Постанова № 48050563, 21.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2015 року Справа № 810/2741/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської областідо проТовариства з обмеженою відповідальністю "Фастівка" стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівка" заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 у загальному розмірі 4783 грн. 76 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за червень 2015 року.

Посилаючись на пункт 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV та розділ 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастівка" в силу положень абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР є звільненим від відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

На думку представника відповідача, фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 у вказаному вище розмірі не підлягають відшкодуванню відповідачем, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем, за відсутності визначених законодавством підстав, працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівка" призначено пенсію на підставі пунктів "б" "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та включено витрати на виплату та доставку пенсій по вказаним особам до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2015 рік.

Представник відповідача стверджує, що наведені особи набули право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, у звязку з чим законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на користь таких осіб відсутні.

Представник відповідача також звертає увагу на те, що позивачем не доведено факту понесення територіальним органом Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у наведеному вище розмірі, а відтак позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

У судове засідання, призначене на 21.07.2015, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 42, 43).

Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон України № 400/97-ВР), платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастівка" (ідентифікаційний код 03755437, місцезнаходження: 09157, Київська область, Білоцерківський район, с. Фастівка, вул. Радянська, буд. 1) зареєстроване в якості юридичної особи 15.05.2001 (копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 13-14).

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області за № 1010018, що підтверджується відомостями, наведеними в картці особового рахунку відповідача (а.с. 12).

Таким чином, відповідач є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування у розумінні Закону України № 400/97-ВР.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі Закон України № 1788-XII) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV).

Приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Законом України № 1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.

До набрання чинності Законом України № 1058-IV обов`язок щодо відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів бз статті 13 Закону України № 1788-XII, було передбачено Законом України № 400/97-ВР.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону України № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від обєкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 1058-IV, страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обовязкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Тобто, у розумінні Закону України № 1058 - IV, грошові кошти, які сплачуються субєктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів бз статті 13 Закону України № 1788-XII, є страховими внесками.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція).

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 розділу 6 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як свідчать наявні матеріали справи, а саме: розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону України № 1788-XII, розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підлягає відшкодуванню відповідачем за вказаний вище період, становить 4783 грн. 76 коп.

З матеріалів справи вбачається, що територіальним органом Пенсійного фонду України вручено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в яких зазначено виплачені суми пенсій разом з витратами на їх доставку, що підтверджується копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 10).

Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, відомостями картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 (а.с. 12), розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 7, 8) та довідками територіального органу Пенсійного фонду України від 16.07.2015 № 3843/06 та 16.07.2015 № 3844/06 (а.с. 35, 36), в яких повідомляється про те, що станом на 16.07.2015 заборгованості по виплаті та доставці пільгових пенсій перед пенсіонерами позивач не має.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи представника відповідача стосовно недоведення позивачем факту понесення територіальним органом Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у загальному розмірі 4783 грн. 76 коп. є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача посилається, зокрема, на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівка" обовязку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з огляду на приписи абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України № 400/97-ВР.

Вказані доводи не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

В силу приписів пункту 1 статті 1 та абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України № 400/97-ВР для субєктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що з огляду на субєктний склад для платників фіксованого сільськогосподарського податку зроблено виключення, в силу якого вони не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України № 1058-IV.

Разом з тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким до Податкового кодексу України внесено зміни, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок та запроваджено нову форму оподаткування - єдиний податок, в якому передбачено окрему (четверту) групу платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Внаслідок змін у правовому регулюванні, що відбулись у податковому законодавстві (виключення положень про фіксований сільськогосподарський податок), відпали і підстави для звільнення від оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, оскільки з 01.01.2015 правовим порядком не передбачено такої категорії платників податків як платники фіксованого сільськогосподарського податку.

В той же час, для платників окремої (четвертої) групи платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

На підставі викладеного, судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, у вказаному вище розмірі.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у вказаному вище розмірі, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фастівка" суду надано не було.

Слід також зазначити, що доказів оскарження відповідачем відповідних рішень про призначення пільгових пенсій або дій чи бездіяльності з їх виплати представником відповідача суду також не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області у розмірі 4783 грн. 76 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівка" на користь Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у сумі 4783 (чотири тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.