Постанова № 48072334, 05.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа№ 910/8058/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.08.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 (повне рішення складено 25.05.2015)

у справі №910/8058/15-г (суддя Морозов С.М.)

за позовом 1) приватного виробничого підприємства «Сіріус»

2) приватного акціонерного товариства «Сіріус-Буд»

до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

1. Маковецький Валерій Семенович

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

3. Національний банк України

про визнання зобов'язань припиненими,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г позов задоволено. Визнано припиненими правовідносини за кредитним договором №К-2004187, укладеним 14.12.2010 між ПВП «Сіріус» та ПАТ «Дельта Банк» та зобов'язання ПВП «Сіріус», які випливають з даного договору. Визнано припиненими правовідносини за договором кредитної лінії №ВКЛ-2004187-1, укладеним 14.12.2010 між ПВП «Сіріус» та ПАТ «Дельта Банк» та зобов'язання ПВП «Сіріус», які випливають з даного договору. Визнано припиненою іпотеку комплексу, який розташований за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Водяники, вул. Хмельницького Богдана (Леніна), буд. 2-А, загальною площею 8 940,60 кв. м, згідно з іпотечним договором №К-2004187/S-1, укладеного 14.12.2010 між ПВП «Сіріус» та ПАТ «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованого в реєстрі за №2499 у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Визнано припиненою іпотеку нежилого будинку, універмаг «Троєщина», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Драйзера Теодора, буд. 21 (літера А), загальною площею 16 175,3 кв. м, згідно з іпотечним договором №К-2004187/S-2, укладеного 14.12.2010 між ЗАТ «Сіріус» та ПАТ «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., зареєстрованого в реєстрі за №2497 у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Визнано припиненою поруку ПАТ «Сіріус-Буд» за договором поруки №П-2004187-1, укладеним 14.12.2010 між ЗАТ «Сірус-Буд» (правонаступником якого є ПрАТ «Сіріус-Буд») та ПАТ «Дельта Банк» у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ПВП «Сіріус» та ПАТ «Сіріус-Буд» по 3 654,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, а висновки викладенні в рішенні суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою від 10.06.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/8058/150г у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою від 21.07.2015 Київським апеляційним господарським судом поновлено заступнику прокурора міста Києва строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк».

Маковецьким В.С., ПВП «Сіріус» та ПрАТ «Сіріус-Буд» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзиви на апеляційні скарги ПАТ «Дельта Банк» та заступника прокурора міста Києва, в яких позивачі та третя особа-1 просять апеляційні скарги ПАТ «Дельта Банк» та заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г - без змін.

Представники позивачів та третьої особи-1 брали участь в судових засіданнях, в яких надавали пояснення, заперечували щодо доводів апеляційних скарг та просили рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г залишити без змін, а апеляційні скарги ПАТ «Дельта Банк» та заступника прокурора міста Києва - без задоволення.

Прокурор, представники відповідачів та третьої особи-2 брали участь в судових засіданнях, надавали пояснення, підтримували доводи, які викладені в апеляційних скаргах та просили апеляційні скарги ПАТ «Дельта Банк» та заступника прокурора міста Києва задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Представники третьої особи-3 в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи-3 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2010 між ПАТ «Дельта Банк» (кредитор) та ПВП «Сіріус» (позичальник) укладено кредитний договір №К-2004187 та договір кредитної лінії №ВКЛ-2004187-1 відповідно до умов яких, позичальником отримано кредитні кошти.

Виконання зобов'язань позичальника (ПВП «Сіріус») за вказаними кредитними договорами забезпечено:

- іпотечним договором №К-2004187/S-1 від 14.12.2010, укладений між ПАТ «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та ПВП «Сіріус» (іпотекодавець), відповідно до якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: комплекс, який розташований за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Водяники, вул. Хмельницького Богдана (Леніна), буд. 2-А, загальною площею 8 940, 6 кв. м;

- іпотечним договором №К-2004187/S-2 від 14.12.2010, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ЗАТ «Сіріус-Буд» (правонаступником якого є ПАТ «Сіріус-Буд»), відповідно до якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: нежилий будинок - універмаг «Троєщина», заг. пл. 16 175, 3 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Драйзера Теодора, будинок 21 (літера А);

- договором поруки №П-2004187-1 від 14.12.2010, укладений між ПАТ «Дельта Банк» (кредитор) та ЗАТ «Сіріус-Буд» (поручитель).

За кредитним договором та договором кредитної лінії настав строк виконання зобов'язань та станом на 25.02.2015 заборгованість позичальника за кредитними договорами склала 478 484 538,94 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Дельта Банк», а саме:

- за кредитним договором №К-2004187: 237 642 500,00 грн. - заборгованість за простроченим основним боргом; 31 574 093,98 грн. - заборгованість за процентами нарахованими за період з 01.02.2015 по 24.02.2015включно; 37 586 643,90 грн. - пеня за несвоєчасне повернення платежів за кредитом; 113 050 670,62 грн. - штрафні санкції за порушення обов'язкових умов договору;

- за договором кредитної лінії №ВКЛ-2004187-1: 15 999 973,99 грн. - заборгованість за простроченим основним боргом; 16 885 452,38 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 473 423,89 грн. - заборгованість за процентами нарахованими за період з 01.02.2015 по 24.02.2015 включно; 4 379 295, 98 - пеня за несвоєчасне повернення платежів за кредитом; 20 890 670,62 грн. - штрафні санкції за порушення обов'язкових умов договору.

25.02.2015 між ПВП «Сіріус» (новий кредитор), Маковецьким Валерієм Семеновичем (первісний кредитор) та ПрАТ «Сіріус-Буд» (майновий поручитель) укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку.

За даним договором Маковецьким В.С. відступлено ПВП «Сіріус» право вимоги частини коштів на рахунках №26208243341629 в доларах США та №26208243341629 в гривнях, відкритих за договором банківського рахунку №10 від 11.12.2012 у розмірі 12 710 694,30 дол. США та договором банківського рахунку №9 від 11.12.2012 у розмірі 122 000 000,00 грн., які укладені між ПАТ «Дельта Банк» та Маковецьким В.С.

26.02.2015 ПВП «Сіріус» звернувся до ПАТ «Дельта Банк» з повідомленням про відступлення права вимоги з нотаріально засвідченою копією договору та із заявою про перерахування грошових коштів з рахунків №26208243341629/840 та №26208243341629/980 в межах суми відступлення в рахунок погашення заборгованості ПВП «Сіріус» за кредитними договорами із наданням платіжних доручень.

Згідно з твердженнями позивача-1, у зв'язку з тим, що банк не відреагував на заяву щодо перерахування коштів, 26.02.2015 ПВП «Сіріус» подав ПАТ «Дельта Банк» заяву про видачу готівки з каси на всю суму відступлення права вимоги для погашення кредитного боргу.

02.03.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 03.03.2015 у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк».

23.03.2015 ПВП «Сіріус» звернулось із заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» в якій просило, у зв'язку з погашенням боргу ПВП «Сіріус» перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитними договорами внаслідок зарахування, вжити заходи щодо припинення обтяжень (іпотеки) та зняття заборони відчуження іпотечного майна.

Листом від 23.03.2015 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» повідомила ПВП «Сіріус» про те, що банк не визнав відступлення прав вимог, а заява про перерахування коштів є такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки ПВП «Сіріус» не є власником відповідного рахунку, а тому не може ним розпоряджатись.

У зв'язку з цим, у березні 2015 року ПВП «Сіріус» та ПрАТ «Сіріус-Буд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання припиненими правовідносини за кредитним договором №К-2004187 та договором кредитної лінії №ВКЛ-2004187-1 від 14.12.2010 між ПВП «Сіріус» та ПАТ «Дельта Банк» та зобов'язання ПВП «Сіріус», які випливають з даних договорів; визнання припиненою іпотеку комплексу, який розташований за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Водяники, вул. Хмельницького Богдана (Леніна), буд. 2-А, загальною площею 8 940, 6 кв. м, згідно іпотечного договору №К-2004187/S-1 від 14.12.2010 між ПВП «Сіріус» та ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з припиненням основного зобов'язання; визнання припиненою іпотеку нежилого будинку, універмаг «Троєщина», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Драйзера Теодора, буд. 21 (літера А), загальною площею 16 175, 3 кв. м, згідно іпотечного договору №К-2004187/S-2, від 14.12.2010 між ЗАТ «Сіріус» та ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з припиненням основного зобов'язання; визнання припиненою поруку ПрАТ «Сіріус-Буд» за договором поруки №П-2004187-1, укладеним від 14.12.2010 між ЗАТ «Сірус-Буд» (правонаступником якого є ПрАТ «Сіріус-Буд») та ПАТ «Дельта Банк» у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, передання права вимоги полягає в тому, що кредитор поступається своїм правом вимагати виконання зобов'язання іншій особі - новому кредитору, тобто таке право виникло з основного зобов'язання та має похідний характер.

Щодо тверджень ПАТ «Дельта Банк», що зміна кредитора у зобов'язаннях, які виникають з договорів банківського рахунку неможлива, оскільки договір банківського рахунку нерозривно пов'язаний з особою клієнта (кредитора), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що договори банківського рахунку №9 та №10 від 11.12.2012, право вимоги за якими відступлено на користь позивача-1, не містять умови про заборону клієнту (власнику рахунку) відступати право вимоги грошових коштів на рахунках іншій особі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка та за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Отже, зобов'язанням банку за договорами банківського рахунку №9 та №10 від 11.12.2012, які укладені між ПАТ «Дельта Банк» та Маковецьким В.С. є приймання і зарахування коштів на рахунок, видання та перерахування грошових коштів з рахунку клієнта, а також здійснення інших операцій з рахунком.

Нормами ч. ч. 2, 3 ст. 1066 ЦК України визначено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

При цьому вимога перерахування та видачі грошових коштів з банківського рахунку складають зміст грошових зобов'язальних правовідносин, а відтак можуть бути предметом відступлення.

Отже, на підставі договорів банківського рахунку між банком та Маковецьким В.С. (клієнт) склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а клієнт в таких відносинах є кредитором за майновою вимогою з можливістю розпорядження належними йому коштами.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №910/9232/14, від 01.04.2015 у справі №910/5560/14, №910/9231/14.

Отже, враховуючи те, що станом на 25.02.2015, за відсутності обставин передбачених ст. 1074 ЦК України, Маковецький В.С. не був обмежений у розпорядженні грошовими коштами на рахунках відкритих у ПАТ «Дельта Банк», в тому числі у відступленні права вимоги.

Згідно з ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Тому, посилання відповідача щодо недопущення здійснення зміни кредитора у зобов'язанні з підстав ст. 515 ЦК України, є помилковим, оскільки зобов'язання з договору банківського рахунку не є таким, що нерозривно пов'язане з особистістю кредитора, а в ст. 515 ЦК України мова йде про право вимоги, яке виникло під час порушення особистих немайнових прав, які належать громадянину від народження чи за законом.

ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі зазначає про неможливість здійснення зарахування зустрічних вимог у зв'язку з тим, що коштами на поточному рахунку клієнта володіє та розпоряджається власник та банк не має підстав виконувати розпорядження інших осіб внаслідок відступлення.

Однак, судова колегія не погоджується з даними твердження скаржника, оскільки перехід прав вимоги щодо залишку грошових коштів, що обліковуються на рахунку не суперечить природі договору банківського рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що банк був повідомлений про відступлення права вимоги, а отже з моменту повідомлення банк зобов'язаний виконувати заявлені вимоги, оскільки в іншому випадку банк порушує зобов'язання, які виникли на підставі договорів банківського рахунку.

Місцевим господарським судом встановлено, що суми грошових коштів на рахунках, право вимоги частини яких відступлено на користь ПВП «Сіріус», з урахуванням встановленого курсу долара США 3001, 0175 грн. за 100 доларів (сума відступленої вимоги - 503 450 160 31 грн. (381 450 160,31 грн. (12 710 694, 30 х 30, 010175) + 122 000 000,00 грн.)) станом на 26.02.2015 (день подання до банку заяви на перерахування грошових коштів в погашення кредитної заборгованості), а також курсу долара США 2776, 3120 грн. за 100 доларів США (сума відступленої вимоги - 522 772 742,75 грн. (400 772 742,75 грн. (14 435 436,03 х 27,763120) + 122 000 000,00 грн.)) станом на 27.02.2015 (наступний робочий день в який банк мав можливість здійснити перерахування коштів відповідно до заяви) та курсу долара 2685, 8114 грн. за 100 доларів (сума відступленої вимоги - 509 708 586,53 грн. (387 708 586,53 грн. + 122 000 000,00 грн.) станом на 02.03.2015 (дата на яку зобов'язання з перерахування коштів мало бути виконано) були достатніми для погашення кредитної заборгованості за договорами №ВКЛ-2004178-1, №КЛ-2004187 від 14.12.2010 (загальна сума заборгованості згідно довідки банку на 25.02.2015 - 478 484 287,94 грн.).

Саме для погашення вказаних сум заборгованості банку були надіслані: заява про перерахування коштів (в рахунок погашення кредитної заборгованості) та заява про видачу готівкових коштів в якій зазначалось про припинення зобов'язання ПВП «Сіріус» внаслідок зарахування боргу ПАТ «Дельта Банк» при неперерахуванні коштів з рахунків № 26208243341629/840 та № 26208243341629/980.

Зазначені нарахування здійснені банком згідно умов договорів та підтверджені розрахунками заборгованості наданими на вимогу суду першої інстанції, в яких додатково вказано суму трьох відсотків річних за рахунок чого збільшено загальну заборгованість. Спір у даній справі не стосується питання нарахування 3% річних за прострочення сплати кредитних коштів та процентів за договорами №ВКЛ-2004178-1, № КЛ-2004187 від 14.12.2010, відповідних вимог банку до позичальника не заявлялось.

Стосовно тверджень відповідача, що судом першої інстанції помилково встановлено, що зустрічна вимога АТ «Дельта Банк» по кредитному договору №К-2004187 настала і вимоги ст. 601 ЦК України для зарахування зустрічних вимог виконані, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі зокрема, на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами; господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду; до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом..

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведених норм, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Довідкою ПАТ «Дельта Банк» від 25.02.2015, копія якої міститься в матеріалах справи, підтверджена вимога заборгованості ПВП «Сіріус» станом на 25.02.2015 за кредитним договором ВКЛ-2004187-1 від 14.12.2010 на суму 58 628 816,86 грн. та станом на 24.02.2015 за кредитним договором №К-2004187 від 14.12.2010 на суму 419 855 471,08 грн.

Крім того, за кредитним договором №К-2004187 від 14.12.2010 право вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ПВП «Сіріус» виникло в результаті реалізації відповідачем права на дострокове стягнення кредиту. Даний факт підтверджується листом ПАТ «Дельта Банк» №2/01-17/4546 від 04.07.2012 та рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.02.2015 про стягнення заборгованості, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ПВП «Сіріус» та ПАТ «Дельта Банк» за вищезазначеними зобов'язаннями є зустрічними, а тому відповідно до ст. ст. 598, 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, зустрічні однорідні вимоги за договорами №ВКЛ-2004178-1, №КЛ-2004187 від 14.12.2010 та за договорами банківського рахунку №9, №10 від 11.12.2012 в частині права вимоги відступлені згідно договору від 25.02.2015 на користь ПВП «Сіріус», за заявою останнього підлягають зарахуванню, а зобов'язання ПВП «Сіріус» перед ПАТ «Дельта Банк» за договорами №ВКЛ-2004178-1, № КЛ-2004187 від 14.12.2010 в сумі 478 484 287,94 грн. є такими, що припинилися внаслідок зарахування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачами помилково в позовній заяві зазначено загальну суму кредитної заборгованості на 251,00 грн. більше від суми дійсної заборгованості. Загальна сума заборгованості позивача-1 за кредитними договорами становить 478 484 287,94 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Дельта Банк». Тому, твердження відповідача, що у разі припущення, що платіжні доручення були б виконані банком, то у ПВП «Сіріус» залишились би зобов'язання на суму 251,00 грн. є помилковим.

Відповідно до ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 203 ГК України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Скаржники стверджують, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема наголошують на положеннях п. 4 ч. 5 ст. 36 зазначеного Закону, згідно з якими, під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, якщо це зможе призвести до порядку погашення вимог кредиторів, встановлених Законом.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що укладення договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку між ПВП «Сіріус», як новим кредитором та Маковецьким В.С., як первісним кредитором, за участю ПАТ «Сіріус-Буд», як майнового поручителя, направлення повідомлення про відступлення права вимоги до банку, що виникло з договорів банківського рахунку №9, №10 від 11.12.2012, отримання банком заяви про перерахування коштів (в рахунок погашення кредитної заборгованості) та заяви про видачу готівкових коштів в якій зазначалось про припинення зобов'язання ПВП «Сіріус» внаслідок зарахування боргу ПАТ «Дельта Банк» при неперерахуванні коштів з рахунків №26208243341629/840 та № 26208243341629/980 мало місце до запровадження у банку тимчасової адміністрації, тобто звернення було 26.02.2015.

Таким чином, на переконання колегії суддів, моментом припинення зобов'язань сторін згідно з надісланими заявами позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог є 26.02.2015.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2015 у справі №908/1811/14, в якій зазначено, що моментом припинення зобов'язань сторін згідно з надісланими заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог є дата самої заяви (а не день її отримання).

Також в постановах Вищого господарського суду України від 04.03.2015 у справі №910/11117/14, від 18.03.2015 у справі №910/15419/14 суд касаційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.

Отже, з огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що у відповідності до ст. 601 ЦК України всі вимоги для зарахування зустрічних однорідних вимог сторін були виконані з боку позивача-1 і відповідно зарахування зустрічних вимог відбулося з їх дотриманням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПВП «Сіріус» та ПрАТ «Сіріус-Буд» є обґрунтованими.

Отже, з огляду на вищенаведене, вимоги щодо визнання припиненою іпотеку за іпотечними договорами №К-2004187/S-1, №К-2004187/S-2 від 14.12.2010 та припиненою поруку за договором поруки №П-2004187-1 від 14.12.2010 підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно з п. 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 статтею 5 Закону визначено, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючі надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. У вирішенні питання про те, чи здійснюють відповідні органи у спірних правовідносинах свої повноваження, господарському суду слід виходити з норм законів та інших актів законодавства України, якими передбачено такі повноваження.

Якщо ж згадані органи звертаються до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, або з вимогами, не пов'язаними з тими, за подання позовів щодо яких їх звільнено від сплати судового збору, або коли їх звільнено від такої сплати лише як позивачів, а вони беруть участь у справі не як позивачі, то вони зобов'язані сплачувати судовий збір у загальному порядку.

Виходячи з предмету спору у даній справі, повноваження уповноваженої особи Фонду та правову сутність процедури тимчасової адміністрації, дана справа не пов'язана зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи скаржників законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г слід залишити без змін, а апеляційні скарги ПАТ «Дельта Банк» та заступника прокурора міста Києва - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8058/15-г залишити без змін.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 3 044,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/8058/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань