Ухвала суду № 48115992, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/61425/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року

у справі №816/10929/13-а

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0009891703.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 вересня 2013 року, залишеною без змін хвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0009891703.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м.Києва ДПС від 25.04.2013 року №0009891703 відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 5507,02грн.

Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що суб'єкт владних повноважень вважає, що оскільки позивачу на праві власності належать нежилі приміщення за адресами вул. Радунська, буд.5а, Радунська, буд.13а, Лисківська, буд.12/1, а використання землі є платним, то земельний податок за земельні ділянки під приміщеннями (його частинами), по яких не було оформлено право власності, саме для здійснення підприємницької діяльності та використовується у комерційних цілях, повинен сплачуватись на загальних підставах.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.269.1 ст.269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктом 270.1 ст.270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Разом з тим, при розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що по земельним ділянкам, на яких розташовані нежитлові приміщення, власником яких є позивач, інформація у Державному земельному кадастрі України відсутня.

Слід також зазначити, що у матеріалах справи міститься Свідоцтво платника єдиного податку, яке видане ОСОБА_1 Єдиним видом господарської діяльності зазначеним у свідоцтві є - здавання в оренду власного нерухомого майна (а.с.7).

Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Як передбачено п.п.297.1.4 п.297.1 ст.297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст.3, ч.1 ст.140 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є, зокрема, надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що операції з надання в оренду нежитлових приміщень, підпадають під визначення підприємницької діяльності, яка спрямована на отримання прибутку, а отже у податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачу земельного податку.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун