Ухвала суду № 48115973, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/19922/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства «Антом»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2015 року

у справі №2а/0370/2756/12

за позовом Малого підприємства «Антом» (надалі - МП «Антом»)

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 року №0004502301 та №0004492301.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 25 травня 2012 року №0004492301 та №0004502301.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи документи є належним підтвердженням проведення господарських операцій, вказав на те, що відповідно до податкового законодавства наявність таких документів дає підстави платнику податків формувати податковий кредит з податку на додану вартість та відносити відповідні суми коштів до складу витрат підприємства, відтак, позицію податкового органу вважає недоведеною, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2015 року та просить залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом була проведена позапланова виїзна перевірка МП «Антом» з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам із ТОВ «Медео-Захід» за період 01.08.2011 року по 30.11.2011 року, про що складено акт №1141/23-2/13356230 від 11 травня 2012 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем: ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Медео-Захід» на загальну суму 6487,60грн., в т.ч. за серпень 2011р. 1940,94грн., за листопад 2011р. - 4546,66грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого було занижено об'єкт оподаткування за 2011р. на загальну суму 32438,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2011р. на суму 7461,00грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2011р. - 2232,00грн., за ІV квартал 2011р. 5229,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2012 року №0004492301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7461,00грн. та №0004502301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8110,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 1622,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення, податковим органом були досліджені господарські правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ «Медео-Захід» внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 01.08.2011р. №20.

Згідно умов зазначеного договору контрагент позивача передав МП «Антом» впродовж серпня-листопада 2011 року товар на відповідну суму.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що на підтвердження реальності господарських операцій позивачем були надані податковому органу всі необхідні відповідні документи, а саме, договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, рахунок-фактуру.

Разом з тим, в силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Слід зазначити, що при проведенні перевірки та розгляді справи судами попередніх інстанцій позивачем не були надані документи які б могли достовірно свідчити фактичне отримання МП «Антом» товару від ТОВ «Медео-Захід», а саме, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та його зберігання, подальший рух придбаного товару.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вищенаведених положень ПК України ґрунтуються також на висновках акту перевірки №753/23-3/35594018 від 18.04.2012р. «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Медео-Захід». За наслідками проведення перевірки податковим органом було задокументовано факт відсутності у ТОВ «Медео-Захід» необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, контролюючий орган дійшов до висновку, щодо відсутності у ТОВ «Медео-Захід» первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій. Зазначені обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що ТОВ «Медео-Захід» не могло бути реальним учасником господарських взаємовідносин, а долучені до матеріалів справи документи складені формально, з метою отримання податкової вигоди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність реальної підприємницької діяльності встановлюється на підставі сукупності таких обставин: постачальники не мають основних засобів, необхідних виробничих та трудових ресурсів за юридичною адресою не перебувають, фактичну господарську діяльність не провадять; платником податків не подано документів, які б засвідчили вчинення необхідних дій в процесі виконання спірних операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей (зокрема транспортування та зберігання придбаного товару тощо), подальшого використання у господарській діяльності. Отже, у сукупності та взаємозв'язку зазначені обставини підтверджують недостовірність відомостей у первинних документах (видаткових та податкових накладних).

Враховуючи викладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості прийняття податковим органом оскаржуваних податкових-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Малого підприємства «Антом» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун