Постанова № 48072250, 05.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.08.2015р. справа №908/2721/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Радіонової О.О., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Склярук С.І.за участю представників сторін: від позивача: Волік В.В. довіреність №б/н від 13.05.2015р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Запорізької області від05.06.2015р. по справі№908/2721/15 (суддя Боєва О.С.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-центр Груп», м. Маріуполь Донецької областідо відповідача:Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь Донецької областіпростягнення 344175грн.99коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус-центр Груп», м. Маріуполь Донецької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 344175грн.99коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.2015р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-центр Груп», м. Маріуполь Донецької області основного боргу в сумі 344175грн.99коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6883грн.52коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, позивач не виконав обов'язок щодо передачі документів визначених у п.4.2 договору, а саме: сертифікату (паспорту) якості, а тому не настав факт поставки товару та не настало зобов'язання відповідача з оплати вказаної продукції. Крім того, посилається на те що судом проігноровано тяжке фінансове становище відповідача та його місцезнаходження у м.Маріуполь, тому неправомірно відмовлено у наданні відстрочки виконання рішення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Зазначене клопотання судовою колегією не задоволено, виходячи з приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, відзив не надав. Надав заперечення на апеляційну скаргу. Проти розгляду скарги за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2013р. між ТОВ "Статус-Центр Груп" (постачальник, позивач у справі) та ПАТ "Азовзагальмаш" (покупець, відповідач у справі) був укладений договір № ПСН-04923, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити крани шарові виробництва ООО "ЧелябинскСпецГражданСтрой", Росія, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1).

Відповідно до 4.2 договору постачальник зобов'язаний представити покупцю до початку приймання товару, але не пізніше 36-ти годин з моменту відвантаження, оригінали наступних документів: товаротранспортну накладну; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником) - 1 екз. на партію; оригінал рахунку-фактури - 1 екз. на партію; видаткову накладну; податкову накладну.

Згідно з п. 7.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1, оплата партії товару буде здійснюватися у національній валюті України у наступному порядку: 50% - передоплата від загальної суми товару, який підлягає відвантаженню; інші 50% - на протязі 15 банківських днів з моменту відвантаження товару на склад покупця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. (п. 12.1 договору).

23.07.2013р. до договору підписано додаткову угоду №1, відповідно до якої сума договору складає 1065514,67 грн.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, на виконання умов договору позивач у квітні 2013р. та жовтні 2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 478452 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 64 від 24.04.2013р. на суму 215496 грн., № 65 від 24.04.2013р. на суму 160386 грн., № 78 від 30.04.2013р. на суму 2844 грн., № 244 від 28.10.2013р. на суму 99726 грн., які підписані з боку обох сторін без, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Товар отримано представником відповідача Якименко Л.М. на підставі довіреності №1877 від 23.08.2013р.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Не приймаються доводи апелянта відносно того, що позивачем, в порушення умов договору не надано документів визначених у п.4.2 договору, а саме: сертифікату (паспорту) якості, з огляду на наступне.

Сторони в розділі 3 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 3 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, не складання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання відповідачем всіх необхідних документів.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку та сертифікату якості.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів звернення до позивача з вимогою поставити товар іншої якості, іншого найменування, асортименту, кількості ніж був поставлений, про відмову від прийняття товару, про повернення товару у зв'язку з його поставкою неналежної якості та не у тій кількості тощо.

Частиною 2 статті 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Навпаки матеріали справи свідчать про прийняття відповідачем продукції на виконання умов договору.

Разом з тим, відповідач лише частково здійснив оплату за поставлений позивачем товар у розмірі 134276,01 грн., що підтверджується довідкою відділення ПАТ ПУМБ «Регіональний центр в м. Маріуполь» №МРL-52/177 від 23.02.2015р., що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, складеним сторонами станом на 11.02.2015р.Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 344175грн. 99 коп.

Приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 344175грн.99коп.

В ході розгляду справи відповідачем надано клопотання про надання відстрочки виконання рішення у справі №908/2721/15-г, яке обґрунтоване складним фінансовим станом відповідача, наявністю інфляційних процесів у економіці держави та знаходження товариства в зоні проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про надання відстрочки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 21.10.2013р. № 506/5-848 направив позивачу графік погашення заборгованості за поставлену продукцію по договору № ПСН-04923 від 19.04.2013р. на суму 374499,99 грн., в якому зазначив 7 періодів погашення наявної заборгованості, останній платіж було визначено - 27.11.2013р. Проте, даного графіку розстрочення погашення заборгованості відповідач не дотримався, здійснивши лише один платіж, при цьому, сума яка підлягала сплаті була здійснена лише частково.

Разом з тим, інфляційні процеси, які перебувають у державі знецінюють вартість гривні по відношенню до попереднього періоду. Так, за період часу з моменту виникнення у відповідача заборгованості до даного часу індекс інфляції виріс. Сума заборгованості поступово знецінюється.

Водночас, звертає на себе увагу той факт, що позивач як і відповідач знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2015р. по справі №908/2721/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2015р. по справі №908/2721/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2015р. по справі №908/2721/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.О.Радіонова

В.М.Татенко

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.