Постанова № 48051104, 09.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2015 року Справа № 810/2782/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова

до

про

Дочірнього підприємства "Науково – дослідний інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут автоматизованих систем управління транспортом газу"

стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова звернулось до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Науково – дослідний інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут автоматизованих систем управління транспортом газу" про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 № 1977-XII, та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, у загальному розмірі 3618 грн. 36 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.07.2015 № 4959/07/31).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має у своєму складі філію, яка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова. Посилаючись на приписи статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 №1977-ХІI, позивач стверджує, що відповідач має перед Пенсійним фондом України заборгованість з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної та виплаченої науковим (науково-педагогічним) працівникам, які працювали у відповідача, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

У судове засідання, призначене на 09.07.2015, представники сторін не з’явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Крім того, до суду надійшла заява представника відповідача про визнання адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Дочірнє підприємство "Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 32710871, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8) є юридичною особою, у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є страхувальником, який перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області.

Відповідач має у своєму складі філію "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут автоматизованих систем управління транспортом газу", яка розташована у м. Харкові і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова.

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова на підставі повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за червень 2015 року.

З урахуванням заяви позивача від 07.07.2015 № 4959/07/31 про зменшення розміру позовних вимог, розмір витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем за наведений вище період, становить 3618 грн. 36 коп.

На час розгляду справи суму заборгованості по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 №1977-ХІI, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за червень 2015 року відповідачем сплачено не було, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створення умов для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку визначено Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 № 1977-ХІI (надалі – Закон України № 1977-ХІI).

Статтею 24 Закону України № 1977-ХІI визначено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 60 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету.

Для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

На виконання вимог Закону України № 1977-ХІI постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 372 затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (надалі – Порядок № 372).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково – педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації (пункт 3 Порядку № 372).

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення відповідного зразка.

При цьому, зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Як свідчать наявні матеріали справи, розмір фактичних витрат територіального органу Пенсійного фонду України, що підлягають відшкодуванню відповідачем за червень 2015 року, становить 3618 грн. 36 коп.

На підставі викладеного, судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 №1977-ХІI, і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у вказаному вище розмірі.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат територіального органу Пенсійного фонду України з відшкодування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, їх завищення або безпідставності нарахування представником відповідача суду надано не було.

Крім того, на день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив та визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду визнати адміністративний позов повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв’язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами третьою та четвертою статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова у розмірі 3618 грн. 36 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та позов визнав, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 51, 69, 70, 71, 112, 122, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Науково – дослідний інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова заборгованість у сумі 3618 (три тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 36 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.