Ухвала суду № 48115986, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2015 р. м. Київ К/800/1202/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року

по справі №2а-11424/12/2670

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Макдональдз Юкрейн ЛТД» (надалі - ПП «Макдональдз Юкрейн ЛТД»)

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Сумської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України (надалі - ДПІ у м.Сумах Сумської області, ДПС України)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах Сумської області ДПС №0003641502/20818 від 07.06.2012р. та рішення ДПС України від №13833/6/10-2215 від 08.08.2012р. про результати розгляду скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.10.2012р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах Сумської області ДПС №0003641502/20818 від 07 червня 2012 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Міністерство доходів і зборів України звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ПІІ «Макдональдз Юкрейн ЛТД» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку ПІІ «Макдональдз Юкрейн ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період червень - грудень 2011 року в частині повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки.

За підсумками перевірки складено акт №1036/152/23744453 від 24 травня 2012 року, в якому зазначено порушення позивачем пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за червень-грудень 2011 року на 39101,50грн., оскільки визначений позивачем в податковій декларації з плати за землю за 2011 року річний платіж у розмірі 1,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки менше мінімального розміру орендної плати - 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003641502/20818 від 07.06.2012р., згідно з яким позивачу визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 39101,50грн. за основним платежем та 16758,78грн. за штрафними (фінансовими) санкціями..

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Судами також встановлено та підтверджується наявною у справі копією нотаріально посвідченого і зареєстрованого договору оренди земельної ділянки від 15.02.2001р. між Сумською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар), що позивач є користувачем земельної ділянки площею 3456 кв. м., яка знаходиться за адресою: м.Суми, Червона площа, 15а.

Згідно витягу Управління Держкомзему у м. Суми з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.01.2011р. №4/01-25 нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2011р. становила 4468746,24 грн.

Відповідно до наданих позивачем копій податкових декларацій з плати за землю за 2011р. та додатку №1від 31.01.2011р., позивачем задекларовано податкове зобов'язання з орендної плати за період червень-грудень 2011р. в сумі 39101,54грн., з розрахунку 1,5 відсотків на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2011р. 4468746,24грн.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що користування землею в Україні є платним.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у с. 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Наведені правові норми свідчать про те, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 02.12.2014р. у справі №21-274а14 та постанові від 07.04.2015р.у справі №21-117а15.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №0003641502/20818 від 07.06.2012р., згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю є правомірним.

Щодо позовної вимоги по скасування рішення ДПС України від №13833/6/10-2215 від 08.08.2012р. про результати розгляду скарги, судом першої інстанції було досліджено його зміст та встановлено, що зазначене рішення містить правове та фактичне обґрунтування його прийняття, тобто відповідає вимогам п.56.8 ст.56 Податкового кодексу України.

Згідно ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.10.2012р.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України - задовольнити

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2012 року.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун