Ухвала суду № 48049369, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/9991/39889/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріса»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2011

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі № 2а-13405/10/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Веріса»

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі

м. Дніпропетровська (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2011, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 17.09.2010 №0000252304/0/24457/23-4 в частині зменшення ТОВ «Веріса» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2-й квартал 2010 року у розмірі 458407,00 грн.; від 17.09.2010 №0000242304/0/24459/23-4; перша податкова вимога ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 22.11.2010 №1/1220; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Веріса» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Відповідно до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, донарахування податкового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.09.2010 № 2712/23-4/36096017. Згідно з цим актом товариство порушило норми підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит на загальну суму 1481868,00 грн. у податковому обліку за листопад 2009 року у розмірі 1477000,00 грн., 1-й та 2-й квартали 2010 року на 4571,00 грн. та 297,00 грн. відповідно за операціями з поставки ТОВ «Веріса» від ЗАТ «Приват Інтертрейдінг» 4-х літаків та комплектуючих в асортименті; за операціями з поставки від ВАТ АК «Дніпроавіа» послуг із місцестоянки; 7,14 грн. - за податковими накладними інших постачальників, які не мали реального характеру та не призначались для їх використання у господарській діяльності ТОВ «Веріса», з огляду на відсутність у останнього основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів управлінського та технічного персоналу, унаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 93,00 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за 2-й квартал 2010 року у розмірі 1476907,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно ТОВ «Веріса» прийняті податкові повідомлення-рішення 17.09.2010 №0000252304/0/24457/23-4 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за 2-й квартал 2010 року на 1476907,00 грн.; №0000242304/0/24459/23-4 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 263,00 грн., у тому числі: 93,00 грн. за основним платежем та 170,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ЗАТ «Приват Інтертрейдінг» літаків ЯК-40 за договорами купівлі-продажу від 04.11.2009: №ВС-001/09 (літак Як-40 (заводський №9610647, дата випуску - 07.04.1976, бортовий номер UR-PIT) вартістю 690000,00 грн., в тому числі ПДВ 115000,00 грн.), №ВС-002/09 (літак Як-40 (заводський № 9711352, дата випуску - 12.03.1977, бортовий номер UR-BWF) вартістю 1356000,00 грн., в тому числі ПДВ 226000,00 грн.); №ВС-003/09 (літак Як-40 (заводський №9530943, дата випуску - 24.09.1975, бортовий номер UR-BWЕ) вартістю 705000,00 грн., в тому числі ПДВ 117500,00 грн.), №ВС-004/09 (літак Як-42д (заводський №4520423219102, дата випуску - 12.08.1992) вартістю 6111000,00 грн., в тому числі ПДВ 1018500,00 грн.), сторони підписали акти приймання-передачі від 30.11.2009, постачальник виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких він сформував податковий кредит відповідних податкових періодів та сплатив вартість товару.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 цього пункту встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Дійшовши висновку про не підтвердження у судовому процесі реального характеру поставки позивачу від ЗАТ «Приват Інтертрейдінг» літаків ЯК-40 та пов'язаних із цією поставкою господарських операцій, як підстави для відмови в позові, апеляційний суд виходив із встановлених у справі обставин щодо відсутності у ТОВ «Веріса» трудових ресурсів (працює 1 особа на постійній основі та 1 особа за сумісництвом), управлінського та технічного персоналу, необхідних для здійснення діяльності, пов'язаної з експлуатацією повітряних суден; основних засобів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності як такої, а тим більше для здійснення обслуговування повітряних суден, які у подальшому передавались в оренду їх продавцю - ЗАТ «Приват Інтертрейдінг» за актами приймання-передачі, які датовані одним днем із актами приймання-передачі повітряних суден за договорами купівлі-продажу - 30.11.2009. Висновок суду про відсутність реального характеру поставки зроблений із врахуванням і таких обставин, які свідчать про відсутність наміру у позивача при придбанні повітряних суден отримати економічний результат від цих господарських операцій, як-то: не співрозмірність орендної плати за договором оренди повітряного судна - 120,00 грн., у тому числі ПДВ 20,00 грн. за 1 годину польоту 1 літака; перебування керівника ТОВ «Веріса» - Чумаченка І.І. на посадах директора або головного бухгалтера ще 7 суб'єктів господарської діяльності.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів..

Висновок суду першої інстанції щодо факту поставки позивачу від ЗАТ «Приват Інтертрейдінг» повітряних суден зроблений без врахування обставин, на які посилається ДПІ (відсутність у нього матеріально-технічних, трудових ресурсів, зокрема технічного персоналу, необхідних для подальшого обслуговування придбаних повітряних суден, які виключають можливість реальної діяльності зазначених суб'єктів підприємницької діяльності) та не відповідає вище наведеній правовій позиції Верховного Суду України.

З врахуванням цього суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що надані позивачем податкові накладні, недивлячись на їх формальну відповідність нормам Закону № 168/97-ВР, не є безумовним підтвердженням факту поставки від ЗАТ «Приват Інтертрейдінг».

Відповідно до частини 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо юридичної оцінки податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріса» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев