Постанова № 48115850, 02.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 5019/1733/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Миханюк М.В.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» на рішення господарського суду Рівненської області від 12.07.2013 року у справі № 5019/1733/12

за позовом Приватного підприємства «Айслаг»

до Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського»

про стягнення в сумі 353676 грн. 52 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Нерубайлов В.Д. ( довіреність №1 від 13.02.2012р.)

скаржника (відповідача) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №5019/1733/12 у складі: головуючий суддя -Миханюк М.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Філіпової Т.Л., внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Савченко Г.І., суддя Бучинська Г.Б.

До початку судового засідання по розгляду апеляційної скарги представником апелянта - Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні на підтвердження чого залучено ухвалу господарського суду міста Києва.

Клопотання апелянта судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.5 ухвали апеляційного суду від 19.08.2013 року явка представників сторін судом не визнавалася обов'язковою, а визначалася на їх розсуд.

Апелянт (відповідач) належним чином був повідомлений про час, місце та дату розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.150).

Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

З огляду на викладене, нез'явлення представника Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» через зайнятість в іншому судовому засіданні не є перешкодою для розгляду скарги у справі №5019/1733/12 по суті.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.07.2013 року (суддя Пашкевич І.О.) позов Приватного підприємства «Айслаг» до Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» про стягнення 353676 грн. 52 коп. задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» на користь Приватного підприємства «Айслаг» 353676 (триста п'ятдесят три тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 52 коп. плати за користування товарним кредитом та 7073 грн. 53 коп. судового збору.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що на виконання умов договору №126 від 23.03.2012 року, позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 438494 грн. 22 коп., натомість відповідачем протягом строку, встановленого умовами договору не проведено оплату за вказаний товар, відтак відповідно до п.5.2 Договору, укладеного між сторонами, товар вважається таким, що поставлений на умовах товарного кредиту. Судом першої інстанції встановлено, що за поставлений товар відповідач розраховувався, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а.с.20-30), проте оплату за користування товарним кредитом не здійснював.

Також, суд першої інстанції перевірив правильність розрахунку заборгованості та визнав його вірним та таким, що відповідає умовам договору та є арифметично правильним.

На виконання рішення господарського суду Рівненської області від 12.07.2013 року виданий наказ від 30.07.2013 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.07.2013 року скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Скаржник зокрема зазначає, що розрахунок заборгованості за користування кредитом не відповідає дійсності, а нараховані позивачем проценти за користування товарним кредитом є пенею.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу та зазначив, що в розрахунку оплати за користування товарним кредитом згідно Договору №126 від 23.03.2012 р. помилково вказано період, за який нараховується оплата за користування товарним кредитом з 16.01.2012р. по 22.02.2012р., замість з 06.04.2012р. по 22.04.2012р. Кількість днів використання товарного кредиту та сума оплати за таке користування за вказаний період визначено вірно. Крім того, зазначив, що в розрахунку за період з 23.04.2012 року по 02.05.2012 року невірно вказано кількість днів використання товарного кредиту, а саме замість 10 днів зазначено 11 днів.

Дослідивши докази у справі Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

23 березня 2012 року між Приватним акціонерним товариством агрофірма "Зоря імені Плютинського" (далі Покупець) та Приватним підприємством "Айслаг" ( далі Постачальник) укладено договір №126 поставки нафтопродуктів в асортименті.

Пунктом 1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу Покупцю у власність нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками Сторін Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Сторони домовилися, що документом на товар є накладні на його відвантаження, якими одночасно узгоджується асортимент товару, його кількість та ціни (пункт 1.2 Договору).

Накладні на відвантаження товару прирівнюються до специфікації і є невід'ємною частиною до вказаного Договору.

Пунктом 2.4 Договору сторони передбачили, що поставка товару буде здійснюватися на загальну суму 2000000 грн.

На виконання умов Договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 438 494 грн. 22 коп., що підтверджується накладними на відвантаження товару (палива) №001102 від 23.03.2012р. - 40242 грн. 00 коп., №001228 від 30.03.2012р. - 40453 грн. 80 коп., №001284 від 03.04.2012р. - 40538грн. 52 коп., №001342 від 06.04.2012р. - 46368 грн. 00 коп., №001343 від 06.04.2012р. - 270891 грн. 90 коп. (а.с. 9, 11, 12, 14, 16); та довіреностями на отримання цінностей №155 від 03.04.2012р., №167 від 06.04.2012р., №122 від 23.03.2012р., №143 від 30.03.2012р. виданих на ім'я Скороход В.О. (а.с. 10, 13, 15, 17).

Пунктом 5 Договору сторони погодили такий порядок розрахунків:

Покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних ( пункт 5.1).

У випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1 даного Договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту терміном на 30 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2 % за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар поставлений на умовах товарного кредиту і сплатити відсотки за його використання в терміни вказані в п. 5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

Пунктом 5.3 Договору сторони визначили обов"язок покупця оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній , а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату . Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених Договором платежів- він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах передбачених в п.8.1 даного Договору ( пункт 5.4 Договору).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 21 березня 2013 року . Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов"язань, що лишились невиконаними.

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, судова колегія прийшла до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.07.2013 року підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Айслаг" та ПАТ агрофірма "Зоря імені Плютинського" укладено договір поставки №126 (далі - Договір) від 23.03.2012 року, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (товар) в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (а.с.7,8).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що як слідує з поданого позивачем розрахунку оплати за користування товарним кредитом згідно договору №365 від 17.08.2012 року, нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснено позивачем і за день, в якому було здійснено поставку товару, хоча, у відповідності до п.5.2 договору позивач повинен був здійснювати нарахування починаючи з дня після відвантаження товару.

Посилання апелянта на невідповідність розрахунку оплати за користування товарним кредитом пункту 5.2 Договору, з підстав невірного визначення дня з якого починається нарахування відсотків за користування товарним кредитом не відповідає дійсності , оскільки між сторонами тривали договірні відносини на підставі договору №126 від 23.03.2012р., а не договору №365 від 17.08.2012р. Крім того, в пункті 5.2 Договору чітко визначено, що у випадку не оплати Покупцем відвантаженої партії товару в строки вказані в п.5.1 даного Договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту терміном на 30 календарних днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2 % за кожен день використання товарного кредиту.

Пунктом 5.5. Договору сторони погодили, що при проведені оплати покупець зобов'язаний вказувати у платіжних дорученнях номер даного Договору. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу, в другу чергу проценти ( при наявності вимоги про оплату) та неустойка, у третю чергу відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання.

За поставлений товар відповідач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями №668 від 27.06.2012 на суму 210891,90 грн., №604 від 14.06.2012 на суму 10000,00 грн., №615 від 11.06.2012 на суму 10000,00 грн., №527 від 24.05.2012 на суму 20000,00 грн., №501 від 16.05.2012 на суму 20000,00 грн., №389 від 25.04.2012 на суму 5750,40 грн., №526 від 23.04.2012 на суму 40665,60 грн., №495 від 06.04.2012 на суму 40538,52 грн., №497 від 06.04.2012 на суму 46368,00 грн., №322 від 03.04.2012 на суму 40453,80 грн., №473 від 23.03.2012 на суму 40242,00 грн. (а.с. 20-30).

Однак в строки передбачені п.5.1 Договору №126 відповідач оплатив товар, поставлений по накладним №001102 від 23.03.2012 р. на суму 40242 грн., №001228 від 30.03.2012 р. на суму 40453,80 грн., №001284 від 03.04.2012 р. на суму 40538,52 грн., №001342 від 06.04.2012р. на суму 46368 грн. Весь інший товар поставлявся на умовах товарного кредиту по накладній №001343 від 06.04.2012р. на суму 270891,90 грн. відповідно до п.5.2 Договору №126, що підтверджується платіжними дорученнями на оплату від 23.04.2012р. на суму 40665,60 грн., від 03.05.2012р. на суму 5750,40 грн., від 16.05.2012р. на суму 20000 грн., від 24.05.2012р. на суму 20000 грн., від 11.06.2012р. на суму 10000 грн., від 15.06.2012р. на суму 10000 грн., від 27.06.2012р. на суму 210891,90 грн. Отже відповідач користувався товарним кредитом, що стверджується вказаними вище платіжними дорученнями, проте оплату за користування товарним кредитом не здійснив.

12 вересня 2012 року Приватним підприємством «Айслаг» на адресу відповідача - Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» направлено вимогу погасити заборгованість в сумі 1252623 грн. 95 коп. ( 768535,82 грн. - за поставлений товар, 484088,13 грн. - відсотки за користування товарним кредитом), що виникла на підставі договору поставки №126 від 23.03.2012 року. В підтвердження направлення вказаної вимоги позивачем надано копію фіскального чеку (квитанції) Укрпошти від 13.09.2012 року №3006 ( а.с.19).

Однак, на момент подання позову відповідач відповіді на лист-вимогу не надав, борг за користування товарним кредитом не оплатив.

Колегією суддів встановлено, що 08.01.2013 року Приватне акціонерне товариство агрофірма «Зоря імені Плютинського» зверталося до суду з зустрічною позовною заявою в якій просило, з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві, визнати недійсним пункти 5.1, 5.2, 5.3 договору поставки №126 від 23.03.2012 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.01.2013 року відмовлено в прийнятті зустрічного позову Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» по справі №5019/1733/12 до Приватного підприємства «Айслаг» про визнання недійсними пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору поставки №126 від 23.03.2012 року; зустрічний позов Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» по справі №5019/1733/12 до Приватного підприємства «Айслаг» про визнання недійсними пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору поставки №126 від 23.03.2012 року повернуто заявнику.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.01.2013 року у справі №5019/1733/12 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства агрофірми «Зоря імені Плютинського» - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2013 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського»на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року у справі №5019/1733/12 повернуто скаржнику, а справу господарському суду Рівненської області.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, оскільки сторони є вільними у визначенні умов договору, - вони мають право визначити порядок, строк розрахунків, та відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору, що було встановлено пунктами 5.2.- 5.4 Договору №126 від 23.03.2012 року.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам ч. 5 ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються:

а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

б) платіж за використання коштів, залучених у депозит;

в) платіж за придбання товарів у розстрочку;

г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу);

ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Підпунктом 14.1.245 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості;

Апелянт зазначає, що відсотки, нараховані позивачем, за користування товарним кредитом за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені та передбачені пунктом 8.1 Договору.

За правилами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання на відміну від процентів, які є платою за користування чужими коштами.

Таким чином, відсотки за користування товарним кредитом не є неустойкою (штрафом, пенею).

Щодо перевірки судом першої інстанції розрахунку суми заборгованості, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується, що розрахунок є вірним, оскільки є арифметично неправильним.

Розрахунок оплати за користування товарним кредитом здійснений позивачем при поданні позовної заяви частково не відповідає фактичним обставинам справи.

Судова колегія прийнявши до уваги пояснення представника позивача щодо технічної описки при зазначені періоду нарахування відсотків за користування товарним кредитом та невірне визначення кількості днів використання товарного кредиту за період з 23.04.2012 по 02.05.2012 де зазначено в розрахунку 11 днів, замість 10 днів ( квітень 2012 року має 30 днів), самостійно здійснила розрахунок оплати за користування товарним кредитом виходячи з таких вихідних даних та періодів нарахування:

Розрахунок оплати за користування товарним кредитом

Період, за який нараховується оплата за користування товарним кредитомСума товарного кредиту, грн.Проведена оплата, грн.Кількість днів використання товарного кредитуВідсоток, який сплачується за користування товарним кредитом, %Оплата за користування товарним кредитом, грн.Накладна №1343 від 06.04.2012 р.270891,90 З 06.04.2012 по 22.02.2012270891,90----17292103,25З 23.04.2012 по 02.05.20122302226,30 (270891,90-40665,60)40665,6010246045,26З 03.05.2012 по 23.05.2012224475,90 (230226,30-5750,40)5750,4013258363,73З 16.05.2012 по 23.05.2012204475,90 (224475,90-20000,00)20000,008232716,14З 24.05.2012 по 10.06.2012184475,90 (204475,90-20000,0020000,0018266411,32З 11.06.2012 по 14.06.2012174475,90 (184475,90-10000,0010000,004213958,07З 15.06.2012 по 26.06.20121644750,90 (174475,90-10000,00)10000,0012239474,2227.06.20120 ( 164475,90-210891,90)210891,90---Разом 349071,99

Тобто з суми розрахунку за користування товарним кредитом слід виключити 4 604 грн.53 коп. В решті розрахунок відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином підлягає задоволенню вимога про стягнення 349071 грн. 99 коп. за спірний період.

Щодо розподілу судових витрат.

За змістом ст.44 ГПК України до складу судових витрат належать, зокрема, судовий збір, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, оплати послуг адвоката.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст.49 ГПК України.

Згідно з част.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог - 353676 грн. 52 коп.

Загальна сума задоволених позовних вимог - 349071 грн. 99 коп.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених - 98,7 %.

Відтак, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 6981 грн. 57 коп. в порядку ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

Відповідно до п.п.4 п.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідач сплатив 3536 грн. 77 коп. судового збору. При цьому оскаржив судове рішення в повному обсязі в сумі 353676 грн. 52 коп. Судовий збір сплачено в розмірі 50% від суми судового збору в першій інстанції. Апеляційна скарга задоволена частково. Рішення скасовано в частині стягнення 4604 грн. 53 коп. плати за користування товарним кредитом. Тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача 45 грн. 99 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» на рішення господарського суду Рівненської області від 12.07.2013 року у справі №5019/1733/12 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.07.2013р. у справі 5019/1733/12 скасувати в частині стягнення 4604 грн. 53 коп. плати за користування товарним кредитом.

3. Стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» (с.Зоря, Рівненська область, Рівненський район, вул.Жовтнева, 2, код ЄДРПОУ 25319777) на користь Приватного підприємства «Айслаг» (м.Луцьк, вул.Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 349071 грн. 99 коп. плати за користування товарним кредитом та 6981 грн. 57 коп. судового збору". В решті позову відмовити.

4. Стягнути з позивача - Приватного підприємства «Айслаг» (м.Луцьк, вул.Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) на користь відповідача - Приватного акціонерного товариства агрофірма «Зоря імені Плютинського» (с.Зоря, Рівненська область, Рівненський район, вул.Жовтнева, 2, код ЄДРПОУ 25319777) - 45 грн. 99 коп. витрат по судовому збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Господарському суду Рівненської області видати накази.

6. Матеріали справи №5019/1733/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Савченко Г.І.