014р. відносно нього направлено до суду обвинувальний акт за ч.2 ст.185 КК України, дані щодо прийнятого рішення відсутні, на обліку у лікарів психіатра та нарколога він не перебуває, не одружений, за місцем мешкання характеризується формально задовільно, має середню спеціальну освіту, не працює, хронічними захворюваннями не страждає.

Згідно зі ст.67 КК України судом обґрунтовано визнано обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_2 вчинив новий умисний злочин, маючи судимість за попереднім вироком за умисний злочин, що відповідає вимогам ст.34 КК України.

Щире каяття в скоєному злочині суд визнав за обставину, яка пом'якшує покарання, однак ця обставина не є винятковою та істотно не знижує тяжкість скоєного злочину та його суспільну небезпеку, що унеможливило призначення судом покарання нижчого, ніж передбачено санкцією ч.2 ст.309 КК України на підставі ст.69 КК України, при цьому суд врахував положення ст.69-1 КК України.

За таких обставин, суд правильно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, мотивувавши таке рішення обґрунтованими доводами. Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання в мінімальних межах санкції статті у виді позбавлення волі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є обґрунтованим, законним та справедливим. Таке покарання сприятиме попередженню нових злочинів, виправленню та перевихованню ОСОБА_2, який раніше був судимий та відбував покарання, однак належних висновків для себе не зробив і знову вчинив умисний злочин середньої тяжкості, тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо звільнення його від реального відбування покарання є необґрунтованими.

Щодо прохання обвинуваченого про застосування положень ч.4 ст.309 КК України колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до зазначених вимог Закону України про кримінальну відповідальність, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст.309 КК України. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с.43), в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 наголошував, що не вживає наркотичні засоби та не має від них залежності, до лікувального закладу з цього приводу не звертався. Отже, законні підстави для застосування положень ч.4 ст.309 КК України відсутні.

За таких обставин, підстав для зміни оскаржуваного вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, як про це ставить питання в апеляційній скарзі обвинувачений, колегія суддів не вбачає.

Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційної скарги, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 травня 2015 року у відношенні ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. Ємець М.І. Мікулін Р.І. Снігерьова