Постанова № 4810245, 20.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2009 р. № 2-а- 26477/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Літвінцевої О.О.

Відповідача: Літкевич О.В., Литовченко Т.С.

Прокурора: Крайник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Приватної фірми «Валькірія» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватна фірма «Валькірія» (далі - ПФ «Валькірія»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова (далі - ДПІ у Ленінському районі м.Харкова), в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення: № 0001112330/0 від 06.08.08р., № 0001112330/1 від 03.09.08р, № 0001112330/2 від 03.11.08р., якими приватній фірмі «Валькірія» визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 27 452 810,00 грн. (основний платіж - 13 726 405,00грн. та штрафні (фінансові) санкції 13 726 405 грн.); № 0001122330/0 від 06.08.08р., № 0001122330/1 від 03.09.08р, № 0001122330/2 від 03.11.08р., якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 8 436 771,00грн., (основний платіж - 5 624 514,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 2 812 257,00 грн.); № 0001132330/0 від 06.08.08р., № 0001132330/1 від 03.09.08р, № 0001132330/2 від 03.11.08р., якими зменшена сума заявленого бюджетного відшкодування по ПДВ на 995 695,00 грн.

Позивач, посилаючись на приписи п. 1.32 ст.1, п.5.1, п.5.2, пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР із змінами і доповненнями (далі - ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств») та пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.4, ст.7 «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР із змінами і доповненнями (далі - ЗУ «Про податок на додану вартість») обґрунтовує свої вимоги тим, що понесені ним витрати на оплату послуг комісіонера та послуг оренди, здійснені в межах виконання зобов'язань за дійсними договорами і безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю.

Позивач зазначає, що в зв'язку з придбанням послуг комісіонера та послуг оренди, до складу валових витрат ПФ «Валькірія» правомірно віднесено суму у розмірі 54 905 620 грн. Позивач посилається на наявність у платника податку всіх необхідних первинних документів, які передбачені діючим законодавством України. Вважає, що заниження сум з податку на прибуток та податку на додану вартість не відбулося, а відповідно спірні податкові повідомлення-рішення є на його думку незаконними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м.Харкова, з позовними вимогами не згоден, надав заперечення на позов, в яких виклав свою позицію по справі, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на те, що від проведених фінансово-господарських операцій в рамках договору комісії №75 від 30.12.2005р. ПФ «Валькірія» отримала збиток та завищила валові витрати на суму 53 905 620 грн. Крім цього, ПФ «Валькірія» орендувала нежитлові приміщення у ВАТ «Ольга» відповідно до договору оренди від 01.08.2005р. №73, але в січні, лютому 2007 р. орендовану площу ПФ «Валькірія» не використовувала в своїй господарській діяльності, тому сума витрат по отриманих послугах оренди у розмірі 1 000 000грн. безпідставно віднесена до валових витрат підприємства.

Як вважає відповідач, з посиланням на ст. ст. 3, 42, 57 Господарського Кодексу України, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в порушення пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено валові витрати на загальну суму 54 905 620 грн. На цій підставі контролюючим органом було донараховано податку на прибуток у розмірі 13 726 405 грн.

При перевірці ДПІ у Ленінському районі м.Харкова правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ було встановлено, що за рахунок обставин, викладених вище, в порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ПФ «Валькірія» було завищено податковий кредит на загальну суму 10 981 122 грн. і на цій підставі, з урахуванням попередніх актів перевірок, щодо правомірності відшкодування ПДВ, ПФ «Валькірія» донараховано ПДВ у сумі 5 624 514 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 995 695,00 грн.

У судовому засіданні представники відповідача просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

При розгляді матеріалів справи суд встановив, що з 04.06.2008 р. по 17.07.2008 р. співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності приватної фірми «Валькірія» з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складений акт від 24.07.08г. № 1393/23-304/25460688.

За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були ухвалені податкові повідомлення-рішення:

- № 0001112330/0 від 06.08.08р., яким ПФ «Валькірія» визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 27 452 810,00 грн. (основний платіж - 13 726 405,00грн., штрафні (фінансові) санкції 13 726 405,00 грн.);

- № 0001122330/0 від 06.08.08р., яким визначено податкове зобов'язання по ПДВ у розмірі 8 436 771,00грн., (основний платіж - 5 624 514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 812 257,00 грн.);

- № 0001132330/0 від 06.08.08р., яким зменшена сума заявленого бюджетного відшкодування по ПДВ на 995 695,00 грн.

Не погодившись з зазначеними повідомленнями-рішеннями, ПФ «Валькірія» була подана до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова первинна скарга № 56 від 14.08.2008р., за результатами розгляду якої, рішенням від 29.08.08р. за № 7670/10/25-016 податкові повідомлення-рішення № 0001112330/0 від 06.08.08р., № 0001122330/0 від 06.08.08р., № 0001132330/0 від 06.08.08р. були залишені без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за №567/5758) платнику податків було направлено податкові повідомлення-рішення: № 0001112330/1 від 03.09.08р., № 0001122330/1 від 03.09.08р., № 0001132330/1 від 03.09.08р.

Не погодившись з Рішенням від 29.08.08р. за № 7670/10/25-016 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, ПФ «Валькірія» подало повторну скаргу № 64 від 09.09.2008р. до ДПА у Харківській області.

Рішенням від 28.10.2008р. № 4620/10/25-103 ДПА у Харківській області було залишено повторну скаргу ПФ «Валькірія» без задоволення, а податкове зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ згідно податкових повідомлень-рішень № 0001112330/2 від 03.11.08р., № 0001122330/2 від 03.11.08р., № 0001132330/2 від 03.11.08р.- було залишено без змін.

Як зазначено в акті перевірки № 1393/23-304/25460688 від 24.07.08р., складеного за результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, між комітентом ПФ «Валькірія» і комісіонером ТОВ фірма «Тагіт» було укладено договір комісії від 30.12.2005р. №75 на реалізацію товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ). За умовами договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітенту, за плату здійснювати від свого імені, та за рахунок комітента в строк і порядку, встановленими договором, правочини з продажу ТМЦ комітента, а комісіонер має право на отримання комісійної винагороди і відшкодування витрат пов'язаних з виконанням доручення комітента. Розмір комісійної винагороди визначається сторонами в акті виконаних робіт. На виконання умов договору комісіонер здійснює реалізацію ТМЦ та надає комітенту звіт про виконання доручення. Зі звітів про виконання доручення комітенту визначено, що комісіонером ТОВ фірма «Тагіт» за період з 01.04.2006р. по 30.06.2007р. було реалізовано товару на суму 203 881 501,20грн. (без ПДВ). Цю суму ПФ «Валькірія» включило до складу валового доходу. За даними бухгалтерського обліку списана собівартість реалізованої продукції склала суму у розмірі 196 541 032,90грн. (без ПДВ).

З актів виконаних робіт вбачається, що ПФ «Валькірія» за реалізацію цих товарів сплатило ТОВ фірма «Тагіт» комісійну винагороду у сумі 61 246 088,30 грн. (без ПДВ). Цю суму ПФ «Валькірія» включило до складу валових витрат підприємства.

За результатами перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова зробила висновок, що, оскільки ПФ «Валькірія» від проведених фінансово-господарських операцій в рамках договору комісії №75 від 30.12.2005р., з урахуванням сплачених комісіонеру винагород, отримало збиток у розмірі 53 905 620грн., вона не мала наміру використовувати частину витрат на зазначену суму у власній господарській діяльності. На цій підставі податковим органом було зменшено валові витрати ПФ «Валькірія» на суму 53 905 620грн. і відповідно податковий кредит на суму 10 781 124 грн. та донараховано суму податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій.

Крім цього, судом було встановлено, що ПФ «Валькірія» було укладено з ВАТ «Ольга» договір №73 від 01.08.2005р., за яким ПФ «Валькірія» орендувало у ВАТ «Ольга» нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Харків, вул. Морозова 13.

Відповідно до акту перевірки № 1393/23-304/25460688 від 24.07.08р. ДПІ у Ленінському районі м.Харкова було встановлено, що ПФ «Валькірія» використовувало ці приміщення у власній господарській діяльності шляхом надання послуг по зберіганню товарів, але у січні, лютому 2007 р. ПФ «Валькірія» послуг по зберіганню товарів не надавало у зв'язку з проведенням у цих приміщеннях ремонтних робіт.

Листом від 28.04.2007р. №5457/10/16-110 ДПІ у Ленінському районі м.Харкова звернулося до ПФ «Валькірія» надати письмові пояснення щодо використання частини нежитлових приміщень.

ПФ «Валькірія» надало відповідь від 03.05.2007р. №19-ВР, в якому повідомило, що в приміщеннях ведуться ремонтні роботи і в подальшому дані приміщення планується використовувати у власній фінансово-господарській діяльності.

За результатом перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Харкова зробило висновок, що в згаданому періоді орендована площа не використовувалася підприємством в своїй господарській діяльності. На цій підставі ДПІ у Ленінському районі м.Харкова було зменшено валові витрати ПФ «Валькірія» за 1-й квартал 2007 року на суму 1 000 000 грн. і податковий кредит за січень та лютий 2007 року на суму 200 000 грн.

В ході розгляду справи представник відповідача зауважив, що окрім вищезазначеного, перевіркою не встановлені фактичні витрати підприємства на здійснення ремонтних робіт. Однак, позивач надав первинні документи (угоду та акти виконаних робіт) та підтвердив, що ПФ «Валькірія» солідарно з орендодавцем ВАТ «Ольга» та власником цих приміщень ТОВ фірмою «Таміра» фінансувало здійсненні у січні, лютому 2007 р. будівельно-монтажні роботи по ремонту та реконструкції нежитлової споруди Літер «У-2» за адресою: вул. Морозова, 13, де знаходилися орендовані ним склади. Позивач наголосив, що проведення цих робіт дозволило підприємству значно підвищити ефективність їх використання для надання послуг зі зберігання товарів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення учасників адміністративного процесу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Підпунктом 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено визначення господарської діяльності - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно Статуту ПФ «Валькірія» продаж товарів, у тому числі й через посередників (комісіонерів), віднесено до основного виду діяльності підприємства. Оскільки послуги комісіонера ТОВ фірма «Тагіт» безпосередньо пов'язані з продажем товарів, що в свою чергу приносить комітенту ПФ «Валькірія» дохід, то отримання таких послуг безумовно пов'язане з його господарською діяльністю.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суд зазначає, що згідно пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Тобто наведеним пунктом Закону вказано визначення валових витрат виробництва, але не наведено ні їх склад ні обмежень щодо їх формування.

Також в пп. 5.2.1 п.5.2 статті 5 цього ж Закону наведений перелік витрат, які включаються до складу валових витрат платника податків, зокрема це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Як вбачається з наведеного переліку, витрати у вигляді розрахунків за послуги посередників при здійсненні продажу товарів у будь-якому розмірі чи витрати на оренду нежитлових приміщень до витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю, не віднесені.

Суд зазначає, що додані до матеріалів справи форми фінансової звітності ПФ «Валькірія» (Ф1 та Ф2) за 2006-2007 роки, свідчать про відсутність у підприємства збиткової діяльності. У ході судового розгляду справи, представником позивача надані економічно обґрунтовані пояснення щодо доцільності господарських правовідносин з ТОВ фірмою «Тагіт» - комісіонером в межах наведеного договору комісії №75.

Судом досліджені документи та розрахунки, які свідчать про отримання ПФ «Валькірія» додаткового доходу у сумі 52 803 308 грн. від операцій з векселями третіх осіб, що на підставі попередньої домовленості були з дисконтом отримані від комісіонера у якості розрахунку за реалізований товар на загальну суму 121 693 216 грн. та пред'явлені векселедавцям до оплати чи передані у якості розрахунків по номінальній вартості на загальну суму 174 496 524 грн. Тобто відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не було зроблено належного аналізу та не враховано наведене джерело доходу в межах комісійної угоди, яке опосередковано пов'язане з продажем товарів та пояснює відсутність збитків від здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому за перевіряємий період.

Стосовно винагороди комісіонеру в розмірі 8,4 млн. грн. у травні 2007 року, яка згідно з висновками Акту перевірки зменшена для цілей оподаткування податком на прибуток та ПДВ на 7,4 млн., суд окремо зазначає, що 22.01.2008р. постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі №2а-780/08 (№2а-3515/07) був задоволений адміністративний позов ПФ «Валькірія» до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про зменшення заявленого бюджетного відшкодування по декларації за червень 2007 р. на суму 1 233 333,00 грн. Рішенням Апеляційного адміністративного суду по справі № 22а-2894/08 ця постанова залишена без змін. Предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій було зменшення податкового кредиту ПФ «Валькірія» на суму збитків по договору комісії з ТОВ фірмою «Тагіт» з урахуванням розміру комісійної винагороди у сумі 8,4 млн. грн. за травень 2007 року. Доводи відповідача щодо відсутності зв'язку витрат на оплату послуг комісіонера з господарською діяльністю підприємства також базувались на збитковості зазначеної операції та були визнані судами неправомірними. При розгляді справи судом досліджені додаткові докази та обґрунтування щодо правомірності дій позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ в травні 2007 року, оскільки доцільність здійснення в згаданому періоді операцій з передачі товарів саме цьому комісіонеру (ТОВ фірмі «Тагіт») та на його умовах (винагорода в розмірі 8.4 млн.грн) визначена не стільки з огляду на отримання прибутку, скільки з метою запобігання значно суттєвіших (близько 20 млн.грн.) збитків, тобто економічно обґрунтована та пов'язана з власною господарською діяльністю ПФ «Валькірія»

Згідно з ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України: обставини, що встановлені судовим рішенням, між тими ж особами та стосовно того ж предмету позову звільнені від доказування у випадку, якщо у справі беруть участь ті ж самі особи, щодо яких встановлено ці обставини. Таким чином, ці обставини також враховані судом.

Суд відхиляє посилання відповідача на відомості щодо середнього розміру комісійної винагороди, наведені у листі Харківської торгово-промислової палати, оскільки згідно акту перевірки зменшення податкового кредиту та валових витрат здійснено перевіряючими без посилання на порушення пп.1.20. ст.1 ЗУ про податок на прибуток щодо рівня звичайних цін.

Іншим видом діяльності ПФ «Валькірія» є надання послуг по зберіганню товарів з використанням орендованих у ВАТ «Ольга» нежитлових приміщень (у тому числі і за адресою: вул. Морозова,13), які також є джерелом отримання доходу.

Як свідчать матеріали справи, у вересні 2006 року позивачем отримана письмова пропозиція від голови правління ВАТ «Ольга» (орендодавця згідно умовам договору №73 від 01.08.2005р.) щодо участі орендаря у вигляді тимчасово підвищеної орендної плати у спільному фінансуванні ремонтних робіт з переоснащення та ремонту орендованої будівлі Літ. «У-2» за адресою: м.Харків, вул. Морозова,13. Зазначена пропозиція дозволяла орендарю через незначний проміжок часу отримати право здійснювати свою діяльність у приміщеннях з покращеними експлуатаційними та виробничими властивостями та уникнути при цьому додаткових власних витрат. Про згоду орендаря щодо участі у цьому проекті свідчить підписана Додаткова угода від 0.10.06 р. до договору №73 про збільшення розміру орендної плати.

Факти здійснення будівельно-монтажних та ремонтних робіт на зазначеному об'єкті у січні та лютому 2007 року підтверджуються наданими позивачем до матеріалів справи договорами з підрядними установами (замовник - ОАО «Ольга»), актами виконаних робіт та довідками за формою КБ-3в.

Суд вважає, що наведене свідчить про доведеність економічного обґрунтування дій позивача, та зазначає, що з огляду на приписи п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснені платником у цьому періоді витрати мають ознаки витрат, які понесені у якості підготовки виробництва, тобто правомірно віднесені до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, види діяльності ПФ «Валькірія», як то: продаж товарів через посередників (комісіонерів) та надання послуг по зберіганню товарів, відповідають визначенню господарської діяльності.

Як встановлено пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. ...Не належать віднесенню до валових витрат суми збитків платника податків, здійснених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг), зв'язаним з таким платником особам.

Матеріалами перевірки не зафіксовано, що комісіонер ТОВ фірма «Тагіт» чи орендодавець ВАТ «Ольга» є по відношенню до ПФ «Валькірія» пов'язаною чи афільованою особою. Витрати ПФ «Валькірія» належним чином підтверджені первинними документами. Нарахування та виплата комісійної винагороди здійснена на підставі актів виконаних робіт, звітів комісіонера, передбачених умовами договору комісії, отримані послуги оренди підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Тобто ці витрати позивача належним чином підтверджені первинними документами, що не заперечується відповідачем.

Пунктом 5.11 ст.5 цього ж Закону заборонені будь-які додаткові обмеження по віднесенню до валових витрат платника податків, ніж ті, що зазначені в Законі.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить жодних посилань на залежність права платника податків віднести витрати понесені ним у зв'язку з оплатою послуг комісіонерів до складу валових витрат від отримання прибутку з окремої фінансово-господарської операції по продажу ТМЦ. Тобто, зіставлення рівня витрат підприємства, пов'язаних зі збутом ТМЦ, з розміром отриманої націнки від реалізації ТМЦ не передбачено податковим законодавством.

З огляду на зазначене, суд встановив, що позивач у межах своєї господарської діяльності, з метою одержання доходів здійснював витрати на оплату послуг орендодавця та комісіонера. Ці витрати були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки здійснені у рамках власної господарської діяльності, підтверджені первинними бухгалтерськими документами і до переліку витрат, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, не відносяться.

З огляду на посилання відповідача на порушення позивачем підпунктів 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як зазначено вище, суд встановив, що отримані ПФ «Валькірія» послуги оренди від ВАТ «Ольга» і послуги комісіонера ТОВ фірма «Тагіт» використовувались у господарській діяльності підприємства. Судом також встановлено, що ПФ «Валькірія» в ході перевірки були надані ДПІ у Ленінському районі м.Харкова всі необхідні документи для підтвердження податкового кредиту по отриманих послугах, зокрема це податкові накладні. З приводу повноти та правомірності цих документів відповідач не заперечував.

За таких обставин ПФ «Валькірія» правомірно включило суму податку з ПДВ, сплаченого у зв'язку з оплатою вказаних послуг оренди і винагород комісіонера, до складу податкового кредиту підприємства.

Комісійна винагорода, по своїй правовій природі є платою за послуги, що у свою чергу, згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» відноситься до об'єктів оподаткування з ПДВ.

Таким чином суд не виявив підстав для відмови позивачу у віднесенні певних сум до складу податкового кредиту.

Посилання відповідача на наявність обов'язкового позитивного результату у платника податку від здійснення окремої фінансово-господарської операції з продажу товарів, а саме прибутку, не мають під собою обґрунтованих підстав, оскільки суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, вибору споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Тобто, господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на основі вільного вибору і на власний ризик, і лише має на меті отримання прибутку, а відповідно господарська діяльність не завжди призводить до позитивного результату та до отримання прибутку.

Незаконне втручання й перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (ст. 19 Господарського кодексу України).

Таким чином, посилання відповідача на неправомірне завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту є необґрунтованим та неправомірним.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов, факти порушень вказані в акті перевірки від 24.07.08г. № 1393/23-304/25460688 суд вважає недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми: податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 27 452 810,00 грн. (основний платіж - 13 726 405,00грн., штрафні (фінансові) санкції 13 726 405 грн.; податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 8 436 771,00грн., (основний платіж - 5 624 514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 812 257,00 грн. та зменшення суми заявленого бюджетного відшкодування по ПДВ на 995 695,00 грн.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення: № 0001112330/0 від 06.08.08р., № 0001112330/1 від 03.09.08р, № 0001112330/2 від 03.11.08р.; № 0001122330/0 від 06.08.08р., № 0001122330/1 від 03.09.08р, № 0001122330/2 від 03.11.08р.; № 0001132330/0 від 06.08.08р., № 0001132330/1 від 03.09.08р, № 0001132330/2 від 03.11.08р. - підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 19, 50, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватної фірми «Валькірія» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податковоїінспекції у Ленінському районі м.Харкова: № 0001112330/0 від 06.08.08р., № 0001112330/1 від 03.09.08р, № 0001112330/2 від 03.11.08р., якими визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 27 452 810,00 грн. (основний платіж - 13 726 405,00грн., штрафні (фінансові) санкції 13 726 405 грн.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова: № 0001122330/0 від 06.08.08р., № 0001122330/1 від 03.09.08р, № 0001122330/2 від 03.11.08р., якими визначено податкове зобов'язання по ПДВ у розмірі 8 436 771,00грн., (основний платіж - 5 624 514,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2 812 257,00 грн.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова: № 0001132330/0 від 06.08.08р., № 0001132330/1 від 03.09.08р, № 0001132330/2 від 03.11.08р., якими зменшена сума заявленого бюджетного відшкодування по ПДВ на 995 695,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПФ «Валькірія» (код ЄДРПОУ 34330143, адреса: 61037, Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, п/р 26008016814712 у від. №2 «Укрексімбанк» філії м.Харкова) судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 22.05.2009 р.

Суддя П'янова Я.В.