Ухвала суду № 48074957, 06.08.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"06" серпня 2015 р. Справа № 817/4072/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Єрикаловій О.О. ,

за участю представника ТОВ "Імпекс Транс"

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" квітня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 27 серпня 2014 року №0000721501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 17 листопада 2014 року №0000991501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 17 листопада 2014 року №0001001501.

Присуджено на користь позивача ТОВ "Імпекс Транс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 473, 46 грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не узгоджуються з обставинами, встановленими під час перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Меледа" щодо транспортування, прийняття, оприбуткування та списання товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, апелянт посилається на те, що для перевірки не було надано усіх необхідних первинних документів і документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували реальність цих господарських операцій.

В судове засідання апеляційної інстанції представник Державна податкова інспекція у м. Рівному повторно не з"явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи відповідно до приписів ч.4 ст.194 КАС України.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого до відшкодування на рахунок платника податку у банку по декларації з ПДВ за травень - червень 2014 року, складено акт від 13.08.2014 року №604/17-16-15-01/38116878 (т. 1 а.с. 19-24).

27.08.2014 року, на підставі акту перевірки, органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення №0000721501 про зменшення платнику податків суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за травень 2014 року від 18.06.2014 року №9034833118, у розмірі 1283,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 320,75 грн. (т. 1 а.с. 25-26, 98-102).

Суд першої інстанції перевіряючи зазначене рішення на відповідність вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку, що його прийнято протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, в основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 1283,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року на 1283,00 грн. по господарській операції з ТОВ "Сателіт-Дніпро".

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Імпекс Транс" (надалі - Експедитор) та ТОВ "Сателіт-Дніпро" (надалі - Експедитор 2) укладено договір №041497 від 29.04.2014 року, предметом якого є надання послуг з перевезення Експедитором 2 на замовлення Експедитора вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 61-62).

29.04.2014 року ПТК "Агромат" подано для ТОВ "Імпекс Транс" заявку №699 на перевезення вантажу - керамічної плитки вагою 86 т за маршрутом м. Новоград-Волинський - м. Дніпропетровськ, яку скеровано для виконання ТОВ "Сателіт-Дніпро" (т. 1 а.с. 59-60).

На підтвердження виконання умов даного договору судом досліджено товарно-транспортну накладну від 29.04.2015 року №3179, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 року №0430 на суму 7700,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1283,33 грн. та податкову накладну від 30.04.2014 року №722 на суму 7700,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1283,33 грн. (т. 1 а.с. 70-73).

Розрахунки за надані послуги проведено між сторонами у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 04.06.2014 року №726 на суму 7700,00 грн., та виписками з банківського рахунку, а також визнається відповідачем в акті перевірки від 13.08.2014 року №604/17-16-15-01/38116878 (т. 1 а.с. 21, 74-75).

Як встановлено судом першої інстанції, надані позивачем документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV і Податкового кодексу України, відповідають усім необхідним вимогам законодавства та слугують належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги твердження контролюючого органу щодо безтоварності цих операцій внаслідок наявності в останнього сумнівів щодо правосуб'єктності контрагента згідно обставин, встановлених актом від 28.05.2014 року №606/04-62-22-3/344884135 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сателіт-Дніпро" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності і повноти відображення в обліку за березень, квітень 2014 року", який складено ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Однак, судом першої інстанції встановлено та не заперечується контролюючим органом, що станом на час здійснення господарських операцій із ТОВ "Імпекс Транс", ТОВ "Сателіт-Дніпро" було зареєстроване в якості юридичної особи, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку як платник податків та було зареєстрованим платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 63-66), а тому такі відомості відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Окрім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 року по справі №804/7939/14, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при проведенні зустрічної звірки ТОВ "Сателіт-Дніпро", в результаті якої було складено акт від 28.05.2014 року №606/04-62-22-3/344884135 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сателіт-Дніпро" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності і повноти відображення в обліку за березень, квітень 2014 року" (т. 1 а.с. 90-97).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судом не встановлено відомостей щодо оскарження вказаної постанови суду в апеляційному та/або касаційному порядку.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про завищення ТОВ "Імпекс Транс" податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2014 року на 1283,00 грн., яке призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року на 1283,00 грн.

Отже, позивачем належними доказами підтверджено віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту за квітень 2014 року. Такі дії позивача узгоджуються з вимогами п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому підстави для скасування судового рішення у названій частині відсутні.

Окрім того, доводи апеляційної скарги не містять обгрунтувань з яких апелянт вважає, що висновки суду не відповідають вищезазначеним правовим нормам.

Також, з матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого до відшкодування на рахунок платника податку у банку по декларації з ПДВ за серпень 2014 року, складено акт від 03.11.2014 року №800/17-16-15-01/38116878 (т. 1 а.с. 5-14).

17 листопада 2014 року, на підставі акту перевірки органом доходів і зборів прийнято:

-податкове повідомлення-рішення №0000991501 про зменшення платнику податків суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за серпень 2014 року від 18.09.2014 року №9053628606, у розмірі 97061,00 грн. і нарахування штрафних санкцій у сумі 48530,50 грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0001001501 про збільшення платнику податків суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за серпень 2014 року від 18.09.2014 року №9053628606, у розмірі 59690,00 грн. і нарахування штрафних санкцій у сумі 29845,00 грн. (т. 1 а.с. 15-18).

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 150000,00 грн., за серпень 2014 року на суму 8216,17 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року на 97061,00 грн., заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2014 року на 61155,00грн.

Надаючи правову оцінку оспорюваним рішенням, суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків про те, що їх прийнято протиправно, без урахування усіх обставин по справі.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Меледа" (надалі - Постачальник) та ТОВ "Імпекс Транс" (надалі - Покупець) укладено договір №6 від 28.07.2014 року, предметом якого є поставка товарів - нафтопродуктів та нафтохімії, що здійснюється на умовах погоджених у додаткових угодах до договору (т. 1 а.с. 29-31).

28.07.2014 року між ТОВ "Меледа" та ТОВ "Імпекс Транс" укладено додаткову угоду до договору №6 від 28.07.2014 року, в якій сторони погодили, що Постачальник передає у власність Покупця партію товару - паливо для реактивних двигунів марки РТ, вищий сорт, у кількості 56 мт, за ціною 14166,667 грн./мт, загальною вартістю 952000,02 грн., в тому числі ПДВ у сумі 159666,67 грн., на умовах EXW, склад паливно-мастильних матеріалів ТОВ "Мастер-Авіа", 03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 96-Б (т. 1 а.с. 32).

При розгляді справи встановлено, що на виконання умов даного договору ТОВ "Меледа" виписано для ТОВ "Імпекс Транс" видаткову накладну від 01.08.2014 року №РН-0000363 на суму 949297,02 грн., в тому числі ПДВ у сумі 158216,67 грн. та податкові накладні від 30.07.2014 року №48 на суму 447000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 74500,00 грн., від 30.07.2014 року №50 на суму 453000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 75500,00 грн., від 01.08.2014 року №7 на суму 49297,02 грн., в тому числі ПДВ у сумі 8216,17 грн. (т. 1 а.с. 33-36).

Розрахунки за поставлений товар проведено між сторонами у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.07.2014 року №834 на суму 447000,00 грн., від 31.07.2014 року №838 на суму 453000,00 грн., від 01.08.2014 року №846 на суму 49297,00 грн. та виписками з банківського рахунку, а також визнається відповідачем в акті перевірки від 03.11.2014 року №800/17-16-15-01/38116878 (т. 1 а.с. 9, 37-44).

Виходячи зі змісту додаткової угоди до договору №6 від 28.07.2014 року, транспортування товарів від Постачальника до Покупця здійснювалося до складів ТОВ "Мастер-Авіа", що знаходяться за адресою 03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 96-Б, на яких також здійснювалося їх зберігання, що підтверджується:

-договором від 15.07.2014 року №МА 231/14, укладеним між ТОВ "Меледа" (Замовник) і ТОВ "Мастер-Авіа" (Виконавець) на послуги приймання, зберігання та видачі авіапалива;

-накладною від 16.07.2014 року №33910852 на перевезення залізничним транспортом партії паливно-мастильних матеріалів у кількості 110,926 мт, які належать на праві власності ТОВ "Меледа", відправником ТОВ "Елемент Ойл" для отримувача ТОВ "Мастер-Авіа";

-договором від 01.08.2014 року №МА 238/14, укладеним між ТОВ "Імпекс Транс" (Замовник) і ТОВ "Мастер-Авіа" (Виконавець) на послуги приймання, зберігання та видачі авіапалива;

-актом приймання-передачі палива на відповідальне зберігання від 01.08.2014 року №б/н, підписаним між ТОВ "Імпекс Транс" і ТОВ "Мастер-Авіа", на партію палива для реактивних двигунів марки РТ, вищий сорт, у кількості 56 мт, за ціною 14166,667 грн./мт, загальною вартістю 952000,02 грн., в тому числі ПДВ у сумі 159666,67 грн.;

-договором від 18.07.2011 року №240-2011, укладеним між КП Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (Орендодавець) і ТОВ "Мастер-Авіа" (Орендар) на оренду комплексів будівель, споруд і обладнання, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, що знаходяться за адресою 03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 96-Б (т. 1 а.с. 50-58, 175-196), а тому посилання контролюючого органу на те, що позивачем не доведено факту транспортування та зберігання палива, є безпідставним.

Так само, не знайшло свого підтвердження в суді першої інстанції та не спростовано в апеляційній інстанції, що позивачем не підтверджено подальше використання придбаних товарів.

Так, судом першої інстанції встановлено, що подальше використання придбаних товарів здійснювалося шляхом їх постачання наступним покупцям безпосередньо зі складів ТОВ "Мастер-Авіа", що знаходяться за адресою 03036, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 96-Б, що підтверджується:

-договором від 01.08.2014 року №МА 239/14, укладеним між ТОВ "Імпекс Транс" (Замовник) і ТОВ "Мастер-Авіа" (Виконавець) на надання послуг заправки повітряних суден;

-актами здачі прийняття-робіт (надання послуг) за даним договором від 31.08.2014 року №8529, від 31.10.2014 року №10219, від 30.11.2014 року №11244, від 31.12.2014 року №12252, підписаними між ТОВ "Імпекс Транс" і ТОВ "Мастер-Авіа";

-договором поставки від 01.10.2014 року №01/10/14, укладеним між ТОВ "Імпекс Транс" (Продавець) і ТОВ "АйСіЕсХелдінг" (Покупець);

-договором поставки від 01.10.2014 року №1009-14, укладеним між ТОВ "Імпекс Транс" (Продавець) і ТОВ "Мотор Січ" (Покупець);

-заявками на поставку авіапалива (заправки повітряних суден);

-ордерами ТОВ "Мастер-Авіа" на видачу палива;

-видатковими та податковими накладними, виписаними ТОВ "Імпекс Транс";

-рахунками на оплату вартості палива та виписками з банківського рахунку (т. 1 а.с. 45-49, 197-250, т. 2 а.с. 1-75, 80-202, 218-245, т. 3 а.с. 1-64).

Отже, реальність проведення господарських операцій позивача з його контрагентом досліджена судом першої інстанції в повному обсязі шляхом огляду первинних документів, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Зазначені обставини не спростовані податковим органом як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді справи. Так само, не надано доказів того, що наявні у справі первинні документи не відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, позивачем відповідно до вимог податкового законодавства віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаних господарських операціях.

Так, підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як закріплено у пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що допущення, окремих недоліків при оформленні первинних документів свідчать про безтоварності цих операцій, оскільки окремі недоліки в первинних документах не позбавляють їх правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими документами.

Так само, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи посилання відповідача стосовно відсутності у платника податків первинних документів, які б підтверджували транспортування та зберігання товарів.

За змістом правил Інкотермс 2000, поставка товарів на умовах EXW (франко-склад, франко-завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці та не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб.

Як встановлено судом та не заперечується представником податкового органу, придбані ТОВ "Імпекс Транс" у ТОВ "Меледа" товари зберігались на складах ТОВ "Мастер-Авіа", з якими як Постачальник, так і Покупець, уклали відповідні договори на зберігання та видачу паливно-мастильних матеріалів, а також враховуючи, що усіма необхідними, належним чином складеними та достатніми первинними документами підтверджується фактичний рух цих товарів зі складів до подальших покупців, твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних та документів складського обліку є безпідставними та випливають з невірного трактування спірних правовідносин, без урахування всіх обставин здійснення господарських операцій.

Посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, також обгрунтовано відхилено судом першої інстанції.

Відповідно до вимог пунктів 1 даних Інструкцій, вони застосовуються у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними або Особливими умовами постачання чи іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок приймання товарів народного споживання за кількістю і якістю.

Отже, в разі визначення сторонами у договорі на поставку товарів порядку їх прийняття, застосування останніх у межах визначених договором не є обов'язковим.

Як встановлено судом, змістом Договору №6 від 28.07.2014 року, що укладений між ТОВ "Меледа" і ТОВ "Імпекс Транс" і додатками до нього не передбачено прийняття сторонами продукції по кількості та по якості із застосуванням положень Інструкцій №П-6, №П-7.

Окрім того, в акті перевірки від 03.11.2014 року №800/17-16-15-01/38116878 контролюючий орган зазначає про ненадання платником податків для перевірки акту приймання нафтопродуктів за формою №5-НП і журналу обліку нафтопродуктів, як це встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 (надалі - Інструкція).

Перевіряючи зазначені обставини судом встановлено, що у відповідності до вимог Інструкції, результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання (підпункт 5.2.6 пункту 5.2). На всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною (пункт 6.1).

Проте, з накладної від 16.07.2014 року №33910852 на перевезення залізничним транспортом вбачається, що партія паливно-мастильних матеріалів у кількості 110,926 мт транспортувалася безпосередньо від ТОВ "Меледа" до складів ТОВ "Мастер-Авіа", після чого була придбана ТОВ "Імпекс Транс" та без зміни місця зберігання постачалася подальшим контрагентам позивача.

З огляду на викладене вище, є вірним посилання суду на те, що обов'язок складення документів на підтвердження факту прийняття нафтопродуктів, в тому числі, акту за формою №5-НП і журналу за формою №7-НП покладається на відповідального зберігача - ТОВ "Мастер-Авіа", а не на ТОВ "Імпекс Транс", оскільки останнє не здійснювало їх приймання та не вело складський облік.

З урахуванням вищезазначеного, висновки Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про завищення ТОВ "Імпекс Транс" податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року на 150000,00 грн. та за серпень 2014 року на 8216,17 грн., яке призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року на 97061,00 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року на 61155,00 грн. не грунтуються на встановлених судом обставинах та спростовуються дослідженими судом доказами, а тому суд дійшов вірних висновків, про протиправність податкових повідомлень-рішень від 17.11.2014 року №0000991501, №0001001501 та їх скасування.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" квітня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "07" серпня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс Транс" вул.Д.Галицького,25,м.Рівне,33027

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,