Постанова № 48048859, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/9991/68497/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі № 2а-17713/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Террамет»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 21.07.2011: № 0001232302 та № 0001222302.

У касаційній скарзі ДПІ просить ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.05.2011 за № 1492/23/34329494, про порушення ТОВ «Террамет» норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено валові витрати у податковому обліку за 2-3 квартали 2010 року на загальну суму 2679554,00 грн. та податковий кредит у податковій декларації за вересень 2010 року на загальну суму 214286,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Крініум», ТОВ «Вторметіндастрі», ПП «Ріфтон», у яких відсутні основні фонди та трудові ресурси, необхідні для здійснення поставки; неправильно визначено суму амортизаційних відрахувань по основним фондам 3-ї групи за нормою амортизації 6 відсотків, що призвело до їх завищення у податковому обліку за 2-й та 4-й квартали 2010 року на 404,00 грн. Внаслідок цих порушень податкового законодавства ТОВ «Террамет» занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 669990,00 грн. та з податку на додану вартість на 214286,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно ТОВ «Террамет» прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.07.2011: № 0001232302 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 214286,00 грн. за основним платежем та 53571,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001222302 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 669990,00 грн. за основним платежем та 167497,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Крініум» металопродукції за договором поставки від 02.08.2010 № 08/02/07, від ТОВ «Вторметіндастрі» - металобрухту за договором купівлі-продажу від 22.02.2010 № 356 та послуг з переробки, порізки, сортуванню металу за договором на виконання робіт від 24.02.2010 № 358, від ПП «Ріфтон» - металопродукції (металоконструкції, колісні пари) за договором купівлі-продажу від 01.06.2010 № 376, сторони зазначених договорів підписали акти приймання-здачі виконаних робіт, акти приймання брухту та відходів кольорових металів; вказані постачальники виписали позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит (за податковими накладними ТОВ «Крініум») у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість відповідно за зазначені вище податкові звітні періоди.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з реального характеру поставок між позивачем та ТОВ «Крініум», ТОВ «Вторметіндастрі», ПП «Ріфтон». Такий висновок зроблений судами з посиланням на підтвердження поставок товарів (послуг) цими суб'єктами підприємницької діяльності на адресу позивача первинними документами, наданими позивачем під час перевірки та в судовому процесі, щодо придбання та подальшої реалізації ним металобрухту, зокрема щодо транспортування останнього до позивача як за рахунок постачальників, так і орендованим позивачем транспортом; використання отриманих позивачем від ТОВ «Вторметіндастрі» послуг в господарській діяльності, пов'язаній з постачанням металобрухту; наявності у позивача орендованої промислової площадки, необхідної для здійснення такого роду господарської діяльності.

Однак, з такими висновками можна погодитись лише частково.

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до матеріалів справи доказів, а саме: копій вище зазначених договорів, накладних, податкових накладних, актів приймання-здачі виконаних робіт, доказів подальшої реалізації металобрухту, доказів наявності у позивача орендованого транспорту, необхідного для здійснення транспортування металобрухту, доказів наявності промислової площадки та нежитлового приміщення, - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, із врахуванням того, що основним видом діяльності позивача є заготівля, переробка металобрухту чорних та кольорових металів, встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Крініум», ПП «Ріфтон» металобрухту та від ТОВ «Вторметіндастрі» послуг з переробки, порізки, сортуванню металу; зв'язок цих витрат із цілями господарської діяльності позивача і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками вказаних господарських операцій з цими суб'єктами підприємницької діяльності сум валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про правомірне декларування позивачем валових витрат за наслідками поставки від ТОВ «Вторметіндастрі» металобрухту, не звернули увагу на норми Закону України «Про металобрухт» (далі - Закон № 619-XIV).

Згідно з абзацом тринадцятим ст. 1 цього Закону документи у сфері роботи з металобрухтом - документи, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам, вибухову, пожежну, екологічну та радіаційну безпеку;

Відповідно до частини одинадцятої ст. 4 цього Закону (у редакції Закону України від 25.12.2002 р. N 359-IV) приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.

Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року (частина дванадцята цієї статті у редакції Закону України від 25.12.2002 р. N 359-IV).

Джерело походження металобрухту (металів чорних (вторинних); брухту та відходів кольорових металів) є обов'язковою складовою змісту акту приймання металів чорних (вторинних) та акту приймання брухту та відходів кольорових металів, форми яких затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 № 127/595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11. 2007 за N 1258/14525) (додатки 6, 7) (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011 № 183). У свою чергу, як встановлено частинами одинадцятою та дванадцятою ст. 4 Закону № 619-XIV, акт приймання промислового брухту є обов'язковим документом, що засвідчує факт передачі металобрухту від однієї юридичної особи до іншої. При відповідності акту приймання металобрухту вище зазначеним нормативно встановленим норми він є допустимим і належним доказом обставин щодо поставки промислового металобрухту.

Однак, в приєднаних до справи актах приймання металів чорних (вторинних) та актах приймання брухту та відходів кольорових металів, наданих позивачем на підтвердження поставки металобрухту від ТОВ «Вторметіндастрі», в графі «джерело походження металобрухту (металів чорних (вторинних)» та «джерело походження брухту та відходів кольорових металів» є вказівка лише на закуплений брухт (закуплений лом). В актах відсутні дані щодо способу доставки (номер вагона, контейнера, автотранспорт тощо), транспортної накладної (товарно-транспортної накладної) (серії, номера, дати), що також є обов'язковим реквізитом відповідно до додатків 6, 7 до наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України від 23.10.2007 № 127/595 (а.с. 9, 10, 12, 13-17, 20, 22, 24, 25, 27-30, 33, 35, 37-39, 41-45, т.2). З огляду на не відповідність наданих позивачем актів приймання металобрухту нормативно встановленим вимогам вони не можуть бути розцінені як документи у сфері роботи з металобрухтом, а відтак доказом передачі (поставки) металобрухту від ТОВ «Вторметіндастрі» на адресу ТОВ «Террамет». При цьому до справи приєднані акти приймання акти металів чорних (вторинних) та акти приймання брухту та відходів кольорових металів, згідно з якими позивач передав металобрухт іншим суб'єктам господарювання (покупцям), які відповідають встановленим нормативним вимогам щодо їх змісту (в тому числі, стосовно джерела походження металобрухту, способу доставки, товарно-транспортної накладної на перевезення), що свідчить про обізнаність позивача з такого роду вимогами. Позивач здійснює діяльність у сфері роботи з металобрухтом, а тому довід ДПІ про його ймовірну обізнаність щодо характеру його діяльності (відсутність за місцезнаходженням, відсутність основних засобів, матеріально-технічної бази для здійснення операцій з металобрухтом, декларування за статистичною звітністю одного працівника в штаті, про що свідчить інформація в довідці ДПІ у Київському районі м. Донецька від 12.08.2010) є цілком обґрунтованим.

Згідно з частиною четвертою ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищенаведене, податковим органом правомірно зменшено у податковому обліку позивача суму валових витрат на 1429302,23 грн. за операціями з поставки від ТОВ «Вторметіндастрі» металобрухту. Отже, податкове повідомлення-рішення від 21.07.2011 № 0001222302 підлягає скасуванню у частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 296164,44 грн. (669990,00 - 373825,56(1429302,23 * 25%)) за основним платежем та 74033,60 грн. (167497,50 - 93463,90 (373825,56* 25%)) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з підпунктом 123.1 ст. 123 ПК, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 21.07.2011: № 0001232302 повністю та № 0001222302 частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 296164,44 грн. за основним платежем та 74033,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); в іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев