Ухвала суду № 48040842, 06.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/1583/15-ц Номер провадження 22-ц/775/364/2015

Головуючий у 1 інстанції: Полтавець Н.З. Єдиний унікальний номер 219/1583/15-ц

Суддя доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/364/2015

Категорія: 48

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 серпня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Краснощокової Н.С.

суддів: Новосьолової Г.Г., Новосядлої В.М.

при секретарі: Зілаковій Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Артемівську апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2, на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, служби у справах дітей Артемівської районної державної адміністрації, третя особа Управління молодіжної політики та у справах дітей Артемівської міської ради про скасування розпорядження Артемівської райдержадміністрації №2 від 05.01.2015 року, визначення місця проживання малолітніх дітей за місцем проживання матері,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розпорядження виконуючого обовязки голови Артемівської райдержадміністрації № 2 від 05.01.2015 р. про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 15.08.2004р. народження та ОСОБА_5 22.03.2006р. народження за місцем проживання батька ОСОБА_1 скасовано. Визначено місце проживання малолітніх дітей з матірю позивачкою у справі.

У апеляційній представник відповідача ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на порушення судом вимог ст. ст. 10, 57, 63, 213 ЦПК України, допущення неповноти, односторонності та необєктивності при розгляді справи, оцінка доказів не відповідає вимогам ст. 212 ЦПК України. Зазначає, що в судовому засіданні був встановлений факт того, що саме за наполегливим проханням дітей відповідач був вимушений звернутись у Артемівську райдержадміністрацію з питання визначення місця проживання дітей саме з ним. Причиною цього послужило неналежне виконання матірю своїх обовязків по утриманню та вихованню дітей. Будинок у м. Северську, де позивачка зареєстрована з дітьми, зруйнований у звязку з тривалим не проживанням у ньому, що примушує позивачку постійно міняти місце проживання, оскільки іншого постійного житла вона не має. Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Артемівської райдержадміністрації від 18 грудня 2014р., яке і послужило основою для прийняття оскаржуваного рішення №2 від 5.01.2015р. було також встановлено, що єдиним доходом матері є аліменти від батька дітей на їх утримання. Таким чином, позивачка не має не тільки постійного місця проживання, але і самостійного доходу. Крім того, двічі допитані в судовому засіданні діти висловили бажання проживати з батьком, саме ця обставина має бути прийнята за основу при прийнятті рішення про місце проживання малолітніх дітей, адже закон передбачає врахування у першу чергу думку дітей. За висновками колегіальних органів служби у справах дітей Артемівської райдержадміністрації та Управління молодіжної політики та у справах дітей Артемівської міської ради, які були зроблені під час розгляду справи, визначення місця проживання дітей з батьком відповідає їх інтересам. Суд не прийняв до уваги той факт, що навіть під час слухання справи в суді позивачка фактично не приймала участь у вихованні дітей, не зустрічалась із ними, не надавала матеріальної допомоги, аліменти на утримання дітей витрачала на свої потреби. Висновки суду про те, що дохід відповідача менший, ніж доходи позивачки безпідставні, суд врахував дані про валовий дохід, а не про чистий прибуток. Безпідставні висновки суду про те, що комісією у справах дітей Артемівської міської ради не були витребувані довідки про доходи батьків, ця підстав є формальною, адже безпосередньо в судовому засіданні було встановлено, що до лютого 2015р. позивачка не мала самостійних доходів.

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримували апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні, позивачка та її представник ОСОБА_6 проти скарги заперечували, представник Артемівської районної державної адміністрації Донецької області ОСОБА_7 підтримувала апеляційну скаргу та просила рішення скасувати. Від Управління молодіжної політики та у справах дітей Артемівської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, позивачки, їх представників, представника Артемівської районної державної адміністрації Донецької області, осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.

Звертаючись із позовом ОСОБА_3 просила скасувати розпорядження виконуючого обовязки голови райдержадміністрації №2 від 5 січня 2015р. про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, 15 серпня 2008р. народження та ОСОБА_5 22 березня 2006р. народження за місцем проживання батька та визначити місце проживання дітей з нею. Вона зазначала, що будь які підстави для визначення місця проживання дітей з батьком, а не з нею відсутні.

Скасовуючи зазначене розпорядження та визначаючи місце проживання дітей з матірю суд виходив із того, що при прийнятті розпорядження не у повній мірі були вивчені доводи позивачки щодо ставлення батьків до виконання батьківських обовязків, не були зясовані обставини, що призвели до виникнення спору між батьками щодо місця проживання дитини, не достатньо вивчені умови життя батьків, не витребувані відомості щодо доходів сторін та висновки суперечать Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєєю ООН 20 листопада 1959р., відповідно до якої малолітня дитина може бути розлучена з матірю тільки з виняткових причин, такі причини не приведені.

Такі висновки суду є вірними, вони відповідають обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Із справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано 22 жовтня 2008р., вони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_4 15 серпня 2008р. народження та ОСОБА_5 22 березня 2006р. народження, на утримання дітей за рішенням суду від 16 липня 2009р. були стягнені аліменти з відповідача на користь позивачки у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку. Діти проживали з матірю до 18 грудня 2014р., як зазначила позивачка в цей день під час опитування дітей органом опіки та піклування в ході розгляду заяви батька про визначення місця проживання дітей з ним, з незаконного усного дозволу представника цього органу та без її згоди і не дочекавшись прийняття рішення батько забрав дітей до себе. В подальшому 5 січня 2015р. Артемівською райдержадміністрацією було винесене розпорядження про визначення місця проживання дітей з батьком.

Позивача наполягала на тому, що підстав для визначення місця проживання дітей з батьком, а не з нею не було та надала відомості щодо її місця проживання та наявності умов для проживання дітей, позитивні характеристики, відомості щодо її доходів.

В судовому засіданні перевірені обставини щодо умов проживання обох батьків, їх доходів, умов життя, характеристик, відношення до дітей. Встановлено, що обоє батьків мають роботу, позивачка являється приватним підприємцем, відповідач працює викладачем у ДВНЗ «Атремівський коледж транспортної інфраструктури», обидва мають стабільні доходи, згідно з актами обстеження житлово побутових умов за місцем проживання кожного з батьків створені належні умови для проживання дітей. Наявні позитивні характеристики щодо позивачки з місця проживання, відповідача за місцем роботи, а також характеристики дітей із навчальних закладів, у яких, зокрема, зазначається, що участь у вихованні дітей приймають обоє батьків.

З протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Артемівської райдержадміністрації від 18 грудня 2014р. вбачається, що опитані діти висловили бажання проживати разом із батьком. Під час зясування думки дітей в судовому засіданні суду першої інстанції діти також висловили бажання проживати з батьком.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обовязків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матірю.

Встановивши, що при розгляді питання про визначення місця проживання дітей орган опіки та піклування керувався думкою дітей та не встановив обставин, за яких діти не можуть проживати з матірю, суд обґрунтовано виходячи із принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дійшов правильного висновку, про визначення місця проживання малолітніх дітей з матірю.

При цьому суд правильно вислухав думки дітей але не керувався виключно ними, оскільки при вирішення питання суд керувався найкращим забезпеченням інтересів дітей.

Згідно із ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Доводи апеляційної скарги про те, що причиною звернення батька за визначенням місця проживання дітей з ним послужила неналежна поведінка матері необґрунтовані, у справі відсутні докази її неналежної поведінки, на наявність таких доказів апелянт у скарзі не посилається.

Безпідставні також доводи скарги щодо відсутності у позивачки постійного жита та доходу. Матеріалами справи підтверджено факт проживання позивачки у квартирі на підстав договору оренди, цей факт перевірявся органом опіки та піклування, яким зроблено висновок про наявність належних умов для проживання дітей. Згідно з випискою з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців позивач зареєстрована як фізична особа підприємець з 8.12.2014р., згідно довідки про дохід він становить 36 598грн. за період з 1 лютого 2015р. по 31 травня 2015р.

Посилання апелянта на висловлене дітьми бажання проживати з батьком висновків суду не спростовує. З врахуванням віку дітей та фактичних обставин справи суд обґрунтовано постановив рішення всупереч думці дітей.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: