Ухвала суду № 48107158, 06.08.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14607/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2015 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Бартащук Л.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус", ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус", ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди.

Вивчивши позовну заяву, встановлено наступне.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як убачається з позовної заяви, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (юридична особа) звернувся з позовними вимогами до відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" (юридичної особи) з позовною вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди в сумі 50 000, 00 грн., а до відповідача- 2 фізичної особи ОСОБА_1 з позовною вимогою про стягнення шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди в сумі 103 103, 14 грн.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

01.07.2015р. Верховним Судом України у постанові № 6-467цс15 викладена наступна правова позиція:

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на вся правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Оскільки наявний спір між юридичними особами, який має вирішуватися за правилами господарського судочинства, у відкритті провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус", третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, слід відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 122 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст.3, 15, 109, 122, 208 - 210, 293, 294 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У відкритті провадження у цивільній справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус", третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: