Рішення № 4801030, 29.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/209

29.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод

точного литва»

До Закритого акціонерного товариства «Трансроуд груп»

Про стягнення 117 814,44 грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача Сердюк В.О.- предст. (дов. від 09.06.2009р.)

від відповідача Григоренко В.В.- предст. (дов. від 29.07.2009р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 117 814,44грн. (58 083,39грн. –основного боргу, 59 731,05грн. –штрафних санкцій), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті поставленого позивачем товару за договором поставки №21-06/07-1 від 21.06.2007р., а також витрати по сплаті державного мита – 1178,14грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –312,50грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/209, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 08.09.2009р.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 08.09.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 16.09.2009р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв’язку з пізнім одержанням ухвали суду від 08.09.2009р. та необхідністю підготуватись до судового засідання.

Клопотанням судом задоволено.

Представники сторін звернулись до суду із спільною заявою про продовження строку вирішення спору у справі №20/209.

Клопотання, викладене у заяві, судом задоволено.

У судовому засіданні 16.09.2009р. судом оголошено перерву до 23.09.2009р.

У судовому засіданні 23.09.2009р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог, з підстав, наведених у відзиві.

У судовому засіданні 23.09.2009р. судом оголошено перерву до 29.09.2009р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

в с т а н о в и в :

21.06.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №21-06/07-1 (далі –договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується передати у власність покупця (відповідач), а покупець прийняти та оплатити продукцію. Найменування, асортимент, кількість продукції, що поставляється, визначається специфікаціями до даного договору, які є його невід»ємною частиною.

Згідно п.п. 2.1., 2.3. договору ціна на продукцію по даному договору визначається в гривнях та зазначається в специфікаціях до договору. Загальна сума договору на момент укладення договору складає 2 448 000,00грн. у тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що продукція за даним договором поставляється на умовах, зазначених у специфікаціях до договору. Кількість та строк поставки продукції обумовлюється в специфікаціях до договору (п.3.2).

Згідно умов п.5.2. договору відповідач здійснює розрахунок за продукцію шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок позивача в порядку, передбаченому в специфікаціях до даного договору.

Так, сторонами було укладено Специфікацію №1 до договору, в якій визначено, що у період з липня 2007р. по вересень 2007р. включно позивачем буде поставлено відповідачу продукцію загальною кількістю 96 000шт. загальною вартістю 2 448 000,00грн., а відповідач здійснить 100% передоплату продукції за 5 (п’ять) днів до початку місяця поставки, на підставі виставленого позивачем рахунку.

Також, сторонами було укладено Специфікацію №2 до договору, в якій визначено, що у період з серпня 2007р. по вересень 2007р. включно позивачем буде поставлено відповідачу продукцію загальною кількістю 24 000шт. загальною вартістю 815 904,00грн., а відповідач здійснить передоплату продукції 50% за 5 (п’ять) днів до початку місяця поставки, на підставі виставленого позивачем рахунку. Кінцевий розрахунок відповідач здійснює згідно видаткової накладної на партію товару протягом 10 (десяти) банківських днів.

Крім того, сторонами було укладено Специфікацію №3 до договору, в якій визначено, що у період з лютого 2008р. по червень 2008р. включно, позивачем буде поставлено відповідачу продукцію загальною кількістю 108 800шт. загальною вартістю 3 630 796,80грн., а відповідач до 15 числа кожного місяця поставки здійснює передоплату 50% від вартості місячної вартості партії продукції; до 30 числа кожного місяця поставки відповідач здійснює доплату до 100% вартості місячної партії поставленої продукції.

Позивачем за період з 06.08.2007р. по 19.02.2008р. було поставлено відповідачу згідно рахунку №129 від 20.07.2007р. продукцію на загальну суму 743 288,55грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач у позові, відповідачем було здійснено повернення товару на суму 16 862,02грн., що підтверджується накладною на повернення товарів №7 від 25.03.2008р. (копія в матеріалах справи), а також відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару згідно рахунку №129 від 20.07.2007р. на суму 707 592,74грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем, проте повну вартість поставленого товару згідно вказаного рахунку в сумі 18 833,79грн., відповідач, у строк, визначений специфікацією –не оплатив, а саме, неоплаченою у сумі 18 833,79грн. залишилася видаткова накладна №0-00000049 від 19.02.2008р.

Також, за період з 05.05.2008р. по 14.05.2008р. позивачем було поставлено відповідачу згідно рахунку №84 від 11.04.2008р. продукцію на загальну суму 651 249,60грн., що підтверджується видатковими накладними №0-00000134 від 05.05.2008р. на суму 341 088,00грн. та №0-00000139 від 14.05.2008р. на суму 310 161,60грн., які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач у позові, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару згідно рахунку №84 від 11.04.2008р. та рахунку №0-00000139 від 14.05.2008р. у сумі 612 000,00грн., проте повну вартість поставленого товару згідно рахунку №0-00000139 від 14.05.2008р. в сумі 39 249,60грн. відповідач не оплатив.

Таким чином, оскільки поставка продукції у лютому та травні місяцях 2008р. передбачена Специфікацією №3, згідно умов якої до 30 числа кожного місяця поставки відповідач здійснює доплату до 100% вартості місячної партії поставленої продукції, то строк остаточної оплати продукції згідно накладної №0-00000049 від 19.02.2008р. настав 29.02.2008р., а згідно накладної №0-00000139 від 14.05.2008р. –31.05.2008р.

У зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 58 083,39грн. основного боргу.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо посилання відповідача у відзиві на зміну умов оплати у видаткових накладних на - «передоплату», відповідно позивач на власний ризик поставив відповідачу продукцію, яка не була оплачена останнім, то суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що особи, які підписали видаткові накладні від імені позивача та відповідача були наділені повноваження на зміну умов договору, зокрема, в частині умов та строків оплати. Крім того, за будь-яких умов, продукція, яка поставлена позивачем та прийнята відповідачем в силу умов договору та закону підлягає оплаті, оскільки сторонами не укладався договір про поставку продукції на безоплатній основі.

Щодо умов оплати, які викладені у Специфікації №3, то суд зазначає, що у відзиві відповідач довільно трактує визначені сторонами умов оплати поставленого позивачем товару, оскільки за поставлену позивачем продукцію відповідач повинен був здійснити доплату у розмірі 100% вартості місячної партії товару, що поставляється, до 30 числа кожного місяця. Відповідно, одержана відповідачем продукцію не була оплачена відповідачем у повному обсязі до 30 числа кожного місяця в якому така продукція була поставлена.

Щодо посилання відповідача на положення п. 3 ст. 538 ЦК України, то суд зазначає, що позивач мав право, а не обов’язок зупинити виконання зобов’язання із поставки продукції до моменту оплати заборгованості відповідачем за отриману продукцію. У свою чергу, відповідач не повідомляв позивача про неможливість виконання зобов’язання за договором поставки, про необхідність зміни умов договору в частині обсягу продукції, який підлягає поставці, відповідно поставлена позивачем та прийнята відповідачем продукція підлягає оплаті відповідачем у повному обсязі.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 58 083,39грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 59 731,05грн. –штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6 Специфікації №3 до договору у випадку прострочення оплати продукції відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 0,3% від суми неотриманого позивачем у строк платежу за кожний день прострочення оплати.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання в сумі 18 833,00грн. по оплаті поставленої продукції згідно накладної №0-00000049 від 19.02.2008р. за 365 днів - 20 520,30грн. штрафу, а за прострочення виконання зобов’язання в сумі 39 249,60грн. по оплаті поставленої продукції згідно накладних №0-00000134 від 05.05.2008р. та №0-00000139 від 14.05.2008р. за 333 дні –39 210,75грн. штрафу.

Проаналізувавши пункт 6 Специфікації №3 до Договору, суд приходить до висновку, що сторонами у договорі не змінено строку, який встановлений п. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно умов п.6. Специфікації №3 до Договору строк виконання зобов’язання відповідача у сумі 18 833,00грн. щодо оплати поставленої позивачем продукції згідно накладної №0-00000049 від 19.02.2008р. настав 29.02.2008р., відповідно, для стягнення суми штрафу у повному обсязі, починаючи з 01.03.2008р., позивач повинен був звернутись з позовом до суду до 01.03.2009р.

При цьому, періодом нарахування штрафних санкцій згідно п.6. ст.232 ГК України є 01.03.2008р. –01.09.2008р. (182 дні –шість місяців).

Таким чином, станом на час пред’явлення позивачем позову до суду - 26.06.2009р. (штамп поштової установи на конверті відправлення позовної заяви до суду) річний строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій за період з 01.03.2008р. по 25.06.2008року включно –минув.

У відзиві відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з позовом до суду щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, у зв’язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи умови ч.1 п.2 ст. 258 ЦК України та п.6 ст. 232 ГК України, судом встановлено, що оскільки позивач звернувся з позовом до суду 26.06.2009р., то з відповідача на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов’язання у сумі 18 833,00грн. підлягає стягненню сума штрафних санкцій за період в межах строку позовної давності (1 рік) з 26.06.2008р. по 01.09.2008р. - 67 днів.

Таким чином, згідно розрахунку суду, за прострочення виконання зобов’язання по оплаті поставленої продукції на суму 18 833,00грн. за 67 днів з відповідача підлягає стягненню 3785,43грн. штрафних санкцій.

Також, судом встановлено, що виконання зобов’язання відповідача у сумі 39 249,60грн. щодо оплати поставленої позивачем продукції згідно накладної №0-00000139 від 14.05.2008р. настало 31.05.2008р., відповідно, для стягнення суми штрафу у повному обсязі, починаючи з 01.06.2008р., позивач повинен був звернутись з позовом до суду до 01.06.2009р.

При цьому, періодом нарахування штрафних санкцій згідно п.6. ст.232 ГК України є 01.06.2008р. –01.12.2008р. (182 дні –шість місяців).

Таким чином, станом на час пред’явлення позивачем позову до суду - 26.06.2009р. (штамп поштової установи на конверті відправлення позовної заяви до суду) річний строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій за період з 01.06.2008р. по 25.06.2008р. включно –минув.

Враховуючи умови ч.1 п.2 ст. 258 ЦК України та п.6 ст. 232 ГК України, судом встановлено, що оскільки позивач звернувся з позовом до суду 26.06.2009р., то з відповідача на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов’язання у сумі 39 249,60грн. підлягає стягненню сума штрафних санкцій за період в межах строку позовної давності (1 рік) з 26.06.2008р. по 01.12.2008р. - 159 днів.

Таким чином, згідно розрахунку суду, за прострочення виконання зобов’язання по оплаті поставленої продукції на суму 39 249,60грн. за 159 днів з відповідача підлягає стягненню 18722,06грн. штрафних санкцій.

Отже, згідно уточненого розрахунку суду, загальна сума штрафних санкцій складає 22507,49грн.

При цьому, суд погоджується із твердженням відповідача, що за своєю правовою природою штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, відповідно штраф не може нараховуватись за кожен день прострочки, як передбачено сторонами у Специфікації №3. У той же час, невірно визначений сторонами спору вид штрафної санкції у Специфікації №3 до договору (за своєю правовою природою передбачений сторонами вид штрафної санкції є пенею, а не штрафом), не є підставою для відмови позивачу у задоволенні вимоги про застосування до відповідача відповідальності за порушення виконання зобов’язання, у вигляді штрафних санкцій.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 58 083,39грн. –основного боргу, 22507,49грн. –штрафних санкцій.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансроуд груп»(м. Київ, пр.-т. Відрадний, 50, код ЄДРПОУ 30211827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод точного литва»(м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 33564238) 58 083,39грн. –основного боргу, 22507,49грн. –штрафних санкцій, 805,91грн. - державного мита, 213,77грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій