Постанова № 4808087, 19.05.2008, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа № 22-а-2839/08 р. Головуючий в першій інстанції Горюнова Л.Г

Доповідач Синельщікова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року травня місяця 19 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Куриленка О.С.

суддів Синельщікової О.В. Яковенко Л.Г. при секретарі Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в містах Саки. Євпаторія, Роздольненському і Сакському районах, Фонду майна Автономної Республіки Крим. Фонду державного майна України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, виплат, пов'язаних із заробітною платою, та відшкодування моральної шкоди.

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2007 року.

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною постановою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

З Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 стягнено заборгованість по заробітній платі в сумі 14129,31 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн.. а всього 17129,31 грн.

В решті позову і в позові до Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в містах Саки, Євпаторія. Роздольненському і Сакському районах. Фонду майна Автономної Республіки Крим відмовлено.

З Фонду державного майна України на користь держави стягнено державне мито в сумі 171.31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування постанови суду в частині відмови у позові і просить в цій частині прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те. що постанова незаконна і необгрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про необґрунтованість її вимог про поновлення на роботі суперечить обставинам справи, оскільки на час подання позову ліквідація Представництва ще не була завершена, і. крім того, був

порушений порядок її звільнення, передбачений статтями 49-2, 184 Кодексу законів про працю України. Також, вважає, що судом безпідставно знижений розмір відшкодування моральної шкоди до 3000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, представника Фонду майна Автономної Республіки Крим, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обгрунтованою і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню на користь позивачки з Фонду державного майна України підлягає сума 14129,31 грн., яка складається з боргу по заробітній платі за квітень-серпень 2006 року - 529,80 грн.; боргу по виплаті допомоги за вагітністю і пологами - 650.59 грн.; суми компенсації за невикористану відпустку - 266.64 грн.; суми вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням -2224,83 грн.; суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат за період з квітня 2006 року по лютий 2007 року - 1741,31 грн.; суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з лютого по листопад 2007 року - 8710.14 грн., а також у відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав позивачки. 3000 грн.

Відмовляючи у позові про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Представництва Фонду майна АРК проведено з дотримання вимог статті 184 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з судовим рішенням, вважає що висновки, яких дійшов суд, не відповідають обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального закону.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1. з 30 червня 2004 року працювала у Представництві Фонду майна Автономної Республіки Крим в містах Саки. Євпаторія, Роздольненському і Сакському районах на посаді головного спеціаліста, знаходилася на державній службі (а.с.7)

Наказом № 14-К від 19 лютого 2007 року позивачка звільнена з роботи з 19 лютого 2007 року у зв'язку з ліквідацією Представництва за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.7 зворот).

Підставою для звільнення став наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим № 23 від 21 січня 2006 року «Про ліквідацію Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим в містах Саки, Євпаторія, Роздольненському і Сакському районах», виданий на виконання листа Фонду державного майна України № 10-14/20681 від 20 грудня 2005 року про припинення з 01 січня 2006 року фінансування Представництва за рахунок коштів Державного бюджету України.

Про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Представництва позивачка була попереджена наказом № 03-к від 24 січня 2006 року відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про що мається її підпис, датований 25 січня 2006 року (а.с. 12).

Вирішуючи спір про поновлення на роботі, суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що позивачка має малолітню дитину - сина Євгена, 05 жовтня 2006 року, і законодавством про працю передбачені особливі умови звільнення таких жінок.

Відповідно до частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що не може бути визнано, що власник чи уповноважений ним орган виконав обов'язок по працевлаштуванню (за ч.3 статті 184 Кодексу законів про працю України), якщо працівниці не було надано на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) іншу роботу або запропоновано роботу. від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад за станом здоров'я).

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачці ОСОБА_1. при звільненні у зв'язку з ліквідацією Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим не було запропоновано іншої роботи на іншому підприємстві, вона не була працевлаштована, що є порушенням встановлених законодавством про працю заборон звільнення жінок, які мають дітей.

На підставі викладеного, враховуючи, що процес ліквідації Представництва не закінчений. Представництвом фонду майна Автономної Республіки Крим.невиконаний обов'язок щодо працевлаштування позивачки, а звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з повною ліквідацією не ставиться в залежність від працевлаштування, то колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що роботодавця позивачки слід примусити виконати свій обов'язок з працевлаштування ОСОБА_1., у зв'язку з чим її позовні вимоги щодо поновлення на роботі підлягають " частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивачки заборгованості, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 04 травня 2007 року № 1004-V Фонду майна Автономної Республіки Крим по коду класифікації видатків бюджету 180410 «Інші видатки, пов'язані з економічною діяльністю» у Головному управлінні Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим був відкритий бюджетний реєстраційний рахунок № 35417001003594, ОКПО 00036860. МФО 824026, для зарахувань цільової субвенції із Державного бюджету, виділеної на проведення заходів з ліквідації представництв Фонду майна Автономної Республіки Крим в містах і районах.

Саме за рахунок сум коштів Державного бюджету України повинна сплачуватися заборгованість на користь ОСОБА_1., частина якої згідно з розрахунком відповідача у сумі 7031,82 грн. вже погашена за рахунок коштів Держбюджету.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідати за вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі повинен Фонд майна Автономної Республіки Крим, який отримав цільову субвенцію з Державного бюджету України для проведення ліквідаційних заходів.

На користь позиваки слід стягнути відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України згідно її розрахунку суму заборгованості по виплаті заробітної платі 529.80 грн., суму заборгованості по виплаті компенсації за невикористану відпустку 266,64 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат відповідно до статті 34 Закону України «Про працю», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» - за несвоєчасну виплату заробітної плати 821.77 грн., заборгованості по виплаті допомоги з тимчасової втрати працездатності - 441,14 грн.. компенсації за невикористану відпустку -162.81 грн.. а всього 2221,86 грн. (а.с.45-48).

Вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку за статтею 44 Кодексу законів про працю України та компенсації за її несвоєчасну виплату задоволенню не підлягають, тому що з позивачкою припинений трудовий договір не внаслідок порушення власником законодавства про працю, а з інших підстав.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за статтею 117 Кодексу законів про працю України та відшкодування моральної шкоди за статтею 237-1 Кодексу законів про працю України, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум. належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначена норма трудового права відповідачем - Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим порушена, розрахунок з позивачкою у встановлений законом строк не проведений.

При розгляді справи в апеляційному суді встановлено, що Представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим в містах Саки, Свпаторія. Роздольненському і Сакському районах, в якому працювала позивачка, як юридична особа і державний орган було створено Фондом майна АР Крим та знаходилося в його підлеглості, але утримувалося за рахунок Державного бюджету України, внаслідок чого кошти у бюджеті Автономної Республіки Крим на утримання Представництва не були передбачені.

До 2006 року представництва Фонду майна АР Крим в містах і районах утримувалися Фондом державного майна України за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до пункту 10 Положення про представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим в місті, районі, затвердженого постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 02 листопада 1995 року № 325 та погодженого Верховною Радою Автономної Республіки Крим і Фондом майна України.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Зазначена норма передбачає відповідальність роботодавця перед працівниками за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні.

Враховуючи, що фінансування Представництва Фонду майна АРК було незаконно припинено Фондом державного майна України, який при розпорядженні бюджетними коштами не передбачив негативних наслідків своїх дій та не забезпечив дотримання трудових прав працівників Представництва колегія суддів апеляційного суду вважає, що роботодавець позивачки -Представництво Фонду майна АР Крим в містах Саки. Євпаторія, Роздольненському і Сакському районах, а також Фонд майна АР Крим не повинні нести відповідальності перед позивачкою за несвоєчасний розрахунок при звільненні за відсутності їх вини.

Стаття 117 Кодексу законів про працю України не передбачає відповідальності перед працівниками іншої особи, окрім самого підприємства, установи, організації, яка звільнила працівника, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що іншій відповідач - Фонд державного майна України також не може нести відповідальності за зазначеною нормою.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від . нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи відсутність вини Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим у порушенні трудових прав позивачки та неможливості покладення відповідальності з відшкодування моральної шкоди на інших відповідачів, у задоволенні зазначеної частини позову також слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які привезли до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне на підставі п.3, 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України після скасування судового рішення суду першої інстанції ухвалити по справі нову постанову.

На підставі вказаного і керуючись статтями 195, 198. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2007 року скасувати і прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Фонду майна Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 2221 грн. 86 коп.

Зобов'язати Представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим в містах Саки, Євпаторія, Роздольненському і Сакському районах працевлаштувати ОСОБА_1.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця.