Постанова № 48068720, 30.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 липня 2015 р. № 820/5677/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять суд зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вчинити певні дії, а саме: зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, який згідно запису про обтяження за №8449358 від 11.09.2007 р., здійснений на підстави ухвали (б/н) від 27.09.2001р., видавник ВДВС Київського району м.Харкова та котрий повинен бути знятим на підставі постанови №1/21 про закінчення виконавчого провадження від 11 травня 2005 року; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що в грудні 2014 р. та квітні 2015 року зверталися до Реєстраційної служби ХМУЮ з метою реєстрації належного їм права власності на квартиру АДРЕСА_1, але реєстрацію права власності було зупинено, у зв'язку з тим, що постановою Київського ВДВС ХМУЮ від 27.09.2001 року накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_3 (нині покійного) та оголошено заборону на його відчуження. Об'єктом обтяження, зокрема, стала квартира АДРЕСА_1, котра належить на праві спільної сумісної власності позивачам та ОСОБА_4.

Позивачі стверджують, що вказаною постановою вони обмежені у праві як власники квартири вільно розпоряджатись своїм майном. Окрім того, постановою №1/21 Київського ВДВС ХМУЮ від 11.05.2005 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документу №б/н, виданого Київським райсудом м.Харкова, про стягнення з ОСОБА_3 боргу та знято арешт. Разом з тим, постанова державного виконавця не виконана у повному обсязі, а саме: не здійснено зняття з електронного реєстру запису про обтяження об'єктів нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1. За таких обставин, Київський відділ ДВС Харківського МУЮ повинен зняти арешт з нерухомого майна, що належить позивачам.

Представник позивачів прибув у судове засідання та склав на адресу суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі, на підставі документів, що містяться в матеріалах справи. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. (а.с.62).

Відповідач - Київський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку ст.33-35 КАС України, правом надати заперечення не скористався.

З огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача з огляду на приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, суд приходить до наступного:

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), котрі відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, крім іншого, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

З аналізу викладених вище норм права, суд доходить висновку, що виконавче провадження являє собою сукупність дій державного виконавця, спрямованих на примусове виконання, зокрема, рішень судів. Суд зазначає, що державним виконавцем учиняються дії з примусового виконання, крім іншого, саме рішення судів. Стягувач завертається до державного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду. Виконавчий документ, зокрема, виконавчий лист, що виданий судом, є підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню саме рішення суду.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у Київському відділі ДВС Харківського МУЮ знаходився виконавчий документ № б/н, виданий 2001р. Київським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_5 боргу у сумі 7970,36 грн. на користь ЖЕК-2. (а.с. 20-22).

Постановою № 1/21 від 11.05.2005р., затвердженою начальником ВДВС Київського РУБ м. Харкова, державним виконавцем відділу у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, п. 2 якої знято арешт з усього майна належного ОСОБА_5, що мешкає: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Проте, як вбачається з Інформаційної довідки з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на теперішній час квартира АДРЕСА_1 є об'єктом обтяження на підставі ухвали про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 27.09.2001р. Відділу ДВС Київського району м.Харкова (а.с. 64).

З метою реалізації своїх прав на реєстрацію права власності належної їм квартири позивачі, зверталися до Реєстраційної служби ХМУЮ, де отримали відмову в реєстрації права власності, у зв'язку зі знаходженням під арештом спірної квартири.

Позивач 1 - ОСОБА_1, звернувся з заявою до Київського ВДВС ХМУЮ, в якій просив здійснити дії щодо виконання постанови державного виконавця №1/21 та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.

Листом від 17.02.2015 року в.о. (а.с. 22) начальника Київського ВДВС ХМУЮ повідомив позивача, що виконання постанови державного виконавця від 11.05.2005 р. не можливе, у зв'язку з тим, що документи по справі, боржником якими є ОСОБА_5 на виконанні не знаходяться, а також запропоновано вирішити дане питання у судовому порядку. (а.с.22).

Перевіряючи відповідність закону спірного рішення суб'єкта владних повноважень, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що порядок дій державного виконавця у разі звернення стягнення на майно боржника встановлений ст. 52 -59 Закону України "Про виконавче провадження".

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 згаданого вище Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1, яка є об'єктом обтяження за постановою державного виконавця, належить на праві спільної (часткової) власності ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_4.

Згідно приписів ст. ст. 317, 319 та 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, постановою державного виконавця №1/21 від 11.05.2005 р. було закрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду та знятий арешт з усього майна, належного ОСОБА_5, у зв'язку зі сплатою боржником боргу, однак, вказана постанова не реалізована в повній мірі.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що існують всі законні підстави для скасування арешту майна та заборони на його відчуження, яке було накладено на підставі постанови державного виконавця Київського відділу ДВС Харківського МУЮ.

У ході розгляду справи судом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин, а відтак, позов належить задовольнити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог п. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зняти арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1, який згідно запису про обтяження за №8449358 від 11.09.2007 р., здійснений на підстави ухвали (б/н) від 27.09.2001р., видавник ВДВС Київського району м.Харкова та котрий повинен бути знятим на підставі постанови №1/21 про закінчення виконавчого провадження від 11 травня 2005 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко