Рішення № 48088503, 30.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5659/14-ц 30.07.2015 30.07.2015 30.07.2015

Провадження № 22ц/784/1390/15 Головуючий у 1-й інстанції Агєєва Л.І.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Свіщуку О.В.

за участю:

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення

Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

04 червня 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 10 серпня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 укладено договір. За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 3300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач, взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 15 квітня 2014 року в розмірі 16646 грн. 70 коп., з яких 2467 грн. 14 коп. заборгованість за кредитом та 14179 грн. 56 коп. відсотки за користування кредитом.

17 липня 2008 року на користь Банку постановлено судовий наказ про стягання з відповідача 3876 грн. Залишок заборгованості становить 12796 грн. 89 коп.

Крім того, за п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємної частини кредитного договору, банк нарахував до сплати відповідачу 500 грн. фіксованої частини штрафу та 638 грн. 49 коп. відсоткової.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 13908 грн. 38 коп. заборгованості, до суми якої включено штраф за невиконання відповідачем зобов'язань по договору.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 року позов задоволено. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, суд безпідставно задовольнив позов і не врахував наявність судового наказу, яким з нього стягнута заборгованість, а також пропуск Банком позовної давності.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу банк зазначив про обґрунтованість рішення суду та правильність розрахунків банку.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заяви позичальника від 10 серпня 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», надав відповідачу кредит у розмірі 3300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 48 % відсотків на рік (а.с.6). Відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим Банк в червні 2008 року звернувся із заявою про видачу судового наказу. Судовим наказом судді Заводського районного суду м. Миколаєва 17 червня 2006 року з відповідача на користь Банку було стягнуто 3876 грн. 81 коп. заборгованості за договором станом на 25 травня 2008 року, з яких 2592 грн. 95 коп. заборгованість за кредитом,1283 грн. 86 коп. заборгованість по процентам.

За п.9.12 Умов і правил надання банківських послуг, договір діє 12 місяців з часу його підписання (далі - Умови). Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

З вказаних Умов та дій Банку виходить, що договір діяв два роки. Той же строк діяла карта, що не заперечується позивачем. По закінченню строку дії договору, банк звернувся із заявою про видачу судового наказу, який в повному обсязі не виконано.

Доказів про те, що відповідач користувався платіжною карткою після закінчення строку дії договору, та відповідно після видачі судового наказу, Банком не надано. Також відсутні докази про отримання відповідачем нової платіжної картки.

З виписки по особовому рахунку відповідача виходить, що після видачі судового наказу, у нього на картці був від'ємний баланс. Відповідно до п. 9.4 Умов, що діяли на час укладення договору, у випадках наявності перевищення платіжного ліміту за карткою і його непогашення клієнтом протягом шести місяців, картка закривається, наступне погашення поновлення дії картки можливе тільки після повного погашення заборгованості клієнтом.

Отже, відповідач не міг знімати гроші з картки, а заборгованість збільшувалася внаслідок нарахування йому відсотків за користування кредитом.

Ухвалюючи рішення, суд на ці обставини уваги не звернув та стягнув з відповідача проценти та штраф, які нараховані за період після видачі судового наказу та закінчення строку дії договору. При цьому суд застосував збільшену позовну давність - п'ять років.

Між тим, підстав для стягнення вказаних сум не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також закінчення строку його дії, виключає можливість нарахування відсотків за користування кредитом і штрафу, поза строком дії кредитного договору.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п.1 ч. 3 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позову по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: