Ухвала суду № 48018710, 05.08.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5698/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг груп», Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, поданою через представника ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 травня 2015 року,

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 18 березня 2013 року з прилюдних торгів було реалізовано належне на праві власності ОСОБА_3 нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, а саме нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, 21, офіс. 550, загальною площею 94,6 кв.м.

Посилаючись на те, що прилюдні торги проведено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема їх не було належним чином повідомлено про час і місце проведення торгів, стартову ціну продажу, крім того, звіт про оцінку майна втратив свою чинність на час проведення торгів, що призвело до порушення їх прав, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили позов задовольнити та визнати прилюдні торги недійсними.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 травня 2015 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4А. було задоволено частково.

Визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Буніна,21, оф. 550.

Визнано недійсним Протокол № 16-0263/13 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Стягнуто з ТОВ «Укрспецторг груп» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовій збір в розмірі 465,90 грн.

В задоволенні вимоги щодо стягнення судового збору з Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_5 через представника ОСОБА_6

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачам у задоволенні позову.

Апелянт в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позов районний суд з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі належним доказам обґрунтовано виходив з того, що проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна були проведенні з порушенням правил та процедур, визначених Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21.04.2005 року № 74/5 та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 27.10.1999 року № 68/5.

Судова колегія погоджується з цим висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 31.10.2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір споживчого кредиту № 001106790000, відповідно до умов якого позивач отримав кредит в сумі 160083 швейцарських франки, строком до 31.10.2017 року зі сплатою процентів і комісії в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У забезпечення належного виконання зобовязань за вказаним договором того ж дня між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, а з ОСОБА_3- договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 94, 6 кв.м., що розташоване по вул. Буніна 21, офіс № 550 в м. Одесі, яке належить на праві власності ОСОБА_3

Через неналежне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань щодо повного й своєчасного погашення кредиту виникла прострочена заборгованість, яка була стягнута в судовому порядку солідарно з боржника та поручителя.

18.07.2012 року головним державним виконавцем Другого Приморського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 334551148 на підставі виконавчого листа № 2-4713/10, виданого 30.07.2010 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» боргу в розмірі 1 091 599, 25 грн.

Згідно акту опису та арешту майна від 31.07.2012 року, складеного в присутності боржника ОСОБА_4, в порядку примусового виконання виконавчого листа №2-4713/10, було накладено арешт на нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Буніна,21, офіс. 550, загальною площею 94,6 кв. м., що належить на праві власності боржнику ОСОБА_3

Вищевказане нерухоме майно є предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору між позивачем ОСОБА_3 та АТ «Укрсиббанк», посвідченого 31.10.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за номером в реєстрі №3005, в забезпечення Договору про надання споживчого кредиту №001106790000, укладеного ОСОБА_3 з АТ «УкрСиббанк» 31.10.2006 року.

В рамках виконавчого провадження субєктом оціночної діяльності ТОВ «Росла» 29.08.2012 року проведено оцінку арештованого майна й складено звіт про оцінку такого майна.

18.03.2013 року відбулися прилюдні торги з реалізації вказаного майна, переможцем яких став ОСОБА_5, ціна продажу згідно зі звітом про оцінку становила 481 658 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання), порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника, визначений у ст. 16 ЦК України.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21.04.2005 року № 74/5 та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 27.10.1999 року № 68/5. Питання реалізації іпотечного майна регулюється також Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 3 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відповідно до ст. 58 Закону України « Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Пунктом 3.2 Тимчасового положення передбачено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що встановлюється на торги, за експертною оцінкою, та інші відомості, передбачені Інструкцією.

Згідно із ч. 5 ст. 58 Закону України « Про виконавче провадження», звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Аналіз зазначених норм позволяє дійти до висновку, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після закінчення цього строку обовязковою умовою призначення і проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність, є порушенням ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» та підставою для визнання таких торгів недійсними.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-147цс14 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно пункту 4.2 Тимчасового положення лот встановлюється на торги за наявності не менше двох покупців.

Відповідно до п. 7.1 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Тимчасового положення прилюдні торги вражаються такими, що не відбулися, зокрема, у разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця.

Оскільки оскаржувані прилюдні торги проводились в рамках примусового виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, шляхом продажу арештованого майна після шести місяців з дня підписання звіту суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, за наявності одного покупця, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Посилання апеляційної скарги на невідповідність висновкам суду обставинам справи є необґрунтованими та спростовуються висновками суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного судового рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану через представника ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_8

ОСОБА_2