Ухвала суду № 48116543, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2015 р. м. Київ К/800/13922/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Лосєва А.М.

Сіроша М.В.,

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року

у справі № 810/6545/14

за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до суду із позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення податкового боргу в сумі 32614518,32 грн. Також, під час розгляду справи відповідачем було подано заяву про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь Державного бюджету України кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом в сумі 32614518,32 грн.; відстрочено виконання постанови строком на 12 місяців.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 в частині відстрочення виконання постанови строком на 12 (дванадцять) місяців, та ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні заяви відмовлено. В інший частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати в частині безпідставно стягнутих коштів податкового боргу в сумі 1272645,62 грн., та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Крім того, відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про відстрочення виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно матеріалів справи, відповідачем до органу державної податкової служби були подані наступні декларації з податку на додану вартість:

- 17.07.2014 року за червень 2014 року, в якій визначено податкове зобов'язання у розмірі 6728275,00 грн.;

- 20.08.2014 року за липень 2014 року, в якій визначено податкове зобов'язання у розмірі 9979010,00 грн.;

- 22.09.2014 року за серпень 2014 року, в якій визначено податкове зобов'язання у розмірі 10983084,00 грн.;

- 20.10.2014 року за вересень 2014 року, в якій визначено податкове зобов'язання у розмірі 11330988,00 грн.

Платіжними дорученнями від 30.07.2014 року №5773 відповідачем сплачено податок на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 6728275,00 грн., від 29.08.2014 року №5976 - авансовий внесок з податку на додану вартість за серпень 2014 року у розмірі 1000000,00 грн.

Згідно довідки - розрахунку суми податкового боргу, станом на 14.11.2014 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 32614518,32 грн., яка виникла на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, з урахуванням часткової сплати 5406838,68 грн. за рахунок переплати, та 1000000,00 грн. за рахунок сплати платіжним дорученням від 29.08.2014 року №5976.

Згідно витягу з облікової картки платника податку на додану вартість, частина коштів (1321436,32 грн.), що сплачені відповідачем платіжним дорученням від 30.07.2014 року №5773, були направлені контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про те, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість, яка, у зв'язку з несплатою відповідачем, підлягає стягненню в сумі 32614518,32 грн.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

У відповідності до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно з п.41.5 ст.41 ПК України є виключно органи державної податкової служби.

Відповідно до п.95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3 ст.95 ПК України).

Також, пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Під час нового розгляду даної справи судам необхідно врахувати наступне.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зокрема, встановлюючи фактичні обставини справи, судами не було вчинено відповідних процесуальних дій для достеменного з'ясування правового статусу боргу відповідача, зокрема, у розмірі 1272645,62 грн. з огляду на те, що останній заперечує факт наявності у нього такої заборгованості. При цьому, судам необхідно надати оцінку доводам відповідача щодо наявності доказів, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства та первинні документи, які зумовлюють зменшення розміру його податкового боргу на відповідну суму. У той же час, судам необхідно прийняти до уваги наявність відповідних судових рішень, що набрали законної сили та безпосередньо стосуються предмету спору у даній справі, а також відомості про заборгованість відповідача перед бюджетом.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року у справі №810/6545/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис) Лосєв А.М. (підпис) Сірош М.В.

Ухвала складена у повному обсязі 06.08.2015р.