Ухвала суду № 48116544, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2015 р. м. Київ К/800/20505/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Гриценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Снек»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015

у справі № 816/4005/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Снек»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер Снек» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0004792202/1871 від 02.10.2014.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, оскільки така є необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду правомірним.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лідер Снек» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Черняхів-Агротрейд» за липень-грудень 2011 року, лютий-березень 2012 року, ТОВ «ТКС ПОЛ» за квітень-червень 2013 року, складено акт № 1746/16-03-22-02-12/36410581 від 04.07.2014, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1, 198.4, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 921 458,22 грн., в т.ч.: за липень 2011 року - на 190 806 грн., за серпень 2011 року - на 45 733,33 грн., за вересень 2011 року - на 90 650 грн., за жовтень 2011 року - на 45 733,33 грн., за грудень 2011 року - на 388 733,34 грн., за березень 2012 року - на 147 801,96 грн., за квітень 2013 року - на 5 500 грн., за червень 2013 року - на 6 500,26 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 18.07.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003092202/1456 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 382 187,33 грн., в т.ч.: 921 458,22 грн. основного платежу та 460 729,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Черняхів-Агротрейд», ТОВ «ТКС ПОЛ» ґрунтуються на акті Володар-Волинської ОДПІ про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Черняхів-Агротрейд» з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 07.11.2012 № 36/22/22-07/35684792 від 18.09.2013, яким встановлено не підтвердження наявності поставок від ТОВ «Черняхів-Агротрейд» з підприємствами-покупцями у період з 01.01.2011 по 07.11.2012 та контролюючим органом зроблено висновок про те, що правочини між ТОВ «Черняхів-Агротрейд» та покупцями, в т.ч.: ТОВ «Лідер Снек» здійснені без мети настання реальних наслідків; акті ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21.11.2013 № 391/16-01-22-09/34503181 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТКС ПОЛ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 по 30.06.2013», яким зазначено про не встановлення факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «ТКС ПОЛ» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, відповідно.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Черняхів-Агротрейд» (постачальник) укладено договір № 301/154 від 01.07.2011, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю насіння соняшника, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його.

На виконання умов зазначеного договору були складені: податкові та видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; акти прийому сировини; банківські виписки; бухгалтерські довідки.

Також, 01.07.2011 укладено договір оренди № 101/237, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 передає в оренду ТОВ «Лідер Снек» строком до 31.12.2012 ваги автомобільні електронно-тензометричні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходить з того, що підтвердження використання придбаного у ТОВ «Черняхів-Агротрейд» товару у господарській діяльності позивача для подальшої реалізації іншим підприємствам здійснено договорами та видатковими накладними; податковий кредит позивача сформований на підставі виписаних ТОВ «Черняхів-Агротрейд» податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами; господарські операції позивача з наведеним контрагентом не суперечать актам цивільного судочинства, не встановлено фактів, які свідчили про проведення таких операцій без дійсних намірів сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що під час перевірки податковим органом контрагента позивача встановлено, що у ТОВ «Черняхів-Агротрейд» відсутня інформація щодо наявності складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту та устаткування, що необхідно для здійснення основної фінансово-господарської діяльності (вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур), а також відсутні матеріали (сировина), товарні запаси та трудові ресурси; згідно повідомлення КП «Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації» № 3788 від 12.11.2012 право власності на нерухоме майно за ТОВ «Черняхів-Агротрейд» не зареєстровано.

Однак, такі висновки судів є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджено питання щодо моменту виникнення господарських зобов'язань між позивачем та ТОВ «ТКС ПОЛ», не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а саме: можливостей контрагента позивача (ТОВ «ТКС ПОЛ») щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявність технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів (робіт та послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів (ТОВ «ТКС ПОЛ» та ТОВ «Черняхів-Агротрейд») платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

При цьому судам слід врахувати, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічних звірок чи невиїзних позапланових перевірок даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише висновками акту про неможливість проведення зустрічної звірки чи акту про результати невиїзної документальної перевірки даних контрагента платника податку на додану вартість.

Крім того, судами не було враховано, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 71 зазначеного Кодексу обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Лише за встановлення всіх обставин у справі можливе прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Снек» задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний