Рішення № 4801171, 29.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.09 Справа№ 10/189

За позовом: ТзОВ „Компанія „ЗЕВС ЛТД”, м.Дубно

до відповідача: приватне підприємство „Агросоюз-Захід”, м.Львів

про стягнення 55 737 грн. 27 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Веремчук С.А. –доручення №32 від 22.01.2009р. ;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „Компанія „ЗЕВС ЛТД”, м.Дубно до приватного підприємства „Агросоюз-Захід”, м.Львів про стягнення 55 737 грн. 27 коп.

Ухвалою суду від 24.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 29.09.2009р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

Відповідач в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не подав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою: м.Львів, вул. Тургенєва,73 , про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за № 4598212.

Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

02 серпня 2007 року між ТзОВ „Компанія „ЗЕВС ЛТД”, м.Дубно ( надалі - Позивач ) та приватним підприємством „Агросоюз-Захід”, м.Львів (надалі - Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №27.

За даним договором, Продавець зобов”язується систематично постачати і передати у власність Покупцю м”ясосировину, походження Україна, а Покупець зобов”язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору ( п.1.1).

Як вбачається із матеріалів справ, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 37 222 грн. 28 коп. , що підтверджується належно завіреними копіями видаткових накладних , які підписані обома сторонами і скріплені печатками підприємств.

Згідно п.3.1 Договору, розрахунки за куплений товар за даним Договором здійснюється на умовах передплати або по факту загрузки машини на розрахунковий рахунок Продавця.

Однак, Відповідач в порушення умов договору оплату за отриманий товар повністю не здійснив, що стало підставою для звернення з позовом в суд.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення представника позивача прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України , зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі договору купівлі-продажу №27 від 02.08.2007р. , в частині оплати м”ясо-ковбасної продукції Відповідачем не виконано повністю, тому заборгованість в сумі 37 222 грн. 28 коп. з врахуванням вищенаведених норм закону підлягає до стягнення з останнього в судовому порядку.

Стаття 230 ГК України передбачає , що учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання , зобов”язаний сплатити штрафні санкції . Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пунктом 4 ст. 231 ГПК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі , передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов”язання або у певній, визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні до суми зобов”язання незалежно від ступеня його виконання , або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.7.2. Договору, Покупець за несвоєчасну оплату сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Таким чином, Позивачем правомірно нараховано пеню за період з 14.02.2009р. по 13.07.2009р. в розмірі 10898 грн. 55 коп.

Правова норма ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України Позивачем нараховано 3% річних за користування чужими коштами , які становлять 1548 грн. 98 коп., та інфляційні нарахування у розмірі 6067 грн. 46 коп. , які правомірно підлягають до стягнення з Відповідача.

Відповідач доказів оплати боргу суду не представив, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Агросоюз-Захід”(79000, м .Львів, вул. Тургенєва, 73 код ЄДРПОУ 33252578) на користь ТзОВ „Компанія „ЗЕВС ЛТД”(35600, Рівненська область, м.Дубно, вул. Клима Савура, 6 і.к. 30362061) 37 222 грн. 28 коп. основного боргу, 10 898 грн. 55 коп. пені, 6067 грн. 46 коп. інфляційних нарахувань, 1548 грн. 98 коп. –3%річних, 557 грн. 37 коп. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

4. Видати Позивачу Довідку на повернення зайво сплаченого державного мита у розмірі 12 грн. 63 коп.

Суддя