Рішення № 4800767, 04.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 28/211

04.08.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ФК Факторинг”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Алвард”, м. Київ

про стягнення 243 303,74 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Сопільняк Д.В., предст. за дов. б/н від 08.07.2009 року.

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ФК Факторинг” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Алвард” про стягнення 243 303,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Алвард»грошових зобов’язань перед товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг», що виникли на підставі Договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2006 року та Генерального договору факторингу №41/3-09Ф від 05.02.2009 року, що укладений між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Софтлайф-плюс».

Ухвалою суду від 05.06.2009 року порушено провадження по справі, та призначено її розгляд на 18.06.2009.

Розгляд справи відкладався.

В судові засідання, зокрема призначене на 04.08.2009 року представники відповідача не з’явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/211 від 09.07.2009 року направлено сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та реєстром вихідної кореспонденції сектору 28 від 14.07.2009 року.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

Причини неявки представника відповідача в судове засідання 28.07.2009 року суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 04.08.2009 року від останніх до суду не надходило.

При цьому, суд враховує, що в зв’язку з неявкою представників відповідача в судове засідання розгляд справи відкладався.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про його дату представників відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.08.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2006 року між відповідачем та ТОВ „Софтлайф-плюс” укладено договір купівлі-продажу №20/12. Відповідно до п.1.1 вказаного договору ТОВ „Софтлайф-плюс” (продавець) зобов’язується передавати у власність позивача (покупець) товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов’язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Згідно з п.3.4 Договору №20/12 перехід права власності на товар відбувається у момент передачі товару на складі покупця та підписання сторонами відповідних накладних.

Пункт 4.1 Договору №20/12 встановлює, що ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1 Договору №20/12 оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30 днів з моменту отримання покупцем товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця.

У відповідності до умов Договору №20/12 ТОВ „Софтлайф-плюс” здійснювалась поставка відповідачеві товару, зокрема на підставі наступних видаткових накладних:

№СЛ-0001534 від 06.05.2008 року на суму 25 661,19 грн.;

№СЛ-0001599 від 06.05.2008 року на суму 2 511,71 грн.;

№СЛ-0001648 від 12.05.2008 року на суму 119 026,28 грн.;

№СЛ-0001727 від 15.05.2008 року на суму 4 307,79 грн.;

№СЛ-0001728 від 27.05.2008 року на суму 24 683,18 грн.;

№СЛ-0001729 від 27.05.2008 року на суму 1 380,81 грн.;

№СЛ-0001746 від 02.06.2008 року на суму 11 333,64 грн.

Зазначені видаткові накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені печатками ТОВ „Софтлайф-плюс” та відповідача.

31.12.2008 року між ТОВ „Софтлайф-плюс” та відповідачем підписано Акт звірки заборгованості, що виникла на основі Договору №20/12 від 20.12.2006 року. Згідно з цим Актом станом на 31.12.2008 року заборгованість відповідача перед ТОВ „Софтлайф-плюс” за Договором №20/12 складає 551 613 грн.

З моменту підписання Акту звірки заборгованості від 31.12.2008 року відповідач заборгованість перед ТОВ „Софтлайф-плюс” за Договором №20/12 не погашав. Зазначене підтверджується листом ТОВ „Софтлайф-плюс” від 03.08.2009 року та Довідкою Київської регіональної дирекції Райффайзен Банк Аваль від 03.08.2009 року.

05.02.2009 року між позивачем та ТОВ „Софтлайф-плюс” підписано Генеральний договір факторингу №41/3-09Ф. Відповідно до п.2.1 Договору №41/3-09Ф у порядку та на умовах, визначених цим Договором позивач (Фактор) зобов’язується передати грошові кошти у розпорядження ТОВ „Софтлайф-плюс” (Клієнт) за плату, а Клієнт зобов’язується відступити Факторові своє право грошових вимог до Боржників, найменування та реквізити яких вказуються у додаткових угодах до цього Договору, які є його невід’ємною частиною, та здійснювати Факторові плату за користування фінансуванням.

Згідно з п.3.3 Договору №41/3-09Ф строк платежу Договірної суми визначається з врахуванням умов Основного договору, за яким виникло грошове зобов’язання Боржника перед Клієнтом, та вказується у Додаткових угодах до цього Договору, укладених між Сторонами.

Пункт 3.4 Договору №41/3-09Ф встановлює, що відступлення права за Основним договором від Клієнта до Фактора відбувається у момент укладання Сторонами Додаткових угод до цього Договору.

02.04.2009 року між ТОВ „Софтлайф-плюс” та позивачем підписано Додаткову угоду №01 до Генерального договору факторингу №41/3-09Ф, відповідно до умов якої ТОВ „Софтлайф-плюс” відступає позивачеві грошову вимогу до Боржника –товариства з обмеженою відповідальністю „Алвард” за грошовими зобов’язаннями, які виникли відповідно до Договору поставки №20/12 від 20.12.2006 року за наступними видатковими накладними:

№СЛ-0001534 від 06.05.2008 року на суму 25 661,19 грн.;

№СЛ-0001599 від 06.05.2008 року на суму 2 511,71 грн.;

№СЛ-0001648 від 12.05.2008 року на суму 119 026,28 грн.;

№СЛ-0001727 від 15.05.2008 року на суму 4 307,79 грн.;

№СЛ-0001728 від 27.05.2008 року на суму 24 683,18 грн.;

№СЛ-0001729 від 27.05.2008 року на суму 1 380,81 грн.;

№СЛ-0001746 від 02.06.2008 року на суму 11 333,64 грн.

Відповідно до п.1.2 Додаткової угоди №01 до Договору №41/3-09Ф сума грошового зобов’язання відповідача за вказаними накладними складає 188 904,60 грн.

Згідно п. 1.6 Додаткової угоди №01 до Договору №41/3-09Ф до позивача переходять права та обов’язки ТОВ „Софтлайф-плюс” як кредитора в грошових зобов’язаннях, що виникли з Основного договору відносно усіх прав ТОВ „Софтлайф-плюс”, у тому числі права одержання від відповідача сум Основного боргу, процентів, неустойки (штрафів, пені) у повному обсязі.

02.04.2009 року позивачем направлено відповідачеві повідомлення про відступлення права грошової вимоги Факторові.

17.04.2009 року відповідачеві направлено лист позивача з вимогою здійснити платіж у розмірі 188 904,6 грн. на користь позивача.

Не зважаючи на це, відповідач заборгованості за Договором №20/12 на користь позивача не погашав. Зазначене підтверджується Довідкою ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” від 03.08.2009 року №9-071111/7276.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк оплати товару у Договорі №20/12 визначено у розмірі 30 днів з моменту поставки. Проте відповідачем вартість отриманого товару в повному обсязі сплачено не було.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед ТОВ „Софтлайф-плюс” на момент подання позову до суду у розмірі 188 904,60 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Згідно ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стаття 1082 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання боржником грошової вимоги факторові боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відтак передача права вимоги до відповідача від ТОВ „Софтлайф-плюс” до позивача є правомірною, а грошове зобов’язання відповідача перед позивачем є дійсним та таким, що підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню втрати від інфляції в розмірі 26 298,98 грн. за розрахунком позивача, а 3% річних в зв’язку з невірним розрахунком (не враховано кількість днів в 2008 році -366 та невірно визначено кількість днів прострочення за накладними від 12.05.2008 року, 15.05.2008 року та 27.05.2008 року)за розрахунком суду в розмірі 5 185, 94 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з п.8.2.1 Договору №20/12 за порушення термінів розрахунків, передбачених п.6.1 цього Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведене вище суд вбачає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов’язання у розмірі 22 799,86 грн.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Алвард” (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 17, кВ. 25, ід. код. 34693654, р/р 26008300036972 в АКБ «Форум», МФО 322948, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ФК Факторинг” (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, оф. 17, ід. код. 34532977, р/р 26506003067301 в банку «Фінанси та Кредит», МФО 300131) 243 189,38 грн. (двісті сорок три гривні сто вісімдесят дев’ять гривень тридцять вісім копійок), з яких 188 904,60 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч дев’ятсот чотири гривні шістдесят копійок) боргу, 5 185,94 грн. (п’ять тисяч сто вісімдесят п’ять гривень дев’яносто чотири копійки) 3% річних, 22 799,86 грн. (двадцять дві тисячі сімсот дев’яносто дев’ять гривень вісімдесят шість копійок) пені, 26 298,98 грн. (двадцять шість тисяч двісті дев’яносто вісім гривень дев’яносто вісім) втрат від інфляції, а також 2 341,89 грн. (дві тисячі триста сорок одна гривня вісімдесят дев’ять копійок) державного мита, 312,35 грн. (триста дванадцять гривень тридцять п’ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О. С. Копитова