Постанова № 48068557, 04.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 серпня 2015 р. № 820/6436/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Швець Р.П.,

представника відповідача - Щербак Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі Плюс"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соллі Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0002862203 від 29.08.2014 р., прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Харківській області;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №00041022 від 12.12.2014 р., прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Харківській області;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242203 від 18.02.2015 р., прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Харківській області.

Позивач обґрунтовував свій позов тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, тому є неправомірними та прийнятими з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області у період з 18.08.2014 р. по 21.08.2014 р. було проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Атрікс Груп» за період з 01.04.2014 р. по 30.04.2014 р., за результатами якої складено акт від 22.08.2014 року № 1290/20-23-22-01-05/35244815.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс» п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1, ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству донараховано податку на додану вартість всього у сумі 549900 грн., у тому числі за квітень 2014 рок у сумі 549900 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002862203 від 29.08.2014 року.

Також, судом встановлено, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області у період з 10.11.2014 р. по 11.11.2014 року було проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 18.11.2014 року №1667/20-23-22-02-06/35244815 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.», за висновками якого встановлені порушення товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс» п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1, ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству донараховано податку на додану вартість всього у сумі 41655 грн., у тому числі за липень 2014 рок у сумі 41655 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004102202 від 12.12.2014 р.

Крім того, Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області у період з 27.01.2015 р. по 02.02.2015 р. було проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 05.02.2015 року № 133/20-23-22-01-05/35244815 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс» з питань взаємовідносин з ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р.», за висновками якого встановлені порушення товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі Плюс» п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1, ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству донараховано податку на додану вартість всього у сумі 246000 грн., у тому числі за вересень 2014 рок у сумі 246000 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000242203 від 18.02.2015 р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображених в актах висновків на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Атрікс Груп», ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП».

Між ТОВ «Соллі Плюс» та ТОВ «Атрікс Груп» був укладений договір оренди обладнання №2/14 від 03.02.2014 р., за умовами якого, вказаний контрагент у якості орендодавця передав на адресу ТОВ «Соллі Плюс» у якості орендаря обладнання для проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту автотранспортної техніки.

За результатами виконання умов договору оренди обладнання № 2/14 від 03.02. 2014 р. у лютому-квітні 2014 року, між підприємствами були підписані акти надання послуг №1373 від 30.04.2014 р. та №1374 від 30.04.2014 р.

Також орендодавцем були виписані на податкові накладні №974 та №975 від 30.04.2014 р.

Сплату за надані послуги за договором оренди обладнання позивач здійснив шляхом перерахування грошових коштів на рахунок нового кредитора у відповідності до наданого до матеріалів справи договору про переведення боргу. Також сторонами була використана вексельна форма розрахунків, що відповідає умовам укладеного сторонами правочину.

До того ж, між ТОВ «Соллі Плюс» та ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» укладено договір про надання посередницьких послуг №31/07 від 01.06.2014 року та договір про надання юридичних послуг №47 від 01.07.2014 року.

За умовами посередницького договору № 31/07 від 01.06.2014 року ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» (виконавець) за дорученням ТОВ «Соллі Плюс» (замовник), зобов'язувалося представляли інтереси ТОВ «Соллі Плюс» на ринку надання послуг та виконання робіт по ремонту автомобільного транспорту та продажу автомобілів, пошуку споживачів на автомобільному ринку, веденню переговорів та укладання договорів по реалізації автомобілів, автомобільних запасних частин.

Фактично вказані послуги здійснювалися шляхом пошуку вказаним контрагентом для позивача споживачів послуг з ремонту автотранспорту та покупців автомобілів. Вказані послуги відповідають основному виду діяльності позивача.

За умовами вищенаведеного посередницького договору виконавець отримував винагороду за фактично укладені договори купівлі-продажу між замовником та знайденими виконавцем покупцями.

Розмір винагороди визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт.

За результатами наданих за посередницьким договором №31/07 від 01.06.2014 р. послуг, між підприємствами був підписаний акт наданих послуг № 207 від 31.07.2014 р.

Крім того, судом було досліджено звіт про виконання умов посередницького договору, який був наданий виконавцем на адресу замовника, та зі змісту якого вбачається, що у червні-липні 2014 р. ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» знайшов покупця на купівлю автомобілів. Загальна сума на яку були укладені договори купівлі-продажу становить 5414680 грн. Сторони домовились, що винагорода виконавця складає 3 відсотки від вказаної суми.

Надані позивачем та долучені до справи договори та первинні документи, складені при здійсненні господарських відносин між позивачем та покупцем, який був залучений за результатами проведених ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» робіт по пошуку покупців для ТОВ «Соллі Плюс», свідчать про економічно обґрунтовані причини, в зв'язку з якими виникла необхідність отримання послуг за вказаним посередницьким договором, а також відображено економічний ефект отриманий від наданих посередницьких послуг. Наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що за результатами роботи ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» позивачем було здійснено продаж автомобілів знайденому посередником покупцю.

При цьому суд зазначає, що саме на досягнення позитивного економічного ефекту та отримання прибутку спрямована діяльність суб'єктів господарювання. Отже, укладаючи господарські угоди суб'єкт господарювання слідує меті досягнення позитивного економічного ефекту, що встановлено в даній справі.

За умовами договору про надання юридичних послуг № 47 від 01.07.2014 року ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» (виконавець) за дорученням ТОВ «Соллі Плюс» (замовник) зобов'язувалося надавати юридичні послуги.

Судом встановлено, що у червні 2014 року загальні збори учасників ТОВ «Соллі Плюс» з метою поповнення обігових коштів підприємства, а також проведення розрахунку по поточним зобов'язанням прийняли рішення про залучення кредитних коштів. З метою визначення вартості майна підприємства, юридичного аудиту наявних правовстановлюючих документів та підготовки необхідних документів для оформлення договорів застави, був укладений договір про надання юридичних послуг з ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА».

Зміст наданих юридичних послуг міститься в акті приймання-передачі наданих послуг № 206 від 31.07.2014р. з якого вбачається, що у липні 2014 року ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» здійснило заходи, щодо підготовки відповідних документів щодо передачі ТОВ «Соллі Плюс» нерухомого майна в заставу с метою отримання кредитних коштів.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» суми ПДВ по податковим накладним: № 108 від 31.07.2014 р. та № 109 від 31.07.2014 р.

Наявність виписаних податкових накладних та їх належне документальне оформлення відповідачем у справі не заперечується.

Також судом встановлено, що позивачем були укладені правочини з ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП», а саме: договір оренди обладнання № 99 від 15.06.2014 року, договір про надання юридичних послуг № 97 від 01.08.2014 року та договір про надання клінінгових послуг № 98 від 01.08.2014 р.

За умовами договору оренди обладнання №99 від 15.06.2014 року ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» (орендодавець) за передав ТОВ «Соллі Плюс» (орендар) в оренду визначене в додатку до договору обладнання для використання у господарській діяльності з виконання робіт по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту автомобілів.

Надані до матеріалів справи первинні документи підтверджують, що при виконанні умов вказаного договору оренди обладнання, орендодавець здійснив встановлення та опробування працездатності переданого в оренду обладнання в приміщенні станції технічного обслуговування орендаря, про що сторонами були підписані відповідні акті тестування обладнання. Обладнання, яке було передано в оренду, було взяте ТОВ «Соллі Плюс» на облік у якості тимчасово використовуваних основних засобів, згідно актів внутрішнього переміщення обладнання.

Судом встановлено, що номенклатура переданого в оренду обладнання відповідає основному виду діяльності ТОВ «Соллі Плюс», факт передачі обладнання підтверджується підписаним сторонами відповідними актом приймання-передачі обладнання від 15.06.2014 року, в якому вказується яке саме обладнання було передано орендодавцем орендарю на виконання умов договору.

За результатами виконання умов договору оренди обладнання №99 від 15.06.2014 року у червні-вересні 2014 року, між підприємствами були підписаний акт надання послуг № 3179 від 30.09.2014 р.

Також ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» за результатами наданих послуг була виписана податкова накладна № 263 від 30.09.2014 р.

За умовами договору № 98 від 01.08.2014 р. ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» надавало на адресу ТОВ «Соллі Плюс» клінінгові послуги, а саме послуги з організації виконання робіт по прибиранню приміщень в будівлях автосалонів та станцій технічного обслуговування автомобілів, що належать позивачу.

За результатами виконаних робіт між підприємствами був підписаний відповідний акт виконаних робіт №3171 від 30.09.2014 р., та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» за результатами виконаних робіт було виписано податкову накладну № 255 від 30.09.2014 р.

За умовами договору про надання юридичних послуг про надання юридичних послуг № 97 від 01.08.2014 року ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» (виконавець) за дорученням ТОВ «Соллі Плюс» (замовник) зобов'язувалося надавати юридичні послуги.

З наданих до матеріалів справи письмових доказів, судом встановлено, що у липні 2014 року керівництво ТОВ «Соллі Плюс» з метою поповнення обігових коштів підприємства, а також проведення розрахунку по поточним зобов'язанням прийняло рішення про продаж деякого нерухомого майна. З метою пошуку потенційних покупців, проведення попередніх переговорів, визначення найбільш сприятливих умов продажу, підготовці необхідних для здійснення правочину документів, був укладений договір про надання юридичних послуг з ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП».

Зміст наданих юридичних послуг було визначено в актах приймання-передачі наданих послуг, згідно яких у серпні 2014 року ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» знайшов покупця та здійснив юридичний супроводження укладання договорів купівлі-продажу належного позивачу нерухомого майна.

За результатами наданих за договором № 97 від 01.08.2014 року юридичних послуг, між підприємствами був підписані акти приймання-передачі наданих послуг №3161 від 01.09.2014 р., № 3162 від 02.09.2014 р., № 3163 від 03.09.2014 р., № 3164 від 04.09.2014 р.

ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» за результатами наданих послуг були виписані податкові накладні № 245 від 01.09.2014 р., № 246 від 02.09.2014 р., № 247 від 03.09.2014 р., № 248 від 04.09.2014 р.

Загальна вартість наданих юридичних послуг за договором №97 від 01.08.2014 року визначалася в актах приймання-передачі наданих послуг та склала 239600 грн.

З наданих до матеріалів справи первинних документів вбачається, що у відповідності до умов договору про відступлення права вимоги від 16.10.2014 р., ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» відступив право вимоги від ТОВ «Соллі Плюс» сплати грошових коштів за вказаними договорами новому кредитору - ТОВ «Плутон Капітал». ТОВ «Соллі Плюс» у якості сплати за надані послуги згідно вказаного договору випасав на адресу нового кредитора простий вексель, що відповідає умовам укладеного сторонами правочину.

Суд зазначає, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов висновків про порушення підприємством позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є наявність податкової інформації у відношенні контрагентів позивача про нереальність проведених ними господарських операцій.

Жодних інших мотивів Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області в основу спірних рішень не покладено.

Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 4, 6 наказу ДПА України від 22.12.2010 року №984 (чинний) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи. Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні наведених угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів - ТОВ «Атрікс Груп», ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» та ТОВ «ПРОМЛАЙН ГРУП» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість послуг та робіт. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3 зазначеної статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстровані платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень Податкового кодексу та не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі належних чином оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених при здійсненні господарських операцій, які підтверджені документально та належним чином виконані.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, суд визначає, що позивачем законно та обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану суми ПДВ, повязані з виконанням підприємствами-контрагентами на користь позивача послуг та робіт згідно умов вищенаведених договорів, адже надані до матеріалів справи договори, акти прийому-передачі, податкові накладні та інші первинні документи мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем послуги та роботи задовольняли потреби позивача виключно в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0002862203 від 29.08.2014 р., №0004102202 від 12.12.2014 р., прийняті Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі Плюс" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002862203 від 29.08.2014 р., прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Харківській області;

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0004102202 від 12.12.2014 р., прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Харківській області;

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242203 від 18.02.2015 р., прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі Плюс" (код ЄДРПОУ 35244815) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко