Ухвала суду № 48043692, 31.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3999/15 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/5242/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. В.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, -

встановила:

Оскарженою ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року заяву позивача ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, яка зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_3 ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не було надано жодних доказів своїх вимог та доказів того, що відповідачем вчиняються дії щодо відчуження спірної квартири. Крім того, судом не враховано, що квартира на яку накладено арешт належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (2/3 частки) та її неповнолітній доньці, ОСОБА_6 (1/3 частки). Фактично при постановленні даної ухвали, вважає, що суд порушив право власності неповнолітньої особи, яка не є стороною у спорі.

Просить ухвалу суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення на заперечення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Встановлено, що 29.05.2015 року був поданий вказаний позов про визнання договору дарування недійсним 2/3 частини спірної квартири, а 17.06.2015 року подана заява про забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що виходячи з позовних вимог ОСОБА_4, слід накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Відповідно до змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" згідно п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановлено, що позивачка звернулася із заявою про забезпечення позову, у якій просила накласти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1. Мотивувала заяву тим, що відповідач вчиняє дії щодо продажу квартири: зняла позивача з реєстраційного обліку за адресою квартири, надіслала через поштове відділення речі та займається пошуком покупців для подальшого її продажу.

Апелянт вказує, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом не враховано, що квартира на яку накладено арешт належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (2/3 частки) та її неповнолітній доньці, ОСОБА_6 (1/3 частки).

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції в порушення ч.3 ст. 152 ЦПК України та п.4 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України наклав арешт на всю квартиру відповідачки, тоді як предметом спору є 2/3 частини спірної квартири. Тобто суд вжив заходи забезпечення позову не співмірні із заявленими позовними вимогами, розмір яких не врахував.

Враховуючи вказане ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової за якою заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково та, виходячи з позовних вимог ОСОБА_4, слід накласти арешт на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідачем не наведено, які порушення його прав чи інтересів можуть виникнути внаслідок застосування судом заходів забезпечення позову за заявою позивача.

Решту доводів апеляційної скарги, теж, не слід вважати такими, що впливають на вирішення питання про забезпечення позову.

Керуючись п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, п.6. ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 19 червня 2015 року скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

ОСОБА_7