Ухвала суду № 48074914, 04.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 р.Справа № 820/1090/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2015р. по справі № 820/1090/15

за позовом приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"

до Харківської митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішень,визнання заявленої митної вартості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №807000003/2014/001761/1 від 31.10.2014 р., №807000003/2014/001766/1 від 31.10.2014 р., №807000003/2014/001762/1 від 05.11.2014 р., №807000003/2014/001786/2 від 05.11.2014 р., №807000003/2014/001787/2 від 06.11.2014 р.;

- визнати заявлену ПРАТ "Харківський коксовий завод" митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2015 р. по справі № 820/1090/15 в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України.

ПАТ "Харківський коксовий завод" зазначає, що оскаржуванні рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем незаконно, оскільки всі документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару, були додані до митної декларації.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було заявлено до митного оформлення у період з 31.10.2014 року по 07.11.2014 року отриманий від компанії "TRADE TRANS UNION S.R.O.", за зовнішньоекономічним контрактом №TTU/НKZ-0210/14 від 02 жовтня 2014 року, товар: вугілля марки "К9", у кількості 3762,6 т, та подано до Харківської митниці наступні митні декларації, оформлені позивачем у режимі "імпорт": № 807170000/2014/013569 від 31.10.2014 року, № 807170000/2014/013584 від 31.10.2014 року, № 807170000/2014/013826 від 06.11.2014 року, № 807170000/2014/013863 від 06.11.2014 року, № 807170000/2014/013924 від 07.11.2014 року. Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості до митних декларації були подані всі наявні у нього документи із обов'язкового переліку, зазначеного у ст. 53 Митного кодексу України, а саме: контракт №TTU/НKZ-0210/14 від 02 жовтня 2014 року з додатками, рахунки-фактури, накладні УМВС, платіжні документи, що стосуються товару. Також, митному органу були надані додаткові документи, а саме: сертифікат якості, висновки ДП "Держзовнішінформ" та ДП "Укрпромзовнішекспертиза", рахунок, копія митної декларації країни відправлення.

У відповідача під час митного оформлення товару ПАТ "Харківський коксовий завод" виникли сумніви щодо розбіжності та недостатності відомостей в документах, а саме: не надано посередницький контракт від 19.10.11 року № МЕСН-YAK/К9-12-02, який зазначено в гр. 11 залізничних накладних СМГС та в митній декларації країни відправлення; якісні характеристики, зазначені в сертифікаті якості, відрізняються за всіма показниками (зольність, сірка, волога безмінеральна основа тощо); з наданих платіжних доручень про передплату за товар неможливо ідентифікувати суму оплати з вартістю оцінюваних товарів згідно наданих документів - інвойсу, специфікації; вартісний висновок ДП "Держзовнішінформ" констатує прийнятність заявленого декларантом митної вартості, але не враховує наявність у зовнішньоекономічній операції двох посередників; митна декларація країни відправлення містить ряд розбіжностей в порівнянні з відомостями інших представлених документів, зокрема, торгівельна країна Швейцарія, тоді як декларантом заявлено торгівельна країна Чехія; позивачем в ЕМД зазначена митна вартість, не обґрунтована документально, тобто нижча, ніж у попередніх контрактах.

В подальшому, посадовими особами підрозділу митного контролю - митного поста "Пісочин" до відділу контролю за правильністю визначення митної вартості направлені запити щодо вирішення питання правильності визначення митної вартості товарів. Після надходження запитів до ВКПВМВТ, були проведені консультації між митнецею та ПАТ "Харківський коксовий завод" з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів шляхом направлення на адресу позивача електронних повідомлень.

Відповідачем було отримано листи позивача щодо відсутності інших документів для підтвердження митної вартості, крім тих, що вже надані разом з митною декларацією. Також, відповідно до листа позивача від 31.10.2014 року № 1853 та від 05.11.2014 року № 18861 зазначено, що контракт на поставку вугілля № TTU/НKZ-0210/14 від 02 жовтня 2014 року є прямим, отже не має можливості надати додаткові документі.

Внаслідок наведеного відповідачем було відмовлено в прийнятті заявленої позивачем митної вартості та прийняті рішення про коригування митної вартості товару: № 807170000/2014/013569 від 31.10.2014 року, № 807170000/2014/013584 від 31.10.2014 року, № 807170000/2014/013826 від 06.11.2014 року, № 807170000/2014/013863 від 06.11.2014 року, № 807170000/2014/013924 від 07.11.2014 року.

Позивач не погодився з рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів з огляду на неподання декларантом всіх документів на підтвердження числового значення складових митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідно ст.318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, в ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч. 5. ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 статті 334 Митного кодексу України, особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що 02 жовтня 2014 року між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та Компанією "TRADE TRANS UNION S.R.O.", Чеська республіка було укладено зовнішньоекономічний контракт №TTU/НKZ-0210/14, відповідно до умов якого продавець, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, здійснює на користь позивача поставку вугілля кам'яного, неагломерованого, бітумінозного, коксівного, марки "К9", кількість і вартість якого регулюються відповідними додатками до Контракту, які є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 1.1 контракту № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року продавець (TRADE TRANS UNION S.R.O.) зобов'язується в узгоджений в Додатку період поставляти, а покупець (ПАТ "Харківський коксовий завод") зобов'язується приймати і оплачувати вугілля марки К9 (товар) в порядку і на умовах, передбачених чинним контрактом. Згідно п. 2.2 якість товару підтверджується сертифікатом якості. В додатку № 2 до контракту № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року товаром зазначено вугілля марки "К9" ТУ 0320-045-1-00161878-01 ООО ХК "Якутуголь" ОФ "Нерюнгринская", Россия, 678960, Республика Саха (Якутия). г. Нерюнгри, пр. Ленина, 3/1.

З залізничних накладних встановлено, що відправником у них зазначено ООО ХК "Якутуголь", а отримувачем ПАТ "Харківський коксовий завод". При цьому вантажем за цими накладними є "Концентрат каменного угля коксующихся марок низколетучий К-9, класс 0-30 ЕТСНГ 161043; ГНГ 27011210 по контракту МECH-YAK/K9-12-02 от 19.10.2011 г."

Контракт МECH-YAK/K9-12-02 від 19.10.2011 року на вимогу митного органу позивачем наданий не був.

З матеріалів справи також встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до митного органу надано контракт № MCAG-CCE 2208/2014 від 22.08.2014 року, з якого вбачається, що продавець (Компанія "Мечел Карбон АГ) зобов'язується в узгоджений в Додатку період поставляти, а покупець (Coal and Coke Enterprise AG) зобов'язується оплачувати вугілля марки К9 (товар) в порядку і на умовах, передбачених цим контрактом.

З метою реалізації наданих митним органам повноважень відповідачем був витребуваний у підприємства позивача, зокрема, договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, на що позивачем митному органу було повідомлено про відсутність інших документів для підтвердження митної вартості товару, крім тих, що вже були надані разом з митними деклараціями, у зв'язку з тим, що на думку позивача, контракт № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.2014 року є прямим і ПАТ "Харківський коксовий завод" не має договірних відносин із третіми особами. Колегія суддів не погоджується з позицією позивача, оскільки прямим є контракт, укладений з виробником товару. В матеріалах справи не містяться докази того, що TRADE TRANS UNION S.R.O. є виробником товару, який поставлявся за контрактом № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року, а тому такий договір не може вважатися прямим. Крім того колегія суддів зазначає, що у випадку, коли товар ввозиться за непрямими контрактами, митний орган має всі підстави використати передбачене законодавством право пересвідчитися у будь-якій заяві декларанта, тобто отримати додаткові документи від суб'єктів для підтвердження рівня митної вартості, який ними декларується.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки контракт № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.2014 р. не є прямим, то відповідач мав право витребувати у позивача додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, але такі документи позивачем надані не були.

Також колегія суддів зазначає, що пунктом 3.1 зовнішньоекономічного контракту № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року, встановлено, що сума дійсного контракту складається з суми вартостей усіх оформлених у письмовій формі і підписаних сторонами додатків (специфікацій) та/або доповнень до нього.

До митного оформлення позивачем надано два рахунки, № 5 від 06.10.2015 року на суму 26500000,00 рос. руб. та № 140R00001 від 15.10.2014 року, виставлені продавцем TRADE TRANS UNION S.R.O на суму 20307480,00 рос.руб.

З матеріалів справи встановлено, що з 31.10.2014 року по 05.11.2014 року з митними деклараціями позивачем були подані платіжні доручення № 11 від 10.10.2014 року, № 12 від 13.10.2014 року, № 13 від 14.10.2014 року та № 14 від 14.10.2014 року на загальну суму 11951906,25 рос.руб., та подані позивачем до матеріалів справи платіжні доручення № 24 від 05.11.2014 року, № 25 від 06.11.2014 року, № 26 від 07.11.2014 року, № 27 від 10.11.2014 року, № 28 від 12.11.2014 року, № 29 від 12.11.2014 року та № 31 від 13.11.2014 року на загальну суму 8265532,00 рос.руб. Тобто, загальна суму платіжних доручень складає 20217438,25 рос. руб., що не відповідає сумі контракту.

При чому всі перераховані платіжні доручення відносяться до рахунку №5 від 06.10.2014р., що вбачається з додатків до платіжних доручень, а також числяться, як передплата.

Відповідно до п. 5.2 Контракту № TTU/НKZ 0210/14 від 02.10.14 року покупець зобов'язується здійснити оплату 100% вартості партії товару протягом 180 календарних днів с дати відвантаження товару. Оплата здійснюється прямим переказом коштів на банківський рахунок продавця.

Колегія суддів зазначає, що на час судового розгляду справи у суді першої інстанції термін оплати сплинув, проте позивачем так і не підтверджено митну вартість банківськими платіжними дорученнями.

Згідно із ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 Митного кодексу України, зокрема, згідно ст. 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом, або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З ч. 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України митний орган, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служба України № 362 від 13.07.12 р., в якості джерела інформації може використовуватися спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Таким чином, наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості надає їй можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. За таких обставин, саме наявність у митного органу сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів та відсутність, в наданих документах, відповідних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких можливо було спростувати виниклі сумніви, стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також обґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем вимог ст. 53 Митного кодексу України, а саме ненадання всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів і, як наслідок, про правомірність рішень Харківської митниці Міндоходів коригування митної вартості товарів №807000003/2014/001761/1 від 31.10.2014 р., №807000003/2014/001766/1 від 31.10.2014 р., №807000003/2014/001762/1 від 05.11.2014 р., №807000003/2014/001786/2 від 05.11.2014 р., №807000003/2014/001787/2 від 06.11.2014 р.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вірних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2015р. по справі № 820/1090/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.08.2015 р.