Ухвала суду № 48044718, 28.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Поливач Л.Д.

при секретарі Троц В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.05.2015 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Борозенець Юліана Георгіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матюхова Тетяна Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краснощок Людмила Михайлівна, Головне управління юстиції у м. Києві про розірвання договору дарування на вимогу дарувальника у зв'язку з вчиненням злочину проти здоров'я дарувальника обдарованим, -

В С Т А Н О В И Л А

Справа № 753/20267/14 № апеляційного провадження: 22-ц-796/8866/2015Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.У листопаді 2014 року, ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив розірвати договір дарування Ѕ частини будинку та договір дарування Ѕ частини земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивував тим, що він за договором дарування від 19.11.2007 передав у власність сину, ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, разом з відповідними господарсько-побутовими будівлями, наземними та підземними комунікаціями та багаторічними насадженнями, 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0836 га, з відповідними господарськими спорудами кадастровий номер НОМЕР_2, на якій розташований вищеназваний будинок.

27.05.2011 ОСОБА_1 перебуваючи на подвір'ї вказаного домоволодіння на ґрунті неприязних відносин причинив позивачу тілесні ушкодження.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2014 ОСОБА_1 був засуджений за ч.1 ст.122 КК України. Вказаний вирок залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.11.2014

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.05.2015 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Борозенець Юліана Георгіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матюхова Тетяна Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краснощок Людмила Михайлівна, Головне управління юстиції у м. Києві про розірвання договору дарування на вимогу дарувальника у зв'язку з вчиненням злочину проти здоров'я дарувальника обдарованим.

Розірвано договір дарування 1/2 частини житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель, що складається з житлового будинку під літерою «А», житловою площею 53,10 кв. м., загальною площею 145,3 кв. м., гаражу під літерою «Б», літньої кухні під літерою «В», погребу під літерою «Г», вбиральні під літерою «Д», споруджень № 1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 19.11.2007, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г., зареєстрований в реєстрі за № 5239, у зв'язку з вчиненням злочину проти здоров'я дарувальника обдарованим.

Розірвано договір дарування 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0836 га, з відповідними господарськими спорудами кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 19.11.2007, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г., зареєстрований в реєстрі за № 5242, у зв'язку з вчиненням злочину проти здоров'я дарувальника обдарованим.

Скасована державна реєстрація права власності ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1) на 1/2 частини житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель, що складається з житлового будинку під літерою «А», житловою площею 53,10 кв. м., загальною площею 145,3 кв. м., гаражу під літерою «Б», літньої кухні під літерою «В», погребу під літерою «Г», вбиральні під літерою «Д», споруджень №1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, отриманого за договором дарування від 19.11.2007, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г., реєстраційні номери №5239 та Ѕ частини земельної ділянки, площею 0,0836 га, з відповідними господарськими спорудами, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, отриманого за договорами дарування від 19.11.2007, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г., реєстраційний номер № 5242.

Повернуто у власність ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель, що складається з житлового будинку під літерою «А», житловою площею 53,10 кв. м. загальною площею 145,3 кв. м., гаражу під літерою «Б», літньої кухні під літерою «В», погребу під літерою «Г», вбиральні під літерою «Д», споруджень №1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0836 га, з відповідними господарськими спорудами кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передані у власність ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_1) на підставі договору дарування від 19.11.2007, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г., реєстраційні номери № 5242, № 5239.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, так як вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Відповідач зазначає, що суддею першої інстанції Даниленком В.В. грубо порушено норми процесуального закону при розгляді вказаної справи та при вирішенні питання про відвід судді. Крім того, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції жодним чином не дослідив підстави на яких позивачу належало майно, що є предметом спору, а тому рішення є незаконним в частині розірвання договору дарування Ѕ частини житлового будинку, та Ѕ частини земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки на момент укладення договору дарування ОСОБА_2 подарував своєму сину ОСОБА_1, тобто відповідачу, лише ј частину цього майна, ОСОБА_4 також подарувала ј частину цього майна.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на той факт, що позивачу ОСОБА_2 належить лише ј частина будинку, та ј частина земельної ділянки, а судом неповно з'ясовані вказані обставини, що мають значення для справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, звернувшись 22.07.2015 із заявою про відкладення розгляду справи, з підстав його зайнятості в іншому судовому засіданні.

Колегією суддів розглянуто вказане клопотання, та в його задоволенні відмовлено, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що даний судовий розгляд був призначений раніше, пріоритет вибору представником відповідача не зазначений; проміжок часу між судовими засіданнями становить одну годину, а фактично він збільшився, тобто не є таким, що унеможливлює участь представника. Причини неявки відповідача суду не повідомлені. Тому вказані представником обставини не можуть вважатися поважними причини неявки сторони відповідача в судове засідання апеляційного суду. Виходячи з положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України, а також встановлених законом строків розгляду справи, колегія суддів вважала за доцільне розглянути справу за відсутності сторони відповідача.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому порядку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ч. 1 ст. 727 ЦК України, враховуючи встановлений вироком суду факт умисного спричинення відповідачем позивачу тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вважав наявними підстави для розірвання договору дарування, заявлені позивачем.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

В силу ч. 1 ст. 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 19.11.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені та посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г.:

§ Договір дарування 1/2 частини житлового будинку, з відповідною частиною надвірних будівель, що складається з житлового будинку під літерою «А», житловою площею 53,10 кв. м., загальною площею 145,3 кв. м., гаражу під літерою «Б», літньої кухні під літерою «В», погребу під літерою «Г», вбиральні під літерою «Д», споруджень №1-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.54);

§ Договір дарування 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0836 га, з відповідними господарськими спорудами кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1(т.1 а.с.55)

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2014 встановлено, що 27.05.2011 ОСОБА_1, перебуваючи на подвір'ї домоволодіння в АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин умисно спричинив ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я. Даним Вироком ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст.122 КК України. Апеляційний суд Києва ухвалою від 03.11.2014 залишив без змін вказаний вирок суду (т.1 а.с.10-13,18-20).

Частина 4 ст. 61 ЦПК України, передбачає, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже факт умисного вчинення відповідачем злочину проти здоров'я позивача є встановленим, вказаний вирок набрав законної сили після його перегляду апеляційним судом, а тому доказуванню в ході розгляду даної справи не підлягає.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору в порядку визначеному ч. 1 ст. 727 ЦК України.

В порядку ч. 5 ст. 727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.

Таким чином, застосовані судом засоби захисту у вигляді скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 та повернення у власність ОСОБА_2 Ѕ частини житлового будинку та Ѕ частини земельної ділянки, відповідають наведеним нормам чинного законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції жодним чином не дослідив підстави на яких позивачу належало майно, вказує що майно перебувало у спільній власності, а тому частка позивача становить ј частину, а не Ѕ як визначив суд першої інстанції, при цьому відповідач посилається і на рішення суду яким було розділено спільне майно ОСОБА_2 з його дружиною та визнано за ним право власності на ј частину домоволодіння.

Перевіряючи вказані доводи апеляційним судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.04.2012 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнано за ОСОБА_2, зокрема, право власності на ј частину садиби (АДРЕСА_1), до складу якої входить житловий будинок (загальною площею 145,3 кв.м) з відповідними господарськими спорудами, земельна ділянка площею 0,0836 га. кадастровий номер НОМЕР_2, наземними та підземними комунікаціями та багаторічними насадженнями. Вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 за згодою позивача (ОСОБА_4) передав у власність ОСОБА_1 Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0418 га, на якій розташований даний будинок, що підтверджується договорами дарування від 19.11.2007. Таким чином, суд встановив, що в спільній сумісній власності подружжя залишилась Ѕ частина садиби. Вказане рішення набрало законної сили після перегляду апеляційним судом 04.10.2012 (т.1 а.с.73-81).

З наведеного вбачається, що частина домоволодіння, яке є предметом даного спору, була виключена із переліку майна заявленого як спільна власність подружжя, в зв'язку з чим за ОСОБА_2 було визнано право власності на ј частину домоволодіння тобто на половину іншої Ѕ частини будинку.

Обґрунтованим є посилання відповідача на те, що предметом договорів дарування було майно, що перебувало у спільній сумісній власності, так як це встановлено судовим рішенням при поділі майна подружжя. Разом з тим, право власності на майно було оформлено на ім'я ОСОБА_2, частка його дружини не була виділена, а тому повернення майна ОСОБА_2, як вирішив суд першої інстанції, не суперечить нормам чинного законодавства. При цьому не вбачається порушеним на даний час і право ОСОБА_4, оскільки вона не позбавлена права на звернення до суду з питанням виділу її частки у цьому майні.

В апеляційній скарзі акцентується увага на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішення питання про відвід судді. На думку відповідача суддя Даниленко В.В. мав заявити самовідвід або задовольнити заяву про відвід, оскільки саме за його головуванням був постановлений Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2014, який є основним доказом у вказаній справі.

Виходячи з положень 21 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

Тобто підставою відводу (самовідводу) може бути лише участь судді у розгляді саме цієї справи, а не іншої хоча і за участю тих самих осіб, або особи.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України, на яку посилається відповідач, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Питання об'єктивності та неупередженості є оціночними, також є суб'єктивною думкою особи.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2014 був предметом перегляду апеляційного суду, ухвалою якого від 03.11.2014 залишений без змін. Згідно мотивувальної частини, при перевірці справи в апеляційному порядку істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону в стадії досудового та судового слідства не встановлено. Отже, сама по собі участь судді у розгляді цієї справи, не свідчить про упереджене його ставлення до сторони відповідача.

Посилання відповідача на інші порушення правил судового розгляду, зокрема, щодо не встановлення осіб які з'явились в судове засідання, невидача копії ухвали про відкриття провадження, несвоєчасне направлення судових повідомлень та не направлення додатків до уточненої позовної заяви, не можуть бути прийняті судом в якості підстав для скасування рішення суду, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Посилання відповідача на порушення прав ОСОБА_4 не приймаються до уваги суду, оскільки апеляційна скарга подана від імені ОСОБА_1, і в ній не зазначено підстав за яких він уповноважений здійснювати представництво її інтересів.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.05.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: