КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2122/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
06 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Ізраїльське підприємство «ЯМ Сервіс Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.11.2014 № 154326552201, від 26.08.2014 № 118526550201.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Ізраїльське підприємство «Ям Сервіс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.
Результати перевірки відображено в акті перевірки від 14.08.2014 № 766/26-55-22-01/31243294 (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:
- п. 83.1 ст. 83 розділу ІІ, п. 138.2 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 10787927 грн., в тому числі по періодах: 2-4 квартали 2011 року на суму 2652128 грн., 2012 рік - 3114571 грн., 2013 рік - на 5021228 грн.;
- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 10557959 грн., в тому числі, за липень 2011 року на суму 320638 грн., за серпень 2011 року на суму 337899грн., за вересень 2011 року - на 387287 грн., за жовтень 2011 року - на 343845 грн., за листопад 2011 року - на 391655 грн., за грудень 2011 року на 524875 грн., за січень 2012 року - на 142376 грн., за лютий 2012 року - на 209710 грн., за березень 2012 року - на 224316 грн., за квітень 2012 року - на 301713 грн., за травень 2012 року - на 227069 грн., за вересень 2012 року - на 367439 грн., за жовтень 2012 року - на 391079 грн., за листопад 2012 року - на 39261 грн., за грудень 2012 - на 454681 грн., за січень 2013 - на 224477 грн., за лютий 2013 - на суму 357839 грн., за березень 2013 року - на 562670 грн., за квітень 2013 року - на 303263 грн., за травень 2013 року - на 367481 грн., за червень 2013 року - на 303263 грн., за липень 2013 року - на 419366, за серпень 2013 року - на 386004 грн., за вересень 2013 року - 444710 грн., за жовтень 2013 року - на 484175 грн., за листопада 2013 року - на 641033 грн., за грудень 2013 - на суму 525964 грн.
26.08.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 118526551201, яким позивачу за порушення п. 138.2 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього на суму 13 484 909 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 70 787 927 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 696 982 грн.
На підставі акта перевірки 07 листопада 2014 року та з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у місті Києві № 18632/7/26-15-10-06-12 від 29.10.2014 про результати розгляду скарги, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 154326552201, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 201.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього на суму 12 796 651 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 10 237 321 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 559 330 грн.;
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Ізраїльське підприємство «ЯМ Сервіс Україна» з ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Летавіца», ТОВ «СТ» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності платника податків при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами: ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Летавіца», ТОВ «СТ» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими суб'єктами господарювання.
До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі акта від 21.08.2014 № 457/26-56-22-01-05/38091749 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Летавіца» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями, акта від 16.04.2014 № 1057/2659/22-02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грант Тайм» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 по 28.02.2014, інформації з бази даних АІС «Податковий блок», АІС «Єдиного реєстру податкових накладних» щодо ТОВ «СТ», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Грант Тайм», протоколів допиту посадових осіб та засновників ТОВ «Грант Тайм», інформації з Київської міжрегіональної митниці щодо встановлення відсутності ввезення контрагентами позивача імпортного товару на митну територію України та матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014100000000036, відкритому за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України щодо невстановлених осіб.
Податковим органом встановлено, що ТОВ «СТ», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Грант Тайм» проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із їх постачальниками.
Вказане, на думку, податкового органу, свідчить, що ТОВ «СТ», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Грант Тайм» мають ознаки фіктивності.
На підставі викладеного відповідачем складено висновок щодо відсутності поставки товарів від ТОВ «СТ», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Грант Тайм» до контрагентів-покупців, в тому числі, до товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Ізраїльське підприємство «ЯМ Сервіс Україна».
Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентами позивача: ТОВ «СТ», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Грант Тайм».
Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.
З довідки АБ № 548301 з ЄДРПОУ (а.с. 35, том 1) вбачається, що до видів діяльності ТОВ «Спільне Українсько-ізраїльське підприємство «Ям Сервіс Україна» відноситься, зокрема, оптова торгівля хімічними продуктами (46.75).
В період, за який проведено перевірку, ТОВ «СТ», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Грант Тайм» поставляли ТОВ «Спільне Українське-Ізраїльське підприємство «Ям Сервіс Україна» товари: поліграфічні матеріали, фарби, проявники, закріплювачі, очищувальні розчини, лаки, гумуючі розчини.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи за договором поставки № 1406-П від 14.06.2011, укладеним між ТОВ «СТ» (Постачальник) та ТОВ «Спільне Українське-Ізраїльське підприємство «Ям Сервіс Україна» (Покупець), передбачена поставка обладнання, виробів та витратних матеріалів для поліграфії (товар).
Пунктами 4.2, 4.3 договору поставки № 1406-11 передбачено, що зобов'язання Постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі Товару Покупцю за видатковою накладною на Товар. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару за видатковою накладною на Товар. Ризик загибелі чи випадкового пошкодження Товару переходить одночасно з переходом права власності.
Виконання сторонами умов даного договору підтверджується копіями належним чином оформлених: інвентаризаційних накладних (а.с. 143, 146 Том І), видаткових накладних (а.с. 1-110 Том ІІ) та податкових накладних (а.с. 1-157 Том ІІІ).
03 серпня 2012 між ТОВ «Летавіца» (Постачальник) та ТОВ «Спільне Українське-Ізраїльське підприємство «Ям Сервіс Україна» (Покупець) укладений договір поставки №120803-ПМ, яким також передбачена поставка обладнання, виробів та витратних матеріалів для поліграфії (товар). При цьому, зобов'язання Постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі Товару Покупцю за видатковою накладною на Товар. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару за видатковою накладною на Товар. Ризик загибелі чи випадкового пошкодження Товару переходить одночасно з переходом права власності.
Виконання договору підтверджується копіями: інвентаризаційної накладної (а.с. 148 Том І), видаткових накладних (а.с. 101-129 Том ІІ) та податкових накладних (а.с. 158-201 Том ІІІ).
Згідно договору поставки №РМ-1129 від 29.11.2012, укладеному між ТОВ «Грант Тайм» (Постачальник) та ТОВ Українське-Ізраїльське підприємство «Ям Сервіс Україна» (Покупець), Постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю відповідний товар, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Розділом 3 «Умови постачання і приймання товару» договору поставки №РМ-1129, передбачено наступне. Разом з Товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну (п.3.2 договору); прийом Товару по кількості здійснюється на підставі видаткової накладної протягом 1 (одного) робочого дня з моменту поставки (п.3.3 договору); Товар вважається поставленим Покупцю з моменту підписання Покупцем видаткової накладної на Товар, що поставляється, (п.3.5 договору).
Поставка товару по зазначеному договору підтверджується належним чином оформленими: інвентаризаційною накладною (а.с. 153 Том І), видатковими накладними (а.с. 130-222 том ІІ) та податковими накладними (а.с. 202-269 Том ІІІ, а.с. 1-71 Том ІV).
Зберігання вантажу підтверджується договором про надання послуг зі зберігання товару та відповідними актами виконаних робіт (а.с. 1-51 Том V).
Оплата за придбаний товар підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 74-188 Том V), а зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками вищевказаних господарських операцій, підтверджуються відповідними оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 8-48 Том XIII).
Товар отримувався уповноваженими позивачем особами на підставі довіреностей, які позивачем в якості додаткових письмових доказів також долучені до матеріалів справи (а.с. 2-16 Том Х).
На підтвердження використання придбаних у ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Летавіца», ТОВ «СТ» товарів у власній господарській діяльності позивачем надано докази подальшої реалізації поліграфічної продукції наступним суб'єктам господарювання: ТОВ «Ена ЛТД», ТОВ «Видавництво «Діалог пресс», ТОВ «Новий Друк», ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря», ТОВ «Слон», ТОВ «Профі-Прес», ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»ТОВ «Дослідно-конструкторське бюро «Роторні екологічні системи», ТОВ «Вольф», ТОВ «Видавничий будинок «Авантпост-Прим», тощо що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 36-250 Том ХІV; а.с. 1-59 Том ХV), податкових накладних (а.с.60-245 Том ХV) та довіреностей на отримання товару контрагентами-покупцями від позивача (а.с.1-35 Том ХІV).
Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача та отримання прибутку, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт від 21.08.2014 № 457/26-56-22-01-05/38091749 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Летавіца» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями та акт від 16.04.2014 № 1057/2659/22-02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 по 28.02.2014 з огляду на наступне.
Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232(далі-Порядок).
Згідно п.1 Порядку, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань (п.2 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.
При цьому, згідно пп.3.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 р. № 236 (далі-Методичні рекомендації, з метою забезпечення результативності та оперативності проведення зустрічної звірки орган ДПС - ініціатор повинен максимально чітко та повно навести у запиті інформацію щодо здійснених господарських операцій платника податків із суб'єктом господарювання та навести повний і чіткий перелік питань, дослідити які необхідно при проведенні зустрічної звірки для з'ясування реальності здійснених операцій та повноти їх відображення в обліку платника податків.
Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку (п.4 Порядку).
За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п.7 Порядку).
Відповідно до пп.4.4. Методичних рекомендацій, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.
У вищевказаних актах про неможливість проведення зустрічної звірки відсутній опис обставин, що перешкодили проведенні звірки. У той же час всупереч діючому законодавству в цьому службовому документі викладені певні висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.
З огляду на викладене, колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на дані інформаційної системи «Податковий блок» щодо вказаних контрагентів, враховуючи при цьому, що в цій системі лише зафіксовано інформацію, необхідну для внутрішнього використання в діяльності податкового органу, внесену, зокрема, і на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки.
Стовно посилання податкового органу на ту обставину, що відповідно до інформації з Київської міжрегіональної митниці щодо встановлення відсутності ввезення контрагентами позивача імпортного товару на митну територію України, колегія суддів зазначає, що наведене твердження відповідача не спростовує можливості придбання контрагентами позивача товару, який в подальшому був реалізований позивачу, у резидентів.
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
З цих підстав відхиляються доводи контролюючого органу щодо неможливості здійснення господарської діяльності ТОВ «Торенія» і ТОВ «ЮРАЙ», які, як зазначає податковий орган, є постачальниками ТОВ «СТ», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Грант Тайм», що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження № 1-КП/758/444/14 по обвинуваченню директора, головного бухгалтера ТОВ «Торенія» ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 105 КК України, оскільки в період, за який проведено перевірку, господарські відносини між позивачем і ТОВ «Торенія» та ТОВ «ЮРАЙ» безпосередньо не здійснювалися.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «СТ», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Грант Тайм» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договору підряду, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.
Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.
Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.
Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентом повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи та відповідають встановленим вимогам.
Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014110100000036, внесеному до ЄРДР ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України та щодо невстановлених осіб, з яких вбачається, що ТОВ «СТ», ТОВ «Летавіца», ТОВ «Грант Тайм» є фіктивними підприємствами та були створені з метою сприяння наданню податкової вигоди іншим платникам податків, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32014110100000036 не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України.
З цих же підстав апеляційним судом відхиляються і посилання апеляційної скарги відповідача на протоколи допиту посадових осіб та засновків ТОВ «Грант Тайм» щодо непричетності до діяльності зазначеного підприємства, оскільки допитані особи надавали свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, по якій на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві і залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. ГубськаУхвалу в повному обсязі виготовлено 06.08.2015
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.
Судове рішення № 48074435, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 06.08.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/2122/15. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: