Рішення № 4807953, 31.01.2008, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-10308

Головуючий у І інстанції: Пшонка P.M.

Доповідач: Лесько А.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року січня місяця 31 дня Колегія суддів судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Лесько А. О., суддів: Усика Г.І., Кравець В.А., при секретарі: Шаховніній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючої по довіреності в інтересах ОСОБА_2, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» ( ТОВ «Диво-Світ»), з участю третьої особи -виконуючого обов'язки директора ТОВ «Диво-Світ» про визнання незаконним наказу про винесення догани , визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2007 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити повністю. Вказує на те, що суд не дав належної оцінки наданим позивачем доказам; не врахував, що був порушений порядок накладення дисциплінарних стягнень, передбачений ст.149 КЗпП, щодо витребування у працівника письмових пояснень; не взяв до уваги статус позивачки як одинокої матері та зробив невірний висновок щодо відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за вимушений прогул особам, які працюють за сумісництвом.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2006 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу в ТОВ «Диво - Світ» на посаду спеціаліста з продажів за сумісництвом (а.с.7).

Наказом № 537/2-к від 01 грудня 2006 року ОСОБА_2 була переведена на посаду менеджера з реклами з 01 грудня 2006 року на підставі поданої нею заяви (а.с.8).

Наказом № 539-к від 01 грудня 2006 року було внесено зміни в наказ щодо переведення ОСОБА_2 та п.1 цього наказу було викладено в такій редакції «Перевести ОСОБА_2, менеджера по взаємодії з клієнтами, працюючу за сумісництвом, на посаду менеджера з реклами за сумісництвом з 01 грудня 2006 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу».

„Згідно довідок ПП «Медком Україна» від 09 червня 2006 року ОСОБА_2 постійно працює в ПП «Медком Україна» на посаді завідуючого складом з 12 травня 2003 року (а.с.46,47).

Ту обставину, що вона працювала у відповідача саме за сумісництвом, ОСОБА_2 не оспорює.

Наказом ТОВ «Диво-Світ» від 18 квітня 2007 року № 217-к ОСОБА_2, менеджера з реклами, яка працює за сумісництвом, звільнено з роботи з 18 квітня 2007 року у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, ст. 43-1 КЗпП України (а.с.65).

Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником.

Як передбачено ч.8 ст. 8 ЦПК України , якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини ( аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства ( аналогія права)

Згідно п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України , Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, без виплати вихідної допомоги.

Пунктом 3 цього Положення передбачено, що працівник, який приймається на роботу за сумісництвом, на інше підприємство , в установу, організацію повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу тільки паспорт.

Відповідно до ст. 184 КЗпП України звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років ( до шести років-частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Трудовий договір з одинокою матір'ю, яка має дитину віком до 14 років, може бути розірвано з ініціативи власника підприємства лише у разі повної ліквідації останнього.

Проте, виходячи із змісту чинного законодавства України, яким врегульовані питання роботи за сумісництвом, та на думку судової колегії, норма статті 184 КЗпП України щодо недопустимості звільнення з роботи одиноких матерів не поширюється на осіб, які працюють за сумісництвом, оскільки зазначені гарантії встановленні з метою збереження роботи за одинокою матір'ю як для особи, в сім'ї якої немає інших осіб із самостійним заробітком, а в разі роботи за сумісництвом такий заробіток зберігається за ними за місцем основної роботи.

За таких обставин звільнення ОСОБА_2 1з займаної нею за сумісництвом посади було проведено без порушення чинного законодавства.

Пояснення позивачки про те, що вона мала намір стати на роботу в ТОВ «Диво-Світ» як на місце основної роботи, не можуть бути взяті до уваги, оскільки матеріалами справи доведено ,що між сторонами виникли трудові правовідносини щодо роботи саме за сумісництвом.

Рішення суду першої інстанції в цій частині законне і обґрунтоване , доводами апеляційної скарги не спростовується, тому підстав для його зміни чи скасування в цій частині не має.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани було застосовано до ОСОБА_2з додержанням норм закону.

Як видно з матеріалів справи, 17 квітня 2007 року начальник департаменту маркетингу ТОВ «Диво-Світ» Белозерська А.С. звернулася до директора ТОВ «Диво-Світ» із службовою запискою про притягнення співробітниці відділу маркетингу ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за систематичне ненадання звітів про виконану роботу (а.с.51).

Наказом № 216-к від 17 квітня 2007 року ОСОБА_2 , менеджеру з реклами, було оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків, а саме, систематичне непред'явлення звітів про виконану роботу (а.с.9). Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Матеріали справи не містять даних про те, що до накладення дисциплінарного стягнення керівник підприємства зажадав від ОСОБА_2 письмових пояснень щодо ненадання нею звітів про виконану роботу.

Наявне в матеріалах справи пояснення ОСОБА_2 датоване 30 березня 2007 року, до подання Білозерською А.С. вищезгаданої службової записки (а.с.52).

Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що при прийнятті на роботу ОСОБА_2 була ознайомлена із посадовою інструкцією менеджера з реклами, згідно п.2.13 якої менеджер з реклами повинен щотижня ( кожного понеділка до 10.00) надавати звіт про виконану роботу і план на майбутній період (тиждень). Щомісячно ( на протязі двох робочих днів місяця, наступного за звітним) надавати щомісячний звіт про виконану роботу і план на місяць (а.с.11). Підпис ОСОБА_2 про ознайомлення із посадовою інструкцією датований 18 квітня 2007 року (а.с.12).

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу № 216-к від 17 квітня 2007 року про оголошення їй догани підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині - скасуванню.

Оскільки застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 не відповідало вимогам закону, судова колегія приходить до висновку , що є підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди, заподіяної порушенням її трудових прав, на підставі ст. 237-1 КЗпП України та належним розміром відшкодування є сума в розмірі 200 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307,309, 316 ЦПК України, ст.149,237-1 КЗпП України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2007 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Диво-Світ» про визнання незаконним наказу № 216-к від 17 квітня 2007 року про оголошення догани.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» про визнання незаконним наказу № 216-К від 17 квітня 2007 року про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним накладенням дисциплінарного стягнення , задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 216-к від 17 квітня 2007 року «Про винесення догани», виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Диво-Світ» , яким ОСОБА_2, менеджеру з реклами, оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків : систематичне непред'явлення звітів про виконану роботу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Диво-Світ» (Ідентифікаційний код 25283737) на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, заподіяної застосуванням дисциплінарного стягнення, в сумі 200 (двісті) гривень.

В решті рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2007 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.