Рішення № 48048077, 05.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/15327/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод"

до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі ГУ ДВС у м. Києві

про стягнення збитків у розмірі 11 876,19 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Чубук Е.А. за довіреністю № 765/10 від 05.02.2014

Від відповідача: Шабліовська В.В. за довіреністю № 86 від 03.06.2015 р.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" про стягнення збитків у розмірі 11 876,19 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем договору банківського рахунку № 7927-1318 від 09.02.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 (суддя Гавриловська І.О.) за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/15327/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2015, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі ГУ ДВС у м. Києві, зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Через відділ діловодства суду 15.07.2015 від позивача надійшли документи у справі, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.07.2015 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі.

Розглянувши дане клопотання, суд визнав за можливе його задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 19.06.2015, які підтверджують отримання відповідачем 23.06.2015 та третьою особою - 22.06.2015 року ухвали про порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, визнав за доцільне відкласти розгляд даної справи до 05.08.2015 р., у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи у призначене судове засідання, не виконанням ними вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 05.08.2015 р. заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до прийняття адміністративного рішення по оскарженню акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.05.2015 р. № 2918/26-51-15-04/30722314 та податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 р. № 00117621503.

Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, господарський суд його відхиляє, виходячи наступного.

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Представником позивача не надано доказів, що у провадженні іншого суду є справа, пов'язана з даною справою, у зв'язку з чим підстави зупиняти провадження у справі № 910/15327/15 відсутні.

Також представник позивача подав до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 20 490, 71 грн. збитків, з них: 11 876, 19 грн. штрафних санкцій, виставлених Публічному акціонерному товариству «Київський радіозавод» на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.05.2015 р. № 00117621503, та 8 614, 52 грн. штрафних санкцій, виставлених позивачу на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.06.2015 р. № 0022791501.

Розглянувши подане клопотання, суд відзначає, що відмовляє позивачу в прийнятті даного клопотання до розгляду, оскільки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тобто, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітись заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві та за додаткових підстав.

Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд встановив, що в поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач додатково до заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 11 876, 19 грн. штрафних санкцій, виставлених Публічному акціонерному товариству «Київський радіозавод» на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.05.2015 р. № 00117621503, просить стягнути збитки у сумі 8 614, 52 грн. штрафних санкцій, виставлених позивачу на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.06.2015 р. № 0022791501. Суд відзначає, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, та зазначати при цьому нові підстави, які не заявлялись у позовній заяві, а тому подана заява позивача про збільшення позовних вимог судом не приймається до розгляду.

У судовому засіданні 05.08.2015 р. представник позивача позов підтримав повністю, просив його задовольнити, пояснив суду обставини спору.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у ньому відмовити повністю, надав письмовий відзив та усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 05.08.2015 р. Господарським судом міста Києва було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Київський радіозавод» з вимогами до відповідача про стягнення 11 876, 19 грн. збитків, які полягають штрафних санкціях, виставлених позивачу на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.05.2015 р. № 00117621503 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Позовні вимоги у позовній заяві обґрунтовані тим, що 09.02.2011 р. між сторонами був укладений договір банківського рахунка № 7927-1318, відповідно до пункту 2.3.2. якого відповідач (надалі за текстом - банк) взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні та внутрішнього розпорядку банку:

- у разі надходження розрахункового документа позивача (надалі за текстом - клієнта) до банку протягом операційного часу, визначеного Тарифами на розрахунково-касове обслуговування суб'єктів господарювання, нерезидентів-інвесторів, приватних нотаріусів та адвокатів, його виконання банком здійснюється в день надходження розрахункового документа;

- у разі надходження розрахункового документа клієнта до банку після закінчення операційного часу, банк виконує доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі в строк до трьох операційних днів. При цьому банк залишає за собою право за домовленістю з клієнтом виконати розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли до банку після операційного часу в день їх надходження.

З пояснень представника позивача та наданих ним документів випливає, що 28.11.2014 р. о 15 годині 16 хвилин Публічне акціонерне товариство «Київський радіозавод» подало до ПАТ «Український професійний банк» платіжне доручення № 1145 від 28.11.2014 р. про сплату до бюджету податку на землю за жовтень 2014 року в сумі 120 123, 18 грн. та платіжне доручення № 1146 від 28.11.2014 р. про сплату до бюджету податку на додану вартість за жовтень 2014 року в сумі 85 000, 00 грн.

У травні 2015 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством «Київський радіозавод» вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку, за результатами якої складено акт від 13.05.2015 р. № 2918/26-51-15-04/30722314. Відповідно до зазначеного акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено порушення терміну подачі позивачем платіжного доручення по земельному податку, оскільки грошові кошти надійшли до бюджету лише 01.12.2014 р., тоді як строк сплати земельного податку - до 30.11.2014 р. У зв'язку з цим року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 р. № 0017621503, за яким нараховано позивачу штраф у сумі 11 876, 19 грн.

За твердженням позивача, Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» порушило взяте на себе зобов'язання, не перерахувавши земельний податок вчасно, тобто, у день надходження платіжного доручення позивача, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків у розмірі 11 876, 19 грн., які полягають у нарахованих йому податковою інспекцією штрафних санкціях.

За таких обставин позивач просить господарський суд на підставі ст. 623 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача збитки у розмірі 11 876, 19 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 216, ч. 2 ст. 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Як зазначалось вище, згідно ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В обґрунтування наявності збитків позивач посилається на те, що за податковим повідомлення-рішенням від 28.05.2015 р. № 0017621503 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Публічному акціонерному товариству «Київський радіозавод» нараховано штраф у сумі 11 876, 19 грн.

Проте господарський суд визнає, що позивачем не доведено понесення реальних збитків, оскільки доказів сплати штрафу у сумі 11 876, 19 грн. ПАТ «Київський радіозавод» суду не надало. Більше того, за інформацією позивача, ним оскаржується повідомлення-рішення від 28.05.2015 р. № 0017621503 в адміністративному порядку.

Зазначене вказує на відсутність достатніх підстав стверджувати про наявність понесених позивачем збитків в заявленому розмірі, тоді як обов'язок доказування розмір понесених збитків нормами чинного законодавства України покладено на позивача.

Також позивачем не підтверджено порушення відповідачем зобов'язання за договором банківського рахунку, оскільки факт несвоєчасного перерахування банком грошових коштів позивача зафіксовано у акті податкової інспекції, який наразі позивачем оскаржується.

Таким чином, в порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав господарському суду належних доказів заподіяння йому збитків у розмірі 11 876, 19 грн., не обґрунтував наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим, передчасним та задоволенню не підлягає.

Крім того, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 № 348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 № 107 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" запроваджено строком на три місяця з 29.05.2015 р. по 28.08.2015 р. включно.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Пунктом 7.1.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI, від 14.10.2014 № 1702-VII) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з частиною 4 статті 49 цього Закону у судовому порядку підлягають вирішенню будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів.

З аналізу норм чинного законодавства випливає, що у разі обґрунтованості заподіяних збитків позивач був би кредитором банку.

Після призначення тимчасової адміністрації у банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України у своїх постановах від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15, від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відтак, виходячи з вищевикладеного суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Зважаючи на викладене, господарський суд зауважує, що понесення збитків Публічним акціонерним товариством «Київський радіозавод» не доведено, більше того, кредиторські вимоги мають заявлятися до банку в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим суд відмовляє у позові повністю з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 06.08.2015

Суддя І.О. Андреїшина