Ухвала суду № 48010977, 05.08.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/968/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1680/2015

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Вакарук В.М.

суддів: Горейко М.Д., Проскурніцького П.І.

секретаря: Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 11 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулася з позовом в суд до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно - на 8,8/100 частин від будинковолодіння, що знаходиться у смт. Брошнів-Осада, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, по вул. С.Галечко,11. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона та відповідачі є рідними між собою. 19 червня 2010 року померла їхня мати ОСОБА_8, а 10 липня 2012 року помер батько ОСОБА_9 Батьки були власниками житлового будинку та господарських споруд. 28 березня 2003 року батьки відчужили 56/100 вказаного домоволодіння, тому на день смерті обоє були власниками 44/100 спірного домоволодіння.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просив суд ухвалити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_2 на 8,8/100 частин від будинковолодіння, визнати за ним право власності на 8,8/100 частин від вказаного будинковолодіння, посилаючись на те що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відмовилися від своєї частки в користь брата ОСОБА_3, а ОСОБА_10 відмовилася від своєї частки в спадщині в її користь, а отже їй повинна належати 8,8/100 частини спадкового майна. Оскільки на 8,8/100 частини спадкового домоволодіння, що залишилось після смерті батьків, право власності не оформлено, просить визнати за нею право власності на це майно.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 11 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на 8,8/100 частин від спірного будинковолодіння. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку задоволено частково, припинено право власності ОСОБА_2 на 8,8/100 частин спірного будинковолодіння, визнано за ОСОБА_3 право власності на 8,8/100 частин та стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 21135 (двадцять одна тисяча сто тридцять п"ять) гривень компенсації від вартості 8,8/100 його частин.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення суду вимогам щодо законності та обґрунтованості зазначила, що суд, задовольняючи позов ОСОБА_3, вийшов за межі позовних вимог та незаконно позбавив її права на належну їй частку у спадковому майні. Жодного позову про виділ частки чи поділ спадкового майна, про порядок володіння, користування чи розпорядження спільною власністю заявлено не було. Суд порушив вимоги ст. 364 ЦК України, ст. 41 Конституції України про те, що право приватної власності є непорушним і ніхто протиправно не може бути позбавлений права власності. Вказує, що припинення права власності на належну частку завдасть істотної шкоди, як її інтересам, так і інтересам її сина. Крім того, судом порушено вимоги процесуального закону, так як розгляд справи було розглянуто без участі з поважних причин третьої особи ОСОБА_7, про що суд було повідомлено. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обємі, а в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку - відмовити.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_12, третя особа ОСОБА_7 вимоги апеляційної скарги підтримали, ОСОБА_3, його представник ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_5 вимоги скарги заперечили. ОСОБА_6 не зявилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.ст.11,57,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов"язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців). Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

Відповідно до ч.2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом не залежно від черги.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою нотаріуса №314/02-31 від 16 травня 2014 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька у звязку з її незгодою з розміром часток поділу спадкового майна, які визначаються згідно поданих заяв та вимог ЦК України. (а.с.10).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 успадкував 35,2/100 частини спірного будинковолодіння, що знаходиться в смт. Брошнів-Осада, по вул. С.Галечко,11. ОСОБА_2, має право на 8.8/100 частини спадкового домоволодіння, що залишилось після смерті батьків, оскільки на це майно право власності не оформлено, а інші спадкоємці відмовилися від своєї частки, на яку вона має право. Тому суд обгрунтовано визнав за нею право власності на 8,8/100 частин від будинковолодіння за вказаною адресою.

Згідно висновку експерта № 1417 від 30 грудня 2014 року вбачається, що вартість частки ОСОБА_2 - 8,8/100 становить 21135 (двадцять одна тисяча сто тридцять п"ять) гривень (а.с.54-85). Тобто судом встановлено, що спірна частка як річ є неподільною, і в порівнянні з часткою домоволодіння, що належить ОСОБА_3 є менш значною.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має на праві власності житло по вул. 22 Січня,54/3 в смт. Брошнів-Осада, Рожнятівського району, а сторони перебувають у неприязних стосунках. У звязку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в разі припинення права ОСОБА_2 на таку незначну частку у будинку, таке припинення не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сімї, тобто вони не будуть позбавлені житлової площі.

Положення ч.4 ст.41 Конституції України про те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності та що право приватної власності є непорушним,не виключає можливості застосування судом щодо даного спору ст.365 ЦК України,яка дозволяє суду при вирішенні спору між учасниками спільної часткової власності про володіння,користування і розпорядження спільним майном за певних умов залишати останнє в натурі за одним із них,а іншим присудити грошову компенсацію за частку в ньому,оскільки в даному разі йдеться не про протиправне позбавлення права власності, а про вирішення спору між співвласниками у визначених законом межах.

Відповідно до вимог ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналізуючи представлені сторонами в підтвердження та заперечення позову докази, які наведені вище, суд, відповідно до зазначених вимог закону вважав за можливе і необхідне припинити право власності ОСОБА_2 належну їй частку в будинку, а право власності на неї визнати за ОСОБА_3 та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 21135 гривень компенсації вартості її частки.

Суд прийняв до уваги висновок про вартість частки, яка вказана у висновку СБТЕ, оскільки позивачка стверджувала в судовому засіданні, що вона з оцінкою частки не згідна, вважає її заниженою, однак на призначення іншої експертизи, яка на її думку може дати іншу, більш високу вартість, категорично відмовилася.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки судом першої інстанції не вирішувалося питання про реальний розподіл будинковолодіння, адже таких вимог ніхто із сторін не ставив, однак ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не позбавлені можливості вирішити дане питання у встановленому законом порядку та провести реальний розподіл спірного будинковолодіння відповідно до визначених їм у встановленому законом порядку часток.

Виходячи із змісту ч.ч.1, 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, він не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Рожнятівського районного суду від 11 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: В.М. Вакарук

ОСОБА_14

ОСОБА_15