Вирок № 48122866, 15.07.2014, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

г

Справа № 2215/2086/2012

1/683/8/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Стефанського С.М.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с.Княжа Криниця Монастирищенського району Черкаської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, приватного підприємця, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_3 а, кв.51, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2012 року близько 7 години підсудний ОСОБА_6, керував належним йому мікроавтобусом марки ОСОБА_7 313 СDI, державний номер НОМЕР_1, по автодорозі Старокостянтинів-Житомир в напрямку м.Житомира. ОСОБА_1 с.Ладиги Старокостянтинівського району підсудний на порушення вимог 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, на ділянці дороги з небезпечним поворотом ліворуч не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, внаслідок чого не справився з керуванням, зїхав в лівий кювет і перекинувся.

Під час дорожньо-транспортної пригоди пасажири мікроавтобуса отримали різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, зокрема: потерпілому ОСОБА_3 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, перелому 8-9 ребер справа, гемо пневмотораксу справа, підшкірної емфіземи; потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому правої ключиці в середній третині зі зміщенням кісткових фрагментів по ширині; потерпілій ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження у вигляді гематоми правого стегна, гематоми тулуба справа, забою правої половини грудної клітки та забою нирок. Потерпіла ОСОБА_8 зазнала фізичних страждань.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину визнав і пояснив, що він вранці 17 березня 2012 року рухався по маршруту Хмельницький Київ. ОСОБА_1 с.Ладиги Старокостантинівського району мікроавтобус занесло, внаслідок чого він зїхав в лівий кювет і перекинувся. Деякі пасажири автобуса отримали тілесні ушкодження.

Незалежно від показань підсудного ОСОБА_6, його винність у вчиненні зазначеного злочину підтверджується наступними доказами.

Так, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 суду показали, що вранці 17 березня 2012 року вони в якості пасажирів мікроавтобуса, яким керував підсудний, рухались в напрямку м.Києва. Неподалік с.Ладиги Старокостянтинівського району вони відчули, що задню частину автобуса почало заносити. Після цього він зїхав в кювет і перекинувся. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вони отримали різного ступеня тілесні ушкодження.

Як убачається з даних протоколу огляду місця події та схеми до нього від 17 березня 2012 року (т.1 а.с.8-21), мікроавтобус марки ОСОБА_7 СDІ, держномер АА0123АА лежить на даху в магістральному каналі зрошувальної системи лівого кювета задньою частиною в напрямку руху в сторону м.Києва. На лівому узбіччі виявлені два сліди юзу коліс мікроавтобуса, які закінчуються на краю каналу.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №49 від 19 квітня 2012 року (т.1 а.с.42-43) у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритох травми грудної клітки, перелому 8-9 ребер справа, гемопневмотораксу справа, підшкірної емфіземи справа, котрі могли виникнути від удару тупих твердих предметів або удару об такі, якими могли бути виступаючі частини салону мікроавтобуса, і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 96 від від 14 травня 2012 року (т.1 а.с.67) у потерпілої ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому правої ключиці в середній третині зі зміщенням кісткових фрагментів по ширині, котрі могли виникнути від удару тупого твердого предмету або при ударі об такий, яким могла бути виступаюча частина салону мікроавтобуса, і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості.

За висновком судово-медичної експертизи № 59 від від 12 квітня 2012 року у потерпілої ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді гематоми правого стегна, гематоми тулуба справа, забою правої половини грудної клітки, забою нирок, котрі могли виникнути від удару тупого твердого предмету або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини салону мікроавтобуса, і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Як убачається з висновку судово-медичної експертизи № 75 від 3 травня 2012 року (т.1 а.с.64), згідно наданих медичних документів у потерпілої ОСОБА_8 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Зазначений в медичній карті № 2144 стаціонарного хворого Старокостянтинівської ЦРЛ діагноз забій правого колінного суглобу, гострий больовий синдром, пошкодження звязок правого колінного суглобу та забій грудного відділу хребта будь-якими обєктивними даними, зокрема наявністю крововиливів, саден та ран, не підтверджений, тому при оцінці ступеню тяжкості до уваги не приймався.

Відповідно до висновку експертизи технічного стану транспортного засобу №88-а від 4 травня 2012 року (т.1 а.с.74-80) відсутні будь-які ознаки про наявність несправності ходової частини мікроавтобуса, яким керував підсудний.

Зі змісту висновку автотехнічної експертизи № 105-а від 17 травня 2012 року (т.1 а.с.88-89) видно, що при дотриманні ОСОБА_6 п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху він мав технічну можливість запобігти зїзду з проїзної частини на ліве узбіччя з послідуючим перекиданням керованого ним транспортного засобу.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_6 за ч.1 ст.286 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він, керуючи автомобілем, порушив вимоги п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху і вказані порушення знаходяться в безпосередньому причинному звязку з наслідками, що настали, тобто заподіяння потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, внаслідок перекидання мікроавтобуса.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину.

Обставинами, які помякшують його покарання суд визнає щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого у справі не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства і рахує за можливе відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, а також застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про застосування амністії в Україні установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинення діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Як убачається з даних свідоцтва про народження Серії 1-БК №059927, підсудний має неповнолітню дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно з п.в ст.1 Закону України Про амністію у 2014 році від 08.04.2014 року підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Оскільки ОСОБА_6 скоїв злочин з необережності, який не є особливо тяжким, і на день набрання чинності Закону України Про амністію у 2014 році від 08.04.2014 року зазначеного Закону має дитину, якій не виповнилося 18 років та просить застосувати до нього амністію, тому суд вважає, що його слід звільнити від відбування призначеного покарання.

Позови потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.2 і ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 предявила позов про стягнення матеріальної шкоди в сумі 16000 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн., ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про відшкодування лише моральної шкоди в розмірі відповідно 30000 грн. і 10000 грн.

В судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_6 добровільно відшкодував ОСОБА_1 900 грн., ОСОБА_3 3600 грн. і ОСОБА_2 11800 грн.

Потерпілою ОСОБА_2 надані квитанції про оплату медичних послуг в сумі 2920 грн. Зазначена сума повністю відшкодовано підсудним.

Згідно з п.1-2 ч.2 ст.23, ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сімї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як убачається з даних поліса №АВ/1254474 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_6 застрахована цивільно-правова відповідальність транспортного засобу у ПрАТ Міська страхова компанія. Розмір відповідальності за заподіяння шкоди життю і здоровю складає 100000 грн. і майну 50000 грн.

Даний поліс відповідає вимогам затвердженої протоколом Президії МТСБУ від 01.09.2011 №279/2011 Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 р. №558, щодо забезпечення транспортного засобу, зокрема автобуса з кількістю місць для сидіння до 20 чоловік (включно).

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.26-1 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Визначаючи розмір моральної шкоди заподіяної потерпілим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суд враховує характер та обсяг психічних страждань перенесених ними внаслідок травмування, тяжкість заподіяних фізичних страждань, їх тривалість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану здоровя, а тому, з врахуванням вимоги розумності і справедливості, визначає її: ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в розмірі по 20000 грн. і ОСОБА_1 8000 грн.

З врахуванням того, що підсудним ОСОБА_6 частково відшкодована шкода потерпілим, розмір невідшкодованих збитків складає: ОСОБА_3 16400 грн.(20000 грн.-3600 грн.), ОСОБА_2 11120 грн.(20000 грн.+2920 грн. 11800 грн.) і ОСОБА_1 7100 грн.

Виходячи з вимог ст.26-1 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова компанія повинна відшкодувати кожному із вказаних потерпілих по 5000 грн. моральної шкоди. Решта сума невідшкодованої шкоди, зокрема ОСОБА_3 - 11400 грн., ОСОБА_2 6120 грн. і ОСОБА_1 2900 грн. підлягає відшкодуванню підсудним ОСОБА_6

Керуючись ст. 323-324 КПК України 1960 року, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним за ч.1 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі п.в ст.1 Закону України Про амністію у 2014 році від 8 квітня 2014 року звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню підписку про невиїзд.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України моральну шкоду на користь: ОСОБА_3 в сумі 5000 грн., ОСОБА_2 в сумі 5000 грн. і ОСОБА_1 в сумі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду на користь: ОСОБА_3 в сумі 11400 грн., ОСОБА_2 в сумі 6120 грн. і ОСОБА_1 в сумі 2100 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 823 грн. 20 коп.

Відмовити у позові ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди.

Речові докази: автомобіль марки ОСОБА_7 313 СDI, держномер АА0123АА, який знаходиться на зберіганні в Старокостянтинівському РВ УМВСУ в Хмельницькій області, - повернути ОСОБА_6; посвідчення водія серії РКА №241627, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ААС №123094, страховий поліс №АВ/1254474, протокол контролю технічного стану КТЗ № 000819-013766-12 та ліцензійну картку серії АА №552319, які знаходяться на зберіганні у підсудного ОСОБА_6, - залишити ОСОБА_6

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Старокостянтинівський райсуд.

Суддя