Ухвала суду № 48048729, 29.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/1495/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - Інспекція)

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 824/2053/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вема" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2012 № 0000730231.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з дотримання Підприємством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту за операціями з придбання нафтопродуктів у товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000» (далі - ТОВ «Біотехнології 2000») та з недоведеності Інспекцією фактів зловживань з боку платника у сфері оподаткування.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові. На думку скаржника, документи, подані позивачем на підтвердження його взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Біотехнології 2000», не можуть слугувати підставою для підтвердження права на податковий кредит, позаяк не відображають реальних фактів господарської діяльності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Як встановили суди, за результатами проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 Інспекцією було складено акт від 17.05.2012 № 229/22-1/21414473 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 358 045 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Підставою для цього нарахування слугував висновок Інспекції про те, що подані платником первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій з придбання товару (бензину А-95) у ТОВ «Біотехнології 2000», оскільки Товариством не представлено товарно-транспортних накладних. Також Інспекція посилається на: неналежне оформлення представлених платником видаткових та податкових накладних в силу відсутності у цих документах справжніх підписів, достовірних відомостей про місцезнаходження юридичних осіб; відсутність у ТОВ «Біотехнології 2000» майна, матеріальних та трудових ресурсів для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді права на податковий кредит з реальним виконанням господарської операції та з наявністю у платника первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, при дослідженні обґрунтованості сформованого платником податкового кредиту з ПДВ слід виходити не з формального подання платником документів на підтвердження витрат по сплаті ПДВ, а з наявності зв'язку понесених витрат з реальною фінансово-господарською діяльністю платника та його контрагента.

Податковий орган вправі відмовити у визнанні права платника на податковий кредит, тільки якщо останній не підтверджений документами, що містять достовірні відомості, та (або) відображені у податковому обліку операції є нереальними.

В силу частини другої статті 71 КАС обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень.

У справі, що переглядається, суди на підставі матеріалів справи встановили, що на підтвердження правомірності сформованого податкового кредиту по операціям з ТОВ «Біотехнології 2000» позивачем подано договір поставки нафтопродуктів від 01.09.2010 № 0304-01, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку Товариства, якими засвідчено оплату позивачем придбаного товару в безготівковому порядку.

Оцінивши зазначені докази за правилами статті 86 КАС суди дійшли цілком об'єктивного висновку про дотримання Товариством наведених правил оподаткування при формуванні податкового кредиту за операціями з названим постачальником.

Також судами встановлено й факт відображення розглядуваних операцій у податковій звітності ТОВ «Біотехнології 2000».

Доводи Інспекції, якими вона мотивує законність оспорюваного донарахування, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

Так, посилання відповідача на відсутність у спірного контрагента основних засобів та робочої сили ґрунтуються на інформаційних ресурсах податкового органу та не підтверджені документально. До того ж, Інспекцією не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані поставки із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.

У представлених платником первинних документах містяться дані про постачальника, які відповідають відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у період здійснення розглядуваних операцій, у тому числі щодо юридичної адреси ТОВ «Біотехнології 2000», що спростовує висновок Інспекції про недостовірність первинних документів через зазначення у них неправильної адреси контрагента.

Суди обґрунтовано відхилили і доводи Інспекції про відсутність господарських операцій між позивачем та названим постачальником з причин неподання платником товарно-транспортних накладних, які призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Як встановлено судами на підставі матеріалів справи, умовами договору поставки нафтопродуктів від 01.09.2010 № 0304-01 обов'язок з транспортування товару покладався як на покупця (у разі поставки продукції на умовах EXW), так і на продавця (у разі поставки на умовах DDU). Позивачем було подано товарно-транспортні накладні, складені при транспортуванні товару перевізником, залученим Товариством; у випадках, коли перевезення товару здійснювалося постачальником, позивач не укладав договір перевезення та не оплачував таке перевезення, у зв'язку з чим відсутність у таких випадках у Товариства товарно-транспортних накладних не може спростовувати реальності виконання операцій з придбання товарів.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією нереальності господарських операцій в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, та правомірно задовольнили даний позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області відхилити.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі № 824/2053/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В Сірош