Ухвала суду № 48008345, 25.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/890/15 Справа № 199/10901/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Щербина-Почтовик І. В. Доповідач - Ферафонтов В.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Ферафонтова В.Ю.,

суддів Іванової А.П., Дрибаса Л.І.

при секретарі Лісіні С.В.

за участю:

прокурора Пістун М.С.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши 25 червня 2015 року в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12013040650003315 відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Решетки Д.О. та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2014 року,

встановила:

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Верхньодніпровська, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого

-за ч.2 ст. 263-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-за ч.1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця міста Дніпропетровська, Дніпропетровської області, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

-за ч.2 ст. 263-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-за ч.1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття покарання з випробуванням, встановивши засудженому іспитовий строк 3 роки.

На підставі п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, раніше не судимого,

-за ч. 5 ст. 27,ч.2 ст. 263 1 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням, встановивши засудженому іспитовий строк 3 роки.

На підставі п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, як визнав доведеним суд, у лютому - березні 2013 року за викладених у вироку обставин, реалізуючи раніше виниклий умисел на виготовлення вогнепальної зброї шляхом переробки саморобним способом макетів різноманітної вогнепальної зброї, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 погодили технічні параметри та умови зброї і приступили до пошуку макетів масо-габаритних пістолету системи Токарєва зразку 1933 року «ТТ».

На початку березня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на території автомобільної парковки у м. Дніпропетровську придбали у ОСОБА_9 макет вказаного пістолету за 4500 грн.

Крім того, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 у березні 2013 року повторно приступили до пошуку макету масо-габаритного револьверу системи «Наган» зразка 1895 року випуску, для чого звернулися до ОСОБА_4, який через мережу «Інтернет» 04 квітня 2013 року придбав у ОСОБА_10 сигнальний револьвер «Блеф», який виготовляється з револьверу системи «Наган» шляхом його часткової деактивації, який передав ОСОБА_2 для переробки під вогнепальну зброю.

ОСОБА_2 у першій декаді квітня привіз за місцем проживання ОСОБА_3 у м. Дніпропетровську цей сигнальний револьвер та мілкокаліберну гвинтівку у технічно-несправному стані для використання її стволу при переробці вказаної зброї. ОСОБА_3 за попередньою змовою, використовуючи підручний слюсарний інструмент, із стволу гвинтівки нарізав заготовки для стволів, після чого у гаражі ОСОБА_11 вони обробили ці заготовки, а згодом ОСОБА_3 за місцем свого проживання здійснив зборку, налаштування та випробовування вогнепальної зброї револьверу № РП 281 П, який згідно висновку експерта є коротко ствольною нарізною вогнепальною зброєю та придатний до проведення пострілів 5,6 мм патронами.

З метою подальшого збуту вогнепальної зброї та матеріального збагачення, у другій декаді квітня 2013 року ОСОБА_2 повторно звернувся до ОСОБА_4 з проханням пошуку необхідного макету револьверу. У свою чергу ОСОБА_4 через мережу «Інтернет» у третій декаді квітня 2013 року придбав макет револьверу системи «Наган» зразку 1895 року випуску та передав його ОСОБА_3 для переробки під вогнепальну зброю, після чого останній за попередньою змовою із ОСОБА_2 повторно виготовив заготовку ствола, а в гаражі ОСОБА_11 шляхом обробки на токарному станку виготовив ствол та виточили втулки для зменшення внутрішнього діаметру отвору для патрона в барабані револьверу. ОСОБА_3 за місцем свого проживання здійснив зборку, налаштування та випробовування вогнепальної зброї револьверу НОМЕР_1, який є коротко ствольною нарізною вогнепальною зброєю та придатний для здійснення пострілів.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_2 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 через ОСОБА_4 придбав ствол для танкового кулемета калібру 7,62 мм для виготовлення зброї. У третій декаді квітня 2013 року ОСОБА_3 за місцем свого проживання зі вказаного стволу виготовив три заготовки для стволів два для пістолетів конструкції Токарєва зразку 1933 року та один для револьверу системи Наган зразку 1895 року випуску. 27 квітня 2013 року у гаражі ОСОБА_11 на виконання усної домовленості ОСОБА_12 за допомогою токарного станку, належного ОСОБА_2, зменшив зовнішній діаметр наданих йому заготовок, за що отримав матеріальну вигоду в сумі 400 грн. З наданих заготовок ОСОБА_3 28 квітня 2013 року повторно за місцем свого проживання виготовив три стволи, з яких у першій декаді травня 2013 року виготовив два пістолети «ТТ», які придатні для здійснення пострілів.

У першій декаді червня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, використовуючи заздалегідь заготовлені ОСОБА_2 прес для запресування кулі у гільзу, куль, гільз споряджених капсулами, виготовили 200 патронів калібру 7,62 мм, призначених для здійснення пострілів з пістолету системи «ТТ», які є бойовими припасами придатними для стрільби.

Крім того ОСОБА_2 умисно 11 червня 2013 року поблизу дачного кооперативу «Золотий Ранет» у м. Дніпропетровську незаконно збув ОСОБА_13 1 патрон калібру 7,62, який є бойовим припасом, придатним для стрільби.

Також ОСОБА_2 умисно, маючи умисел на незаконне поводження з вогнепальною зброєю, за попередньою змовою з ОСОБА_3, в період квітня- травня 2013 року повторно, без передбаченого законом дозволу переніс виготовлену ним вогнепальну зброю до гаражу НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Каліновий» у м. Дніпропетровську, що належить ОСОБА_14, де продовжував зберігати їх без передбаченого законом дозволу до 11 червня 2013 року.

ОСОБА_2 умисно, маючи умисел на незаконне поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, у невстановлений час, з метою колекціонування та власного використання і незаконного виготовлення бойових припасів, незаконно, без передбаченого законом дозволу, придбав вогнепальну зброю: пістолет АЕ 884, 1939 р.в., револьвер без номеру, пістолет НОМЕР_3, револьвер НОМЕР_4, рушницю моделі «ІЖ-56-3» «Білка»; бойові припаси, а саме: 27 патронів калібру 7,62 мм, 10 патронів калібру 9 мм, 23 патрона калібру .22 WMR, 17 патронів калібру .22 LR, 2 патрони калібру 5,6 мм та вибухові речовини, а саме: димний порох, бездимний порох і суміш димного та бездимного пороху, які без передбаченого законом дозволу зберігаючи при собі переніс до гаражу НОМЕР_2, де продовжував зберігати до 11 червня 2013 року.

Вказану зброю, бойові припаси та вибухові речовини було виявлено та вилучено у гаражі 11 червня 2013 року під час обшуку.

В апеляціях:

Прокурор, просить вирок суду змінити і постановити свій вирок, яким призначити:

ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі; за ч.2 ст.263-1 КК України 6 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити покарання - 6 років позбавлення волі;

ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст.263-1 КК України, з застосуванням ст.69 КК України у виді 2 років позбавлення волі; за ч.1 ст.263 КК України, з застосуванням ст.69 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі;

ОСОБА_4 призначити покарання за ч.5 ст.27 ч.2 ст.263-1 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги прокурор вказує, що обвинувачені скоїли злочини, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими, обвинуваченими в судовому засіданні не надано доказів щирого каяття та усвідомлення суспільної небезпеки їхніх дій, а визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину можливо розцінювати як спосіб уникнути законного покарання, також у вироку суду не зазначено у чому полягає щире каяття обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю. Синдром залежності», а знаходження на утриманні в обвинувачених малолітніх дітей та дружини інваліда 2 групи не завадило їм скоїти тяжкі злочини, пов'язані з виготовленням зброї та боєприпасів. У зв'язку з чим застосування занадто м'яких покарань судом на думку прокурора є безпідставними та необґрунтованими.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок в частині призначеного ОСОБА_2 покарання змінити, застосувати до останнього ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком, оскільки призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого, який визнав свою вину та щиро розкаявся.

05 червня 2014 року захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 змінив апеляційну скаргу, просить вирок суду відносно обвинуваченого ОСОБА_2 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, з підстав порушення норм кримінального процесуального законодавства, невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також неповнотою судового розгляду.

Вказує про те, що начальник сектору УКР ГУМВС України в Дніпропетровській області Лагутенков Д.А., який керував оперативним супроводом вказаного кримінального провадження від самого його початку, ще 17.11.2012 року звертався з рапортом до слідчого СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Черненко Д.Ю., в якому повідомив про наявність ознак злочину в діях ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_3 (а.п. 79-81, т. 1). В свою чергу, слідчий СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Черненко Д.Ю. у своєму дорученні оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій вказує на те, що в ході проведених заходів було встановлено, що безпосередньо ОСОБА_2 надає інформацію про наявну для продажу зброю (а.п.65-66, т.1). Відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відносно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2013 року, отже всі негласні слідчі (розшукові) дії починаючи з листопада 2012 року і до 12.06.2013 року здійснені відносно ОСОБА_2, були здійснені з грубим порушенням норм КПК України, відповідно до ч. З ст. 17 КПК України, підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Також, зазначає, що під час судового розгляду ОСОБА_2 08.01.2014 року та 10.01.2014 року заявлялись клопотання, однак судом першої інстанції вони були проігноровані та не розглядались. В зв'язку з тим, що судом першої інстанції не постановлялось жодних ухвал стосовно розгляду клопотань ОСОБА_2, він був позбавлений можливості заявляти такі клопотання повторно, а в разі відмови в задоволенні вказаних клопотань, позбавлений можливості оскаржити такі ухвали в апеляційній інстанції. Вважає, що в порушення ст. 184 КПК України, прокурор звернувся до суду з усним клопотанням про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу, без посилання на матеріали, які обґрунтовують його подальше тримання під вартою, та про таке клопотання ОСОБА_2 дізнався безпосередньо під час розгляду клопотання в суді. Зазначає, що судом першої інстанції неупереджено за відсутності будь-яких клопотань з боку сторони обвинувачення про залишення без змін запобіжного заходу, обраного стосовно ОСОБА_2, суд фактично перебрав на себе обов'язки прокурора і самостійно, без з'ясування обставин і будь-якого мотивування, визначив необхідність подальшого позбавлення свободи ОСОБА_2 Також захисник посилається на порушення права обвинуваченого на приватну власність, оскільки слідчий, прокурор повинні були звернутись до суду з клопотанням про арешт майна ОСОБА_2 12.06.2013 року, однак такі дії вчинені не були, чим грубо порушено норми кримінального процесуального законодавства, що є підставою для визнання доказів недопустимими.

Також судом першої інстанції при вирішенні питання стосовно подальшої долі речових доказів, а саме їх знищенні, грубо порушено положення ст. 100 КПК України. Вказує проте, що при постановленні вироку суд посилався на показання свідка ОСОБА_9, який показав, що у 2012 році він продав ОСОБА_2 два макети пістолетів ТТ, однак в матеріалах провадженні відсутній протокол впізнання ОСОБА_9 даних макетів, експертиза щодо яких також не проводилась; також вважає, що судом не враховано те, що свідок ОСОБА_12 не знається на зброї.

Заслухавши доповідача, прокурора Пістун М.С., яка підтримала апеляцію старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Решетки Д.О., пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, з урахуванням внесених змін, свого захисника ОСОБА_6, думку обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах і в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

При розгляді апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, зазначених у вироку, підтверджуються зібраними доказами, яким була надана належна оцінка.

Як видно з матеріалів судового розгляду кримінального провадження, судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи. Дані, котрі б могли свідчити про те, що суд був необ'єктивним або упередженим у своїх висновках стосовно доведеності злочинних дій ОСОБА_2, чи допустився порушень норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку, відсутні. Тому твердження в апеляції захисника обвинуваченого про однобічність судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, або про те, що докази, які місцевий суд поклав в основу вироку, є недопустимими, необґрунтоване.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_13 (допитаного з дотриманням вимог ст.336 КПК України). Підстав сумніватися в об'єктивності показань цих свідків судом не встановлено, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та підтверджуються, крім того, показаннями обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також даними, що містяться в письмових доказах по кримінальному провадженню, чим спростовуються доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 фактичним обставинам.

Зокрема, вина ОСОБА_2 підтверджується даними, що містяться в даних протоколу огляду речей від 06.12.2012 року про виявлення та вилучення CD-R PLEOMAX № 20010K 0022-52-9137 0022-52-9137 на якому міститься інформація трафіка з'єднань абонентів мобільної мережі зазначена (т.1 а.с.67-69), в даних протоколу огляду речей від 06.12.2012 року, під час огляду було виявлено та вилучено DVD-R диск «Verbatim» № РАРМ37РЕ092241992 (т.1 а.с.70-71), даних протоколу обшуку від 11.06.2013 року у гаражі НОМЕР_2, розташованого за адресою м.Дніпропетровськ вул..Янтарна, 69б, гаражний кооператив «Калиновий», в ході якого було виявлено зброя, патрони, слюсарні інструменти, токарний станок (т.1 а.с.194-200), даних протоколу обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 від 11.06.2013 року за адресою АДРЕСА_1, де під час обшуку було виявлено зброю, патрони (т.1 а.с.209-216), даних протоколу обшуку від 11.06.2013 року за місцем мешкання ОСОБА_3 у АДРЕСА_2, під час якого було виявлено та вилучено заготовка саморобного пістолета, 34 патрони, номерні «керна», 3 кобури (т.1 а.с.223-226), даних протоколу обшуку від 11.06.2013 року за місцем проживання ОСОБА_4 а адресою АДРЕСА_3, під час якого було виявлено зброю та патрони (т.1 а.с.238-244), даних протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 17.05.2013 року за абонентом «Київстар» НОМЕР_5 та за номером ІМЕЙ НОМЕР_6 який належить ОСОБА_2 (т.2 а.с.2-33), даних протоколу про результати аудіо- відео контролю особи ОСОБА_2 від 12.06.2013 року (на підставі ухвали №2189 т слідчого судді апеляційного суду від 10.06.2013 (т.2 а.с.35-38), даних протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 13.06.2013 року за абонентом «Київстар» НОМЕР_5 та за номером ІМЕЙ НОМЕР_6 який належить ОСОБА_2(т.2 а.с.39-80), даних протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 16.04.2013 року за ОСОБА_2 (т.2 а.с.83-85), даних протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 16.04.2013 року за абонентом «Київстар» НОМЕР_5 та за номером ІМЕЙ НОМЕР_6 який належить ОСОБА_2 (т.2 а.с.86-151), даних протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 16.02.2012 року за абонентом «Київстар» НОМЕР_5 який належить ОСОБА_2 (а.с.153-296) , даних протоколу пред'явлення ОСОБА_3 особи ОСОБА_4 для впізнання за фотознімками 05.08.2013 року (т.4 а.с.80-82), протоколу пред'явлення ОСОБА_12 для впізнання за фотознімками 14.08.2013 року, відповідно до якого впізнав на фото № 2 ОСОБА_2 (т.4 а.с.116-118), протоколу пред'явлення, в ході якого ОСОБА_12 впізнав на фото № 3 ОСОБА_3 (т.4 а.с.119-121).

Ці та інші докази дослідженні в ході судового слідства і наведені у вироку, свідчать про правильність висновку суду, що вина ОСОБА_2 у вчинені злочинів доведена та його дії. правильно кваліфіковані за ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1 КК України, а твердження в апеляції захисника, що вирок суду ґрунтується лише на доказах, які отримані з суттєвими порушеннями вимог КПК України, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів судового провадження та вироку, безпосередньо в судовому засіданні оглядалися електронний носій мікро SD Kingston інв. № 383т, електронний носій мікро SD Kingston інв. № 384т, та цифрові носії оптичний диск з інв. № 151т, оптичний диск з інв. № 152т, на огляді яких наполягав обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, які згодом просили суд визнати ці докази неналежними і недопустимими з підстав недотримання органом досудового розслідування вимог щодо ознайомлення з ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області що викликало їхній сумнів у наявності вказаних ухвал взагалі, однак згодом в судовому засіданні від вказаних клопотань, обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник відмовилися та заявили клопотання про припинення дослідження в судовому засіданні інших цифрових носіїв на оптичних дисках, які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки сумнівів у достовірності доказів вони не мають.

З врахуванням викладеного, суд обґрунтовано визнав безпідставними посилання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника на недопустимість доказів, оскільки докази зібрані по справі в своїй сукупності є належними та допустимими і істотного порушення прав та свобод ОСОБА_2 органом досудового слідства допущено не було, а інформація, що міститься в матеріалах кримінального провадження від 17.01.2014 року за №174 нт, свідчить про те, що Апеляційним судом Дніпропетровської області винесені ухвали на підставі яких були проведені негласні (розшукові) дії відносно ОСОБА_2 та чинним законодавством не передбачено долучення до матеріалів кримінального провадження ухвал суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, Відповідно до ст. 256 КПК України у доказуванні за результатами проведених негласних слідчих розшукових дій використовуються протоколи щодо проведення негласних слідчих розшукових дій.

Не обґрунтовані доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності вимогам закону ухвал, постановлених слідчими суддями Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2012 року, відповідно до яких надано дозвіл на проведення огляду та вилучення технічної інформації - трафіка з'єднання абонентів мобільних мереж, оскільки вилучення інформації, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, передбачено ч.1 ст.162 КПК і відноситься до тимчасового доступу до речей і документів, що регулюються главою 15 КПК України, якою передбачено і порядок надання тимчасового доступу. Тому відсутні підстави визнання недопустимими доказів, отриманих на підставі вищезазначених ухвал.

Доводи апеляційної скарги захисника про порушення норм кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування, оскільки відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2 було внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 червня 2013 року, а негласні слідчі (розшукові) дії відносно ОСОБА_2 здійснювалися з листопада 2012 року по 12 червня 2013 року, тому докази, отримані в цей період, та прийняті судом, є недопустимими - також безпідставні.

Так, досудове розслідування проводилося в межах кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 28 листопада 2012 року за ознаками ч.1 ст.263, ч.3 ст.264 КК України, з якого в подальшому було виділено матеріали відносно ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.217 КПК України. Тому відсутні підстави для ствердження про здійснення досудового розслідування відносно ОСОБА_2 до внесення відомостей до реєстру.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальна справа була порушена 19 жовтня 2012 року за фактом збуту 16 жовтня 2012 року невстановленою особою вогнепальної сброї ОСОБА_13 і слідчі дії по цій справі проводились у порядку передбаченому КПК 1960 року (т. а.а 42-46). У подальшому 28 листопада 2012 року матеріали кримінального провадження № 12012040650000090 за цим фактом були внесені до ЄРДР і далі слідчі дії продовжені відповідно до вимог КПК 2012 року. В ході розслідування з оперативної інформації стало відомо о можливій причасності до цієї справи ОСОБА_2, що дало підстави органу досудового слідства звернутися з клопотання надати дозвіл для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, який був отриманий у відповідності до норм КПК 2012 року. Саме рапорт начальника сектору УКР ГУМВС України в Дніпропетровській області Лагутенкова Д.А., який керував оперативним супроводом вказаного кримінального провадження, на який є посилання в апеляції захисника, став однією із підстав для отримання дозволу на проведення вказаних слідчих дій. Але цієї неперевіреної інформації тоді було явно недостатньо для для порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_2 Коли ж був встановлений факт збуту ОСОБА_2 боєприпасів (1 патрона калібру 7,62) ОСОБА_13 11.06.2013 року, а в результаті санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 та гаражу НОМЕР_2, розташованого за адресою м.Дніпропетровськ вул..Янтарна, 69б, гаражний кооператив «Калиновий», яким користувався ОСОБА_2, було виявлено та вилучено зброю та боєприпаси, які він зберігав без передбаченого законом дозволу, відносно нього було розпочато кримінальне провадження, а відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Оскільки всі слідчі дії, що стосуються кримінальних правопорушень, скоєних ОСОБА_24, були виконані, згідно ч.5 ст.28 КПК України та з дотриманням діючого кримінального процесуального закону прокурором було винесено постанову від 01 серпня 2013 року про виділення з кримінального провадження № 12012040650000090 в окреме провадження матеріалів за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК (т.1 а.с.6-8). При цьому, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що органом досудового слідства не були порушені положення ст.257 КПК України.

Рішення щодо клопотань обвинуваченого ОСОБА_2 про визнання доказів недопустимими було прийнято судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, що відповідає вимогам ст.89 КПК України, та вмотивовано у вироку суду, чим заперечуються доводи апеляційної скарги щодо порушення прав обвинуваченого.

Згідно вимогам ч.3 ст.331 КПК України судом було вирішені питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно вимог п.9 ст.100 КПК України судом першої інстанції вирішено питання про долю речових доказів по даному кримінальному провадженню, про що зазначено у вироку суду.

Щодо вилученого у обвинуваченого ОСОБА_2 майна, яке не визнано речовим доказом та на яке не накладено арешту, то питання про його повернення володільцю, підлягає розгляду судом першої інстанції, що постановив рішення по кримінальному провадженню, відповідно вимогам ст.ст.537,539 КПК України.

Таким чином, Істотних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2, судом апеляційної інстанції не встановлено. А тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 про скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду з підстав, передбачених п.2-9 ч.2 ст.412, ст.415 КПК України, не підлягає задоволенню.

Щодо вимог апеляційної скарги прокурора в частині невідповідності призначеного судом покарання ступнею тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, то покарання обвинуваченим судом першої інстанції призначено згідно з вимогами ст.65 КК України.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 покарання, судом враховано ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими злочинів, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особи обвинувачених.

Так, суд врахував, що під час судового розгляду ОСОБА_2 визнав свою вину, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, що суд визнав пом'якшуючу покарання обставину. Обтяжуючих обставин при призначенні покарання ОСОБА_2 судом не встановлено. Також судом враховано його першочергову роль у скоєних злочинах. Тому покарання йому призначено у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкції статей і підстав для визнання такого покарання м'яким, як вказує в апеляційній скарзі прокурор, колегія суддів не вбачає.

ОСОБА_3 в силу ст.89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем свого проживання, має на утриманні дружину - інваліда 2 групи, розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, що суд відніс до пом'якшуючих покарання обставин.

При призначенні покарання ОСОБА_4 судом враховано, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей, щиро розкаявся, хворіє на туберкульоз, активно сприяв розкриттю злочину, що суд відніс до пом'якшуючих покарання обставин.

На думку колегії, суд враховуючи вищезазначені обставини при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4, дотримався принципу справедливості, розумності та індивідуалізації покарання, їх другорядні ролі у скоєному. Тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість застосування ст.75 КК України та перевиховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів:

ухвалила:

Апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Решетки Д.О. та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2014 року, відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: