Рішення № 48043769, 05.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/4792/14 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.

Провадження № 22-ц/783/3208/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретаря: Бадівської О.О.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ПАТ «Дельта Банк» - Павляк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_6, ПАТ «Дельта Банк», про стягнення боргу за договором позики, -

встановила:

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року в задоволені вказаному вище позові відмовлено.

Рішення районного суду оскаржив представник позивача, просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача, посилаючись на необґрунтованість, незаконність рішення, ухваленим внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, апелянт зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку, що з розписки не вбачається, що саме відповідач позичив у позивача грошові кошти в сумі 23 тисячі доларів США. Зазначений висновок спростовується матеріалами справи, зокрема самим текстом розписки, зазначення у розписці паспортних даних відповідача, місця його реєстрації, написанням його дружини у розписці щодо не заперечення такої позики.

Відповідачу двічі направлялись повістки разом із розпискою поштою рекомендованим листом із повідомленням за адресою місця проживання, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 74 ЦПК України. Однак, поштова кореспонденція двічі поверталась за терміном зберігання, що свідчить про те, що адресат відсутній за цією адресою.

У відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Про зміну місця свого проживання та інформації щодо іншої адреси відповідач суд не повідомляв.

Крім того, відповідачу за місцем його проживання (реєстрації) про місце та час розгляду справи повідомлялось телеграмою.

Відтак, з урахуванням викладеного та того, що судом вжиті заходи, які передбачені ЦПК, для повідомлення особи про час та місце розгляду справи, колегія судів приходить до висновку про слухання справи у відсутності відповідача, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника ПАТ «Дельта Банк» - Павляк А.В. на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволені вимог районний суд виходив з того, що позивачем не доведено належним чином, а судом не встановлено наявність боргу, оскільки факт неповернення суми боргу позивачу та правдивість розписки не підтверджено належними та допустимими доказами.

Однак з таким висновком колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що у вересні 2014 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом та просила стягнути з відповідача 23 000 доларів США, що по курсу НБУ становило 294 906 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що 04 жовтня 2012 року відповідач ОСОБА_5 взяв у неї в борг 23 000 доларів США і зобов'язався їх повернути до 15 грудня 2012 року, про що написав розписку. Оскільки відповідач не виконав свого зобов'язання просила задовольнити її вимоги.

Згідно з ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передачу йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відтак, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є документом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Розписка сама по собі не є договором позики, а є лише доказом, що підтверджує його укладення.

У своїй постанові від 18.09.13, справа № 6-63 цс 13, Верховний Суд України зазначив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

В тексті розписки зазначено, що ОСОБА_5, його паспортні дані: номер та серія паспорта, ким і коли виданий, місце реєстрації, зичить у гр. ОСОБА_2 23 000 доларів США, і зобов'язується вищевказану суму повернути до 15.12.2012 р. Крім того, зазначено прізвище та підпис позичальника, дата написання розписки - 04.10.2012 р. (а.с.3).

З тексту, який мається на звороті розписки, слідує, що ОСОБА_6, із зазначенням серії та номеру паспорта, ким і коли виданий, місце реєстрації, дає згоду на позику її чоловіком - ОСОБА_5 23 тисячі доларів США у громадянки ОСОБА_2

Таким чином, зазначене спростовує висновки районного суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Будь-яких доказів про виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики в справі немає, відповідачем не представлено, як і немає доказів його оспорювання.

За таких обставин матеріалами справи доказано існування договору позики між позивачем та відповідачем та його невиконання останнім.

Відповідно до розписки грошове зобов'язання має бути виконане в одиниці іншої держави (валютні цінності), а тому до суми боргу слід застосувати курс цієї одиниці щодо гривні (ч. 2 ст. 533 ЦК). Оскільки позивач не змінювала своїх вимог, колегія суддів задовольняє її вимоги, виходячи із вимог позивача.

Оскільки позивачем не було сплачено судовий збір при поданні позову, такий підлягає стягненню з відповідача на користь держави, як і на користь позивача сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.1 ,4 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ПІН НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_2 ( ПІН НОМЕР_2, АДРЕСА_1) заборгованість за договором позики від 04 жовтня 2012 року в сумі 23 000 (двадцять три тисячі) доларів США, що в еквіваленті станом на подання позову становило 294 906 (двісті дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот шість) грн. та 1 474 (одна тисяча чотириста сімдесять чотири) грн. 53 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 2 949 (дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 06 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Левик Я.А.