Ухвала суду № 48074513, 06.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/19350/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Остапчук Т.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Третьяк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач), в якому просив скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2014.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нову - про задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при вирішенні справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції при вирішенні справи норм процесуального і матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 11770/03 від 06.06.2013 у справі «Кононов та 89 інших заяв проти України», де одним із заявників є ОСОБА_4, відповідно до якого Суд постановив:

(а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 (за винятком заяв № 28061/08 та 28071/08) та 1500 (одну тисячу п'ятсот) євро.

(і) кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2 та

(її) заявникам за заявами № 28061/08 та 28071/08

в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватися на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано тривідсоткові пункти.

Вказане виконавче провадження ВП № 38663324 було відкрите постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. від 03.07.2013.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. від 27.06.2014 виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку повним фактичним виконанням рішення у повному обсязі.

Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, ОСОБА_2 зазначає, що рішення Європейського Суду з прав людини залишається невиконаним у зв'язку з тим, що боржником не виконано рішення національного суду, а саме: додаткову постанову Печерського районного суду від 05.02.2009 року по справі № 2-а-419/2006, в резолютивній частині якої зазначено: зобов'язати Київський міський військовий комісаріат проводити ОСОБА_4 щорічний перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до збільшення разової мінімальної пенсії за віком.

При цьому позивач вказує, що боржником не проведено перерахунок одноразової допомоги до 5 травня за 2009-2014 роки у розмірах, визначених додатковою постановою Печерського районного суду від 05.02.2009 року по справі № 2-а-419/2006, як і не проведено відповідні виплати з посиланням на відсутність бюджетного фінансування на вказані цілі.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова відповідає вимогам Закону.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом дев'ятим частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України.

У відповідності до пункту «б» частини першої статті 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини 1 статті 7 цього Закону.

Також, згідно частини четвертої статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині 3 цієї статті документів, здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішень Суду передбачає виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального та загального характеру.

Відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.

Відповідно до статей 7, 8, 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов'язок щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини в частині виплати Стягувачеві відшкодування покладено на Державну виконавчу службу України.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. від 03.07.2013 було відкрите виконавче провадження ВП № 38663324 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 11770/03 від 06.06.2013 у справі «Кононов та 89 інших заяв проти України», де одним із заявників є ОСОБА_4, відповідно до якого Суд постановив:

(а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 (за винятком заяв № 28061/08 та 28071/08) та 1500 (одну тисячу п'ятсот) євро.

(і) кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2 та

(її) заявникам за заявами № 28061/08 та 28071/08

в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватися на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано тривідсоткові пункти.

Частина 5, 6 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

В ході виконання зазначеного рішення Суду на користь ОСОБА_2 платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2809 від 06.09.2013 перераховані кошти (справедлива сатисфакція) у розмірі 31657,08 грн. (еквівалент 3000 євро). Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 546 від 20.06.2014 перерахована пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 110,72 грн.

27.06.2014 року державним виконавцем відділу відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення.

Враховуючи, що згідно з вимогами Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» до повноважень Державної виконавчої служби України відноситься виконання рішень Європейського суду з прав людини в частині щодо виплати стягувачеві відшкодування, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем виконано рішення ЄСПЛ в частині щодо ОСОБА_2 в повному обсязі шляхом виплати справедливої сатисфакції, що не заперечується і самим позивачем.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінчення в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова М.В. від 27.06.2014 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» є законною та обґрунтованою.

Щодо посилання апелянта на ту обставину, що відповідачем не виконано рішення Європейського суду з прав людини в частині щодо виконання рішення національного суду - додаткової постанови Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2009 року по справі № 2-а-419/2006, в резолютивній частині якої зазначено: зобов'язати Київський міський військовий комісаріат проводити ОСОБА_4 щорічний перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до збільшення разової мінімальної пенсії за віком, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum);

б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:

а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;

б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Стаття 11 вказаного Закону визначає порядок вчинення дій органом представництва щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, якою передбачено наступне.

Протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;

б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

Орган представництва в рамках здійснення передбаченого частиною другою цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру.

В матеріалах виконавчого провадження міститься інформація управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві стосовно того, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві перебував дублікат виконавчого листа № 2а-419/06, виданий 17.08.2010 Печерським районним судом м. Києва, про зобов'язання Київського міського військового комісаріату провести ОСОБА_4 з 01.01.2004 перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року ст. 12 ч. 5, виходячи з мінімальної пенсії за віком визначеної в п. 1 цієї постанови, та виконання додаткової ухвали Печерського районного суду м. Києва проводити ОСОБА_4 щорічний перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком.

На підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2009 № 2799/09 по даному виконавчому листу державним виконавцем 15.08.2012 винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження з Київського міського військового комісаріату на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Згідно повідомлення Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 25.09.2012 № 09/3564-11 та від 17.06.2013 встановлено, що боржником 14.09.2012 з метою виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2006 та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2009, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2012 вчинено дії по перерахунку та виплаті разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004-2006. Боржником проведено нарахування коштів в сумі 3349,10 грн. та забезпечено замовлення даних коштів.

18.06.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, що є чинною.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що виконання виконавчого листа № 2а-419/06, виданого 17.08.2010 Печерським районним судом м. Києва, відноситься до компетенції відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві та не належить до повноважень Державної виконавчої служби України, що є відповідачем у даній справі.

З огляду на викладене, права позивача при виконання виконавчого листа № 2а-419/06, виданого 17.08.2010 Печерським районним судом м. Києва, які останній вважає порушеними, можуть бути відновлені шляхом подання заяви відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», про порушення провадження про перегляд судових рішень по справі про оскарження постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2013 або відповідно до цієї ж статті шляхом подання заяви про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-419/06, виданим 17.08.2010 Печерським районним судом м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення (вчинених дій).

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 06.08.2015

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.