Ухвала суду № 48074183, 23.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 808/4062/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі №808/4062/14 за позовом до відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000602211 від 25.02.2014 року.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими. Посилання відповідача на те, що правочини, укладені позивачем, не спрямовані на реальне настання наслідків, не підкріплені належними доказами чи судовими рішеннями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі №808/4062/14 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що висновок відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів, зроблений з огляду на діяльність його контрагентів, є безпідставним та необґрунтованим. Пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення операцій.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі №808/4062/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що до перевірки були надані товарно-транспортні накладні, складені із порушенням встановленого порядку, зокрема, відсутній номер та марка автомобіля, не вказано прізвище водія. В ході проведення перевірки не встановлено факту поставок позивачу товарів за квітень 2013 року від ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013», за червень 2013 року від ПП «ВАНЦДОРФ Компані» за червень 2013 року.

Сторони по справі про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 28 березня 2013 року по 03 квітня 2013 року посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» з питань дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» за період квітень 2013 року, ПП «Ванцдорф Компані» за період червень 2013 року, результати якої оформлено актом №59/22-11/20470713 від 31 січня 2014 року.

Висновками акту встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 116482,00 грн., в т.ч. по періодам: за квітень 2013 року на суму 50711,00 грн. та за червень 2013 року на суму 65771,00 грн.

Відповідач в акті перевірки вказує, що відсутній факт поставки позивачу товарів (послуг) ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» за період квітень 2013 року на загальну суму ПДВ 50711 грн., ПП «Ванцдорф Компані» за період червень 2013 року на загальну суму ПДВ 65771 грн. Також відповідач посилається на висновки акту від 27.09.2013 року №1333/26-55-22-01/34616449 про проведення перевірки ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами за лютий, квітень, травень, червень та липень 2013 року та акту від 12 грудня 2013 року №2900/26-55-22-01/38347454 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ванцдорф Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року, складені ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

На підставі акту перевірки від 25 лютого 2014 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000602211 від 25.02.2014, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 174723,00 грн., з яких 116482,00 грн. за основним платежем, 58241,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013», ПП «ВАНЦДОРФ Компані» в перевіряємий податковим органом період існували договірні відносини.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами, зокрема, надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, банківські виписки, рахунки-фактури.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту вищевказаних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентом позивача фіктивної діяльності.

З приводу посилань відповідача на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ванцдорф Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року, складеного ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, колегія суддів зазначає, що згідно діючого законодавства названий документ складається у разі, коли проведення зустрічної звірки в порядку, встановленому законодавством, є об'єктивно неможливим. Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, виходячи із зазначеного, не можуть вважатися діями по фактичному проведенню зустрічної звірки. За таких обставин, посилання податкового органу на вищевказаний акт судом апеляційної інстанції до уваги не приймається. Стосовно висновків акту перевірки ТОВ «НОВІ РІШЕННЯ-2013» від 27.09.2013 року №1333/26-55-22-01/34616449, складеного ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, необхідно звернути увагу на те, що висновки такого акту не є беззаперечним доказом обставин, що викладені в ньому, оскільки є суб'єктивною думкою посадової особи, яка здійснила відповідну перевірку.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоліки товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зазначене не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 13 січня 2015 року у справі № К/800/36740/14.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності за відносинами з контрагентами у перевіряємий період підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість прийнятого ним рішення.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 01 жовтня 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі №808/4062/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

( Рішення суду складено у повному обсязі 04.08.2015р.)

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко