Ухвала суду № 48115991, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/57151/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у справі №808/6361/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (надалі - ПАТ «Мотор Січ»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ з обслуговування ВПП у м.Запоріжжі)

треті особи: Запорізька міська рада, Департамент фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради,

за участю Прокуратури Запорізької області,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2010 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВПП у м.Запоріжжі №0000200802/0 від 14.01.2010р. та №0000200802/1 від 25.03.2010р.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції , ухвали суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, представника відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками СДПІ по роботі з ВПП в м.Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Мотор Січ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р., за результатами якої складено акт №363/08-02/14307794 від 25.12.2009р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ст.ст.12, 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», п.п.2.1.1, 2.1.2 п.2.1, п.2.2 а), 2.3, 2.5, 2.7 розділу 2, п.3.1 розділу 3 Положення про збір на право використання місцевої символіки, затвердженого Рішенням Запорізької міської ради від 05.06.2002р. №129 - ВАТ «Мотор Січ» протягом перевіреного періоду використовувало місцеву символіку - слово «Січ» у назві підприємства.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000200802/1 від 25.03.2010р. про сплату збору за право на використання місцевої символіки з урахуванням штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів від 20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки та збори» визначено, що місцевою символікою є герб міста або іншого населеного пункту, назва чи зображення архітектурних, історичних пам'яток.

Згідно з приписами Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка - це об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

ПАТ «Мотор Січ» на законних підставах використовує власну назву на підставі наказу № 526 від 15.11.1991р. «про присвоєння нового найменування підприємства», у відповідності з яким ЗПО «Моторобудівник» було перейменовано у підприємство «Мотор Січ», а також шляхом реєстрації автентичного товарного знаку у березні 1993р., що не заперечувалось відповідачем.

Державний реєстр нерухомих пам'яток України (пам'ятки місцевого значення станом на 01.06.2009р.) не містить буквосполучення «СІЧ», отже вказаний термін «СІЧ» в юридичному значенні не є пам'яткою, а тому не може вважатися й місцевою символікою (символікою територіальної громади) в розумінні Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» та Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Крім того, фактично слово «СІЧ» в назві підприємства лише вказує на певне місце розташування підприємства, адже поняття «СІЧ» є історичним визначенням адміністративно-територіального устрою держави, що існувала в різних регіонах не лише сучасної України, а й інших країн (Росії, Туреччини).

Зазначена обставина була встановлена рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24.06.2010р. в адміністративній справі № 2а-811/2010, яке набрало законної сили 13.10.2011р.

Вказаним судовим рішенням визнано незаконним та скасовано рішення Запорізької міської ради від 05.06.2002р. № 129 «Про затвердження положення про збір на право використання місцевої символіки» зі змінами, в частині визнання слова «СІЧ» місцевою символікою, за використання якої повинен сплачуватися збір, з дати набрання чинності рішення від 05.06.2002р.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Поряд з цим, листом від 13.11.2013р. за вих..№05/2-2581-10 прокуратура Запорізької області повідомила суд, що за результатами розгляду листа ДПА в Запорізькій області від 19.04.2011 №1793/10/10-112 прокуратурою області не встановлено підстави для оскарження постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2010р. у справі №2а-811/2010, про що ДПА в Запорізькій області була повідомлена листом від 23.05.2011р. за №05/1-2336-11.

Враховуючи те, що рішення Запорізької міської ради №129 від 05.06.2002р. «Про затвердження Положення про збір на право використання місцевої символіки» зі змінами, затвердженими рішеннями Запорізької міської ради від 24.09.2008р. №21 та від 23.12.2009р. №46 в частині включення слова «Січ» до переліку місцевої символіки, за використання якої повинен сплачуватися збір, з дати набрання чинності рішенням Запорізької міської ради №129 від 05.06.2002р. скасовано, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун