Рішення № 4800683, 13.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 43/297

13.08.09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»

про стягнення 5 479,04 грн.

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Мовчан А.О. –предст. за дов.,

від відповідача Молога О.Г. –предст. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»про стягнення 5 479,04 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № 460/07-П95 від 03.01.07.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2009 порушено провадження у справі № 43/297 та призначено її розгляд на 13.08.2009.

В судовому засіданні від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що після подачі позову та порушення провадження у справі Відповідач добровільно сплатив Позивачу 4 678,61 грн. заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями № 2498 від 17.07.09, № 2735 від 11.08.09 у зв’язку з чим Відповідач просить повністю відмовити в задоволені позову.

13.08.09 до загального відділу суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, з урахуванням яких позов заявлено про стягнення з Відповідача 800,43 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання Відповідачем Договору № 460/07-П95 від 03.01.07.

Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.07 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»(далі-Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(далі - Відповідач) було укладено Договір № 460/07-П/95 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Позивач зобов’язався поставити товар, а Відповідач прийняти та оплатити вартість товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача з моменту підписання представниками накладної, що свідчить момент передачі товару.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 4 678,61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 80109085 від 13.11.08 на суму 3 112,73 грн., № 80117077 від 12.02.09 на суму 1 565,88 грн.

Відповідно до уточненого розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за Договором № 460/07-П/95 від 03.01.07 складає: 40,97 грн. 3 % річних, 267,82 інфляційних нарахувань, 327,76 грн. пені та 163,88 грн. відсотки за користування чужими коштами. Сплата пені передбачена п. 6.7 Договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 4 678,61 грн.

Відповідач в судовому засіданні надав докази повного погашення заборгованості у розмірі 4 678,61 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2498 від 17.07.09, № 2735 від 11.08.09

Враховуючи, що Відповідачем добровільно сплачено основний борг після подання позову до суду та порушення провадження у справі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Отже, вимоги щодо стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню за розрахунком Позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних рахувань підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком Позивача.

Позовні вимоги в частині стягнення 163,88 грн. за користування грошовими коштами задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, сплата відсотків за користування грошовими коштами не відноситься до складу штрафних санкцій, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання грошових зобов’язань.

Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача в обсязі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(02160, м. Київ, проспект Возз’єднання, 1 код ЄДРПОУ 31168778, п/р 2600519588001 в АБ «Київська Русь», МФО 319092, або з будь якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5 код ЄДРПОУ 30384724, р/р 26000101034519 в КРБ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ МФО 322904) 327 (триста двадцять сім) гривень 76 коп. пені, 40 (сорок) гривень 97 коп. 3 % річних, 267 (двісті шістдесят три) гривні 82 коп. інфляційних нарахувань, 63 (шістдесят три) гривні 65 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) гривень 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволені позову в частині стягнення 163,88 грн. за користування грошовими коштами відмовити.

Провадження у справі № 43/297 в частині стягнення 4 678 (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 61 коп. основного боргу припинити на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Суддя М.В.Пасько