Постанова № 48072319, 05.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа№ 911/1296/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Крищенко Л.В. за довіреністю №16 від 01.10.2014

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рось"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015

у справі №911/1296/15 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Каплинцівське"

до Приватного підприємства "Рось"

про стягнення 408207,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2015 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Каплинцівське" до Приватного підприємства "Рось" про стягнення 408207,74грн в частині стягнення з Приватного підприємства "Рось" 26076,65 грн. пені, 16742,09грн 3% річних та 21308,88грн інфляційних витрат задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Рось" на користь Публічного акціонерного товариства "Каплинцівське" 26076грн 65коп - пені, 16742грн 09коп - 3 % річних, 21308грн 88 коп - інфляційних втрат та 8164грн 15коп - судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області, Приватне підприємство "Рось", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Каплинцівське" повністю.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №911/1296/15, головуючий суддя Смірнова Л.Г. судді: Чорна Л.В., Кропивна Л.В.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді ЧорноїЛ.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., судді Кропивної Л.В., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рось" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 05.08.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015, у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., судді Кропивної Л.В., Пашкіної С.А.

У судове засідання 05.08.2015 з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015 у справі №911/1296/15 просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.07.2014 між сторонами укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції, за умовами якого, з урахуванням протоколу розбіжностей, позивач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97 (далі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.4 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) відповідача, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки відповідача про прийом товару на товарно-транспортній накладній.

Згідно з п. 2.1 договору оплату за товар відповідач проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що розрахунок за товар відповідач здійснює щотижня, в перший робочий день тижня наступного за тижнем, в якому була здійснена поставка товару в розмірі 100% вартості товару поставленого на протязі тижня.

Відповідно до п. 3.1.1 договору позивач зобов'язався на підставі товарно-транспортної накладної передати у власність відповідачу товар, що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами встановленими у протоколі погодження.

Згідно з п. 3.2.1 договору відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, а також сплати процентів в розмірі 24% річних до повного погашення відповідачем заборгованості.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 7.2 договору строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 даного договору, та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору № б/н на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 23.07.2014 позивач по товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини у жовтні та листопаді 2014 року та по видаткових накладних №190 від 31.10.2014 на суму 279762,60грн, №210 від 28.11.2014 на суму 233997,75грн поставив відповідачу товар на загальну суму 513760,35грн, а відповідач, на підставі приймальних актів на закупівлю молочної сировини №315 від 03.11.2014 та №342 від 03.12.2014, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів долучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, а саме на суму 169680,23грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 344080,12грн, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до наданих позивачем письмових пояснень та банківських виписок, вбачається, що відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду сплачено суму основного боргу у повному обсязі, а саме у розмірі 344080,12грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 344080,12 грн. основного боргу за договором № б/н на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) від 23.07.2014, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 344080,12грн основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, на підставі п. 4.2 договору, за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 11.11.2014 по 26.02.2015 складає 26076,65грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 24 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

У пункті 4.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасне, понад встановлений даним договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, позивач вправі вимагати від відповідача сплати процентів в розмірі 24 % річних до повного погашення відповідачем заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені, 24% річних та інфляційних втрат, здійснений судом першої інстанції, встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015 у справі №911/1296/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рось" на рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015 у справі №911/1296/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2015 у справі №911/1296/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1296/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

С.А. Пашкіна