Рішення № 4800941, 22.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.09 Справа№ 2/121

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю помічника прокурора Панасюк О.І., представника позивача Охріменко В.В., представника відповідача Іванської Р.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів до Житлово-будівельного кооперативу №63, м. Львів про стягнення 181059 грн. 55 коп.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №63, м. Львів про стягнення 181059 грн. 55 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.06.2009р. призначив розгляд справи на 16.07.2009р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.07.2009р.

В судових засіданнях представник позивача та прокурор позов підтримали, просили задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав, повідомив, що основний борг частково в сумі 61554 грн. 88 коп. оплачено.

Представникам сторін та прокурору роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

1 жовтня 2002р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №97 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором енергопостачальна організація (позивач) брала на себе зобов’язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець (відповідач) зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об’єкта відповідача: житловий будинок по вул. Любінській, 102, м. Львів.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив об’єкт відповідача з 01.11.2008р. по 31.05.2009р. тепловою енергією в гарячій воді на загальну суму 300564 грн. 22 коп., що підтверджується актами реалізації теплової енергії.

Пунктом 6.3. договору №97 передбачено, що покупець (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін та прокурора, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, на дату оформлення позовної заяви справи заборгованість відповідача перед позивачем становила 181059 грн. 55 коп.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що частина боргу в сумі 61554 грн. 88 коп. оплачена, на підтвердження чого подав акт звірки розрахунків. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в стягненні 61554 грн. 88 коп. боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 119504 грн. 67 коп. боргу. В частині стягнення боргу в розмірі 61554 грн. 88 коп. провадження припинити.

У зв’язку з тим, що на момент подання прокурором позову відповідач частково оплатив борг, суд покладає судові витрати на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, пропорційно від суми боргу, яка існувала на момент подання позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №63, м. Львів, вул. Любінська, 102 (ідентифікаційний код 20845610) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів вул. С.Петлюри, 4а (ідентифікаційний код 20784943) 119504 грн. 67 коп. боргу.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №63, м. Львів, вул. Любінська, 102 (ідентифікаційний код 20845610) в користь державного бюджету 1195 грн. 04 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення боргу в розмірі 61554 грн. 88 коп. провадження припинити.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя