Постанова № 48050342, 03.08.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2015 рокум. Ужгород№ 807/1360/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Гелетей А.В.

за участю:

позивача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ужгороді Закарпатської області, представник - ОСОБА_1;

відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Верховина", представник - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ужгороді Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 806,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Відповідач згідно з Розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів за ІІІ квартал 2004 року самостійно визначив суму заборгованості за страховими внесками, що належить до сплати, однак заборгованість добровільно не сплатив. У звязку з цим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 806,60 грн.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився без поважних причин, заперечення на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідача було зареєстровано, юридичну особу 12.04.1996 року (а.с. 5). Також, відповідач є платником внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та перебуває на обліку у позивача.

Згідно з Розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів за ІІІ квартал 2004 року відповідач самостійно визначив суму несплачених страхових внесків у розмірі 806,60 грн. (а.с. 6).

Дана суму заборгованості відповідачем на день судового розгляду самостійно не сплачена.

Зокрема, відповідно до ст. 1 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року №16/98-ВР (далі - Основи №16/98-ВР) загальнообовязкове державне соціальне страхування - це система прав, обовязків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно до ст. 4 Основ №16/98-ВР страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності є видом загальнообовязкового державного соціального страхування.

У відповідності до ст. 14 Основ №16/98-ВР страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Статтею 6 Закону України від 23.09.1999 року №1105-XIV "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон України №1105-XIV) (у редакції що діяла до 01.01.2011 року) встановлено, що субєктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №1105-XIV Фонд є некомерційною самоврядною організацією, але відносини, що виникають між застрахованими особами, страхувальниками і страховиком, мають усі ознаки публічно-правових, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Фонд у цих відносинах, хоча і не є органом державної влади, але здійснює управлінські функції на виконання делегованих владних повноважень.

Згідно до ч. 5 ст. 21 Основ №16/98-ВР (у редакції, що діяла до 01.01.2011 року) обовязок сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань покладався виключно на роботодавця.

Крім того, ч. 2 ст. 45 Закону України №1105-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2011 року) встановлено, що роботодавець як страхувальник зобовязаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

У відповідності до ст. 22 Основ №16/98-ВР до 1 січня 2011 року порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 6 ст. 47 Закону України №1105-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2011 року) визначено, що страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до ст.1 Закону України від 11.01.2001 року №2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування" (у редакції, що діяла до 01.01.2011 року), а також, ст. 45 Закону України №1105-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2011 року) відповідач зобовязаний був щомісячно сплачувати до позивача страхові внески в розмірі 2,77 % від фонду заробітної плати (з 10.12.2002 року по 30.04.2003 року) та з 01.05.2003 року по 31.12.2005 року - у розмірі 2,62 %.

У відповідності до пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відтак, відповідач порушуючи вимоги Закону України №1105-XIV (у редакції, що діяла до 01.01.2011 року) протягом 2002-2004 років несвоєчасно сплачував до позивача страхові внески, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 806,60 грн., що підтверджується Розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів за ІІІ квартал 2004 року (а.с. 6).

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані (заперечення проти позову відповідач суду не надав) та підлягають до задоволення повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ужгороді Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина" - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина" (вул. Жатковича, 28 "А", м. Ужгород, Закарпатська область, 88010, код ЄДРПОУ 13582759) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Ужгороді Закарпатської області заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 806,60 (вісімсот шість гривень шістдесят копійок) грн.

3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя ОСОБА_2

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 3 серпня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 5 серпня 2015 року.