Ухвала суду № 48084558, 03.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/249/14-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С.І.Провадження № 22-ц/780/704/15 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 29 03.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Воробйової Н.С., Верланова С.М.,при секретарі:Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який обґрунтував тим, що 02 грудня 2013 року з вини ОСОБА_5 на 34 км. автодороги Київ-Овруч відбулась дорожно транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено атомобіль AUDI A8 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності. Відповідачі в добровільному порядку не бажають відшкодувати спричинену шкоду.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ „Народна фінансово - страхова компанія „Добробут" на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування як власнику транспортного засобу - 50000 грн. та 500 грн. судового збору, а всього 50500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 848317,79 грн., спричиненої шкоди та 3160 грн. судового збору, а всього 851477,79 грн.

Автомобіль AUDI A8 державний номерний знак НОМЕР_1 VIN НОМЕР_3, що належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, залишковою вартістю 156332,45 гривень, передано ОСОБА_5

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповним з'ясуванням судом обставин справи. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у проведенні судової експертизи для вирішення питання щодо розміру залишкової вартості автомобіля.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 грудня 2013 року о 15:00 годині ОСОБА_5 на 34 км. автодороги Київ-Овруч, керуючи власним автомобілем Mercedes-Bens Vito державний номерний знак НОМЕР_4, під час руху не врахував дорожню обстановку яка склалась, не вибрав безпечну швидкість руху, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем AUDI A8 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 В момент зіткнення автомобілем AUDI A8 керував ОСОБА_8 (а.с. 5-8, 60).

Постановою Вишгородського районного суду від 27 січня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП.

В результаті зіткнення відповідно до звіту № 2842 проведеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_9, 23.05.2014 року розмір спричиненої шкоди позивачу ОСОБА_6 в результаті пошкодження автомобіля AUDI A8 державний номерний знак НОМЕР_1 становить 897 067,79 гривень (а.с. 109-145).

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АВ №9896488, виданого 04.01.2013 року ПрАТ „НФСК „Добробут", строком на один рік, відповідачем було застраховано свою відповідальність за шкоду заподіяну майну третім особам під час експлуатації наземного транспортного засобу, а страхова компанія відповідно взяла на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди третім особам з вини страхувальника.

Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 50000 гривень (ас.69).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 з вини ОСОБА_5 внаслідок пошкодження автомобіля, було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 897 067,79 гривень.

Виходячи з викладеного, місцевим судом правомірно зазначено, що із страхової компанії ПрАТ „НФСК ДОБРОБУТ" на користь позивача небхідно стягнути 50000 гривень страхового відшкодування, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 848 317,79 гривень.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому уповноваженим органом.

Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до роз»яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди суд дійшов правильного висновку, що саме з вини відповідача, ОСОБА_6, внаслідок пошкодження його автомобіля, було спричинено матеріальну шкоду.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги висновки викладені у Звіті №2842 від 23 травня 2014 року про оцінку автотранспорту виконаного СПД «ОСОБА_9» за заявою позивача ОСОБА_6, згідно з якими вартість матеріального збитку заподіяного ОСОБА_6 складає 897 067,79 грн., а залишкова вартість пошкодженого автомобіля складає 156 332,45 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у проведені судової автотоварознавчої експертизи, оскільки відповідач не погоджується з висновками викладеними у звіті № 2842, з приводу чого надавав до суду відповідну рецензію на цей звіт (а.с.165-167).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 07 липня 2014 року за клопотанням відповідача по справі була призначена автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено експерту Горобець Р.В., ТОВ «Укравтотехекспертиза-стандарт».

Дана експертиза не була проведена, оскільки експерт не отримав матеріали справи направлені на його адресу і справа була повернути поштовим відділенням на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Вподальшому, судом першої інстанції, не було прийнято ніяких мір для можливості проведення даної експертизи у іншій експертній установі.

Отже, враховуючи дані обставини розгляду справи, у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційним судом під час розгляду справи 13 травня 2015 року за клопотанням відповідача ОСОБА_5, було призначено комісійну автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: яка вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_6 пошкодженням належному йому транспортному засобу марки AUDI A8 д.н.з. НОМЕР_1 VIN НОМЕР_3 в наслідок ДТП та яка дійсна залишкова вартість транспортного засобу марки AUDI A8 д.н.з. НОМЕР_1 VIN НОМЕР_3 пошкодженого в наслідок ДТП?

Проведення даної експертизи було доручено експертам фахівцям Незалежного інституту судових експертиз м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 3, офіс 7, а оплата за проведення експертизи покладена на ОСОБА_5

Вподальшому, відповідач ОСОБА_5, відмовився від проведення даної експертизи не сплативши рахунок виставлений експертною установою, у зв»язку з чим матеріали справи було повернуто на адресу апеляційного суду без виконання.

За таких обставин, відповідно до ст. 303 ЦПК України, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення розміру матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_5 та розміру залишкової вартості автомобіля постановлено з дотриманням вимог закону, є законним та обгрунтованим і підстави для його скасування відсутні, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача відповідачем надано не було.

Крім того, колегія суддів не знаходить підстав для зменшення розміру заподіяної шкоди з урахуванням матеріального становища ОСОБА_5, відповідно до ч.4 ст.1193 ЦК України, оскільки подані ним документи (пенсійні посвідчення, лікарські висновки про проведення операцій його дружині) не свідчать про скрутне матеріальне становище на даний час, так як відповідно до довідки управління ПФУ в Оболонському районі розмір його пенсії складає 5173,15 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не спростовують, рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

С.М.Верланов