Рішення № 4801044, 02.09.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2009 р. Справа № 19/104

за позовом Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненська міська рада в особі Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

до відповідача Приватне підприємство "ВВ"

про стягнення в сумі 36 307 грн. 03 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : не з'явився

Від органу прокуратури: Алєшко І.В.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора м. Рівне звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради з позовом до приватного підприємства "ВВ" про стягнення заборгованості в сумі 36307,03 грн., з яких: 32502,88 грн. - основний борг, 2339,76 грн. - пеня, 1464,39 грн. - збитки від інфляції. В обгрунтування позову зазначає, що відповідачем належним чином не виконуються умови договору № 1519 від 19.10.2006 р. на відпуск теплової енергії в частині проведення розрахунків за надану теплову енергію, внаслідок чого, станом на 02.06.2009 року утворилась заборгованість в сумі 32502,88 грн. В судових засіданнях позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві просить залишити позов без розгляду, мотивуючи тим, що заступник прокурора звернувся з позовом не в інтересах держави, а в інтересах самостійного господарюючого суб'єкта. Вказує, що даний спір є цивільно-правовим і не пов'язаний із здійсненням повноважень органу влади, а тому позивачем має бути саме КП "Теплотранссервіс".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2006 року між Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської обласної ради (в даний час КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради) та Приватним підприємством "ВВ" було укладено договір № 1519 "На відпуск теплової енергії".

Відповідно до предмету договору, КП "Теплотранссервіс" (Підприємство) зобов'язується відпускати ПП "ВВ" (Споживачеві) теплову енергію, а Споживач, в свою чергу, зобов'язується здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору (п.п. 1.1 Договору). Теплова енергія подається Споживачу за адресою: м.Рівне, вул. Корольова, 2, вул. Корольова, 4.

На підставі п. 4.2 Договору № 1519 облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом по опаленню та вентиляції згідно з навантаженням зазначеним в договорі. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п.5.1 Договору).

З 20.01.2009 року рішенням Рівненської міської ради № 9 затверджено тарифи на надання послуг теплопостачання, які становлять 13,26 грн. за 1 м.кв. опалюваної площі та 489,05 грн. за 1 Гкал використаної теплової енергії в місяць.

Відповідно до п.п. 5.3, 5.4 Договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок КП "Теплотранссервіс" протягом 5-ти днів з дня отримання рахунку, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок до 5-го числа кожного наступного місяця. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Внаслідок не проведення платежів у відповідача виникла заборгованість за період з 01.12.2008 р. по 02.06.2009 р. в розмірі 32502 грн. 88 коп., що стверджується відомістю оборотів по платнику та розрахунком суми позову.

В процесі розгляду справи відповідачем зазначалось, що між сторонами існує декілька договорів (на різні об'єкти відповідача) на відпуск теплової енергії за якими здійснювалась часткова оплата боргу. Судом було зобов'язано сторін провести звірку взаємних розрахунків, однак вимога суду не була виконана. Враховуючи викладене, твердження відповідача про часткову сплату боргу судом до уваги не прийнято. Доказів сплати заборгованості в сумі 32502,88 грн. відповідач суду не надав.

Згідно п. 6.3.3 Договору № 1519 від 19.10.2006 р. за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 3% річних від простроченої суми та сплату основного боргу з урахуванням індексу інфляції. Керуючись зазначеним пунктом Договору та чинним законодавством позивач нарахував відповідачу 2339 грн. 76 коп. пені та 1464 грн. 39 коп. збитків від інфляції за період прострочення платежів з 11.12.2008 року по 01.05.2009 року. Надані суду розрахунки перевірено та визнано правильними.

За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 36307 грн. 03 коп., з яких 32502 грн. 88 коп. - основний борг, 2339 грн. 76 коп. - пеня, 1464 грн. 39 коп. - збитки від інфляції підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на договорі та законі, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат згідно ст. 49 ГПК України.

Суд критично оцінює доводи відповідача, що заступник прокурора звернувся з позовом не в інтересах держави, а в інтересах самостійного господарюючого суб'єкта виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 361 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі N 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

У поданій позовній заяві прокурором обгрунтовано необхідність захисту інтересів держави виходячи з того, що згідно п. 2.1 статуту КП РМР "Теплотранссервіс", головною метою підприємства є задоволення суспільних потреб у послугах теплопостачання, а також реалізація на базі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та інтересів засновника. Систематичні неплатежі з боку споживачів за надану теплову енергію призвели до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, у зв'язку з чим КП РМР "Теплотранссервіс" не може належним чином виконувати зобов'язання з оплати за газ і електроенергію, з оплати податків та обов'язкових платежів у бюджет. В умовах недостатніх платежів за теплову енергію, що відпускається в Україні склався гостродефіцитний енергобаланс, причиною якому є систематична несплата споживачами коштів за отриману теплову енергію, що може спричинити виникнення системної аварії при зниженні частоти в об'єднаній енергетичній системі України. З огляду на те, що енергетика є головною галуззю народного господарства країни, від фінансово-економічного стану якої залежить національна безпека держави, прокуратура м. Рівне вважає, що невиконання зобов'язань по погашенню заборгованості за спожиту теплову енергію і, як наслідок, ненадходження коштів у бюджет - є прямим порушенням загальнодержавних інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що поданий заступником прокурора м. Рівне позов в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради достатньо обгрунтований з боку необхідності захисту державних інтересів.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВВ" (м. Рівне, вул. Корольова, 2, код ЄДРПОУ 32881186), р/р 26001166 в ВАТ "Укргазбанк", МФО 333692 на користь Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 30841056), р/р 260053018100 в РОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 333614 - основний борг в сумі 32502 грн. 88 коп., пеню в сумі 2339 грн. 76 коп., збитки від інфляції в сумі 1464 грн. 39 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "ВВ" (м. Рівне, вул. Корольова, 2, код ЄДРПОУ 32881186), р/р 26001166 в ВАТ "Укргазбанк", МФО 333692 в дохід Державного бюджету України 363 грн. 07 коп. державного мита та 315 грн. 00 коп. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "28" вересня 2009 р.